Запорізької області
15.07.11 № 3/5009/3951/11
Суддя Соловйов В.М., розглянувши матеріали
за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, Запорізька область, Запорізький район, с. Новоолександрівка
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя
про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності
ПП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача ПП ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 22.04.2011р. дійсним та визнання права власності
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 14.07.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.
Позовна заява підлягає поверненню в зв'язку з наступним.
Згідно п. 2, 3, 3-1 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:
“...2) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;
3) сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі;
3-1) сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.
Згідно п. 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:
“...4) не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;...”
“...6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;...”
“...10) не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.
Відповідно до п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 “Про державне мито” із позовних заяв з вимогами майнового характеру державне мито сплачується в розмірі 1 відсотку від ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян (102, 00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25, 500 грн.).
Відповідно до пп. б п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993р. № 7-93 “Про державне мито” із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру; із заяв кредиторів про порушення справ про банкрутство, а також із заяв кредиторів , які звертаються з майновими вимогами до боржника після оголошення порушення справи про банкрутство сплачується у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.).
Із позовної заяви про визнання права власності державне мито повинно сплачуватися у розмірі 1% від вартості спірного майна на день розгляду справи.
Позивачем до позовної заяви не додано ані копій платіжних доручень чи квитанцій, ані їх оригіналів, які б підтверджували сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку та розмірі.
Відповідно до ч.1 ст. 56 ГПК України (із змінами, внесеними згідно із Законом N v9126837-11 від 19.05.2011) встановлено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Позивачем до позовної заяви не додано жодних доказів (поштова квитанція, фінансовий чек, опис вкладення у цінний лист тощо) надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Крім того, господарський суд звертає увагу позивача на те, що згідно ст. 32, 36 ГПК України та п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Тобто, належними доказами відправки копії позовної заяви та доданих до неї документів іншій стороні є оригінал розрахункового документу, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
В п. 3.3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” значиться, що недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
На підставі викладеного позовна заява підлягає поверненню без розгляду.
Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.
За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обов'язковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обов'язковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого з'ясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо.
Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які суб'єктивні висновки та обставини.
На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись ст. 50-51, ст. 56, п. 2, 3, 3-1 ч. 1 ст. 57, п. 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд
Повернути позовну заяву та додані до неї матеріали на 15 аркушах без розгляду.
Суддя В.М. Соловйов