Запорізької області
20.07.11 Справа № 11/234д/10
Суддя Гончаренко С.А.
Господарський суд Запорізької області у складі:
головуючий -суддя Гончаренко С.А.,
при секретарі судового засідання -Вака В.С.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фонд державного майна України (вул.Кутузова 18/9, м.Київ, 01133)
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Дніпроенергосталь” (вул.Експресівська 6, м.Запоріжжя, 69008)
за участю: Прокурор Запорізької області (вул.Матросова 29а, м.Запоріжжя, 69057)
у присутності представників:
позивача: не з'явився
відповідача: ОСОБА_1. -дов.б/н від 20.01.11
прокурора: Тронь Г.М. -прокурор прокуратури Запорізької області
про: розірвання договору купівлі-продажу, повернення пакету акцій, -
До господарського суду надійшла позовна заява ФДМУ до ТОВ “НВП “Дніпроенергосталь” про розірвання договору купівлі-продажу від 25.08.09 №КПП-554 пакета акцій ВАТ “Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 жовтня” та повернення пакета акцій за цим договором за актом приймання-передачі у власність держави в особі ФДМУ.
02.08.10 порушено провадження по справі і справа призначена до розгляду. За клопотанням сторін розгляд справи відкладався, провадження по справі зупинялось до вирішення пов'язаної справи, а також в засіданні оголошувались перерви для надання необхідних доказів.
За повідомленням від 24.12.10 у справу вступив прокурор.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне:
За результатами перевірки виконання умов договору купівлі-продажу пакету акцій ВАТ “Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 жовтня” №КПП-554 від 25.08.09, укладеного ним з ТОВ НВП “Дніпроенергосталь”, встановлено невиконання останнім умови щодо отримання протягом 50 днів від дати укладання договору дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України на концентрацію суб'єктів господарювання, передбаченої п.34 договору.
Відповідно до абзацу 2 пункту 34 договору, у разі неотримання протягом 50 днів від дати укладення договору дозволу АМКУ чи адміністративної колегії АМКУ на концентрацію суб'єктів господарювання договір розривається за згодою сторін або за рішенням суду.
Прокурор позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що згідно діючого законодавства, а також попередніх висновків про концентрацію Антимонопольного комітету України від 26.08.10, придбання ТОВ НВП “Дніпроенергосталь” акцій ВАТ “Мелітопольський верстатобудівний завод ім.. 23 Жовтня” не потребує попереднього отримання дозволу органів Антимонопольного комітету України.
Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін і прокурора, встановив наступні обставини:
25.08.09 між Фондом державного майна України (Продавець) і ТОВ НВП “Дніпроенергосталь” (Покупець) укладений договір №КПП-554 купівлі-продажу пакета акцій ВАТ “Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 жовтня” за конкурсом.
Предметом договору є пакет акцій ВАТ “Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 жовтня” кількістю 173021 штука простих іменних акцій, випущених у документарній формі, що становить 50% плюс 1 акція статутного фонду (капіталу), номінальною вартістю однієї акції 0,25 гривні та номінальною вартістю пакета акцій 43225,25грн. (згідно з планом розміщення акцій ІВАТ, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 17.11.08 №1365, який за результатами конкурсу продано за 755000грн. (п.1 договору).
Пунктом 2 договору передбачено, що Покупець зобов'язаний розрахуватися за придбаний пакет акцій ВАТ протягом 60 календарних днів від дати нотаріального посвідчення Договору в сумі 755000грн., у тому числі протягом 30 календарних днів сплатити 377500грн., що становить 50 відсотків ціни пакета акцій.
Згідно п.5 договору, право власності на пакет акцій переходить до Покупця від дати сплати повної вартості придбаного пакета акцій.
Статтею ст.526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання договірних зобов'язань позивач здійснив оплату відповідно до умов договору (платіжні доручення №1792 від 12.08.09, №1864 від 26.08.09 і №1865 від 26.08.09).
За актом приймання-передачі №495 від 02.09.09 Продавець передав, а Покупець прийняв у власність пакет акцій ВАТ “Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 Жовтня” розміром 50% плюс 1 акція статутного фонду (капіталу), номінальною вартістю однієї акції 0,25 гривні та номінальною вартістю пакета акцій 43225,25грн. (згідно з планом розміщення акцій ІВАТ, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 17.11.08 №1365, який за результатами конкурсу продано за 755000грн.
Відповідно до п.11 договору, Покупець зобов'язується виконати фіксовані умови конкурсу, визначені його планом приватизації пакета акцій та Концепцією розвитку товариства ВАТ “Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 жовтня”, яка є невід'ємною частиною договору.
Крім вказаних і інших умов , необхідних при укладанні подібних договорів купівлі-продажу, в пункті 34 договору сторони передбачили, що обов'язки покупця, визначені пунктом 11 договору, виникають з моменту отримання Покупцем дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України на придбання пакета акцій.
В цьому ж пункті вказано, що у разі неотримання протягом 50 днів від дати укладання Договору дозволу Антимонопольного комітету України на концентрацію суб'єктів господарювання Договір розривається за згодою сторін або за рішенням суду. При цьому конкурсна гарантія Покупцю не повертається.
Частиною другою статті 5 Господарського кодексу України передбачено, що конституційні основи правового господарського порядку в Україні становлять, зокрема, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом.
Отримання вказаного раніше дозволу випливає з вимог Закону України “Про захист економічної конкуренції”, частиною першої статті 22 якого визначено, що з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання.
Частинами другою і третьою цієї статті дається вичерпний перелік випадків, які визнаються концентрацією, і випадків, які не вважаються концентрацією.
А статтею 24 Закону України “Про захист економічної конкуренції” визначено вичерпний перелік випадків, при яких концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, а саме:
1) у випадках, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону та іншими нормативно-правовими актами, коли сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 мільйонам євро, визначену за офіційним валютним курсом, встановленим Національним банком України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому:
вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року у кожного, та
вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні хоча б одного учасника концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує суму, еквівалентну 1 мільйону євро. визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року;
2) у випадках, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону та іншими нормативно-правовими актами, незалежно від сукупної вартості активів або сукупного обсягу реалізації товарів учасників концентрації, коли:
частка на певному ринку товару будь-якого учасника концентрації або сукупна частка учасників концентрації, з урахуванням відносин контролю, перевищує 35 відсотків, та концентрація відбувається на цьому чи суміжному з ним ринку товару.
Даний випадок з купівлі-продажу пакету акцій ВАТ “Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 Жовтня” не підпадає під вказаний перелік, тобто законодавчо не передбачено в такому випадку попереднє отримання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України.
Державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання, в тому числі з питань отримання вказаного дозволу, здійснюють органи Антимонопольного комітету України.
Згідно попередніх висновків про концентрацію Антимонопольного комітету України (вих.№45-пв від 26.08.10), придбання товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство “ДНІПРОЕНЕРГОСТАЛЬ” (м.Запоріжжя, ідентифікаційний номер 23881078) акцій відкритого акціонерного товариства “Мелітопольського верстатобудівного заводу ім..23 Жовтня” (м.Мелітополь, Запорізька обл., ідентифікаційний номер 00222216), що забезпечує покупцеві перевищення 50 відсотків голосів у вищому органі управління товариства, не потребує попереднього отримання дозволу органів Антимонопольного комітету України.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
А згідно ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладене раніше відповідач фактично не мав змоги виконати умови п.34 договору, а тому в його діях відсутня вина і до нього не можуть бути застосовані правові наслідки порушення зобов'язання у вигляді розірвання договору.
Крім розірвання договору позивач просить повернути пакет акцій, який належить відповідачу на праві власності, і який був придбаний ним на законних підставах.
Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна.
Відповідно до ст.321, ст.328 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист не тільки свого цивільного права, а й цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
При цьому, охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
В ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. №3477-ІV закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. і протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідачем внаслідок невиконання п.34 договору не порушені інтереси держави, суспільства, а також законодавчо встановлений порядок набуття права власності.
Позивачем не доведено і суд не знаходить передбачених законом і загальними принципами міжнародного права підстав для позбавлення відповідача права власності на пакет акцій ВАТ “Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 Жовтня”.
В процесі розгляду цієї справи ТОВ НВП “Дніпроенергосталь” звертався за захистом порушеного права до господарського суду м.Києва з позовами до Фонду державного майна України (третя особа -АК України) про тлумачення п.34 договору купівлі-продажу пакету акцій №КПП-554 (справа №53/17) і про зміну п.34 та п.39 цього договору (справа №53/18).
Рішеннями господарського суду від 28.02.11 по вказаним справам в позові ТОВ НВП “Дніпроенергосталь” відмовлено. Постановами Київського апеляційного господарського суду від 17.05.11 по справі №53/17 і від 25.05.11 по справі №53/18 рішення суду першої інстанції залишені в силі.
Між тим, вказані судові рішення не мають преюдиціального значення (ст.35 ГПК України) при розгляді даної справи з огляду на те, що вони мали інший предмет спору, і підставою відмови в позовах в основному послужив факт того, що спірні пункти договору відповідають вимогам до договорів купівлі-продажу державного майна, встановленим діючим законодавством, в тому числі Законом України “Про приватизацію державного майна”, Положенням “Про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств” №1634/10233, тощо.
Питання стосовно того, чи фактично в даному випадку потребує (не потребує) попереднього отримання дозволу органів Антимонопольного комітету України придбання ТОВ НВП “Дніпроенергосталь” акцій ВАТ “Мелітопольський верстатобудівний завод імені 23 Жовтня” відповідно до Закону України “Про захист економічної конкуренції”, по вказаним справам не досліджувалось.
Оцінивши в сукупності зібрані в справі докази, суд не знаходить підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
В позові відмовити.
Суддя С.А.Гончаренко
В судовому засіданні 20.07.11 оголошені вступна і резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений і підписаний 22.07.11.