"20" липня 2011 р. Справа № 33/128-22/397
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.,
суддівБарицької Т.Л.,
Євсікова О.О.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.04.2011
у справі№33/128-22/397
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Туристично-оздоровчий комплекс "Академія"
доАкціонерного комерційного банку "Європейський"
треті особа, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Володимирський";
2. Міжрегіональна академія управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу)
провизнання недійсним іпотечного договору
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Суботін А.В.
- відповідача Мідляр В.В.
- третьої особи 1 Радкевич С.О.
- третьої особи 2 повідомлений, але не з'явився;
Розпорядженням секретаря першої судової палати від 18.07.2011 №03.07-5/400 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя Губенко Н.М., судді: Барицька Т.Л., Євсіков О.О.
Встановив:
Рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі №33/128-22/397 (суддя Самсін Р.І.) відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристично-оздоровчий комплекс "Академія" (надалі позивач) до Акціонерного комерційного банку "Європейський" (надалі відповідач), за участю третіх осіб -Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський" (надалі третя особа 1) та Міжрегіональної академії управління персоналом (у формі акціонерного товариства закритого типу) (надалі третя особа 2) про визнання недійсним іпотечного договору від 28.11.2007.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 (судді: Суховий В.Г., Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволені; визнано недійсним іпотечний договір від 28.11.2007, укладений між позивачем та відповідачем з моменту укладення.
Третя особа 1 у справі, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову від 26.04.2011 у даній справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 31.01.2011 залишити без змін. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
19.07.2011 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке за результатами його розгляду було відхилено судовою колегією у зв'язку з обмеженням ст. 1118 ГПК України строку розгляду касаційної скарги у суді касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Предметом даного спору є вимога позивача визнати недійсним іпотечний договір від 28.11.2007, укладений з відповідачем, в забезпечення виконання позивачем основного зобов'язання -кредитного договору №К/52/2601 від 23.10.2007; предметом іпотечного договору є нежитлова будівля загальною площею 1 040,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, вул. Токарева, 4.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на те, що рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2009 у справі №14/588 було визнано недійсним всі рішення Загальних зборів учасників позивача, викладені в протоколі від 19.10.2007 №5, якими, в тому числі, ОСОБА_1 було уповноважено на підписання від імені позивача оспорюваний іпотечний договір.
Навівши наведені обставини, позивач, керуючись ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст. 35 ГПК України просить визнати недійсним іпотечний договір від 28.11.2007.
Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, не погодився з доводами позивача, наведеними в його обґрунтування. При цьому, суд першої інстанції зазначив, з посиланням на ст. 241 ЦК України, про те, що неодноразово відбувалось схвалення оспорюваного позивачем іпотечного договору, зокрема, внесенням змін до нього, складанням актів моніторингу заставленого майна, яке є предметом оспорюваного позивачем договору, укладенням договору страхування заставленого майна, тощо, що свідчить про схвалення такого договору позивачем. Крім того, місцевий господарський суд послався на ст. 92 ЦК України, відповідно до приписів якої обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження; в той же час, укладаючи спірний договір, відповідач не мав жодної інформації щодо обмеження повноважень представника позивача на укладення спірного договору.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, виходив із того, що рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2009 у справі №14/588 визнано недійсними всі рішення позивача, викладені в протоколі Загальних зборів учасників позивача від 19.10.2007 №5, в тому числі про передачу майна позивача в іпотеку та про надання повноважень директору позивача на підписання іпотечного договору, що свідчить про відсутність повноважень у ОСОБА_1 (директор позивача, який підписував оспорюваний іпотечний договір) на вчинення відповідних дій.
Крім того, суд апеляційної інстанції не погодився з доводами місцевого господарського суду, зроблених з посиланням на ст. 241 ЦК України та зазначив, що згідно з ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Укладення та підписання директором позивача договору про внесення змін до спірного договору, актів моніторингу заставного майна, договорів страхування заставного майна та сплата страхових внесків, на які послався суд у якості доказів подальшого схвалення спірного договору, не можна вважати такими доказами, оскільки, з урахуванням меж повноважень директора позивача, встановлених статутом та законом, відповідне схвалення спірного договору повинно бути здійснено зборами учасників позивача, а не його директором.
Вищий господарський суд України не може погодитися із висновками суду апеляційної інстанції, вважає, що оскаржувана третьою особою 1 постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, МАУП (третя особа 1 у справі) є єдиним засновником ТОВ "ТОК "Академія".
Загальними зборами учасників позивача від 19.10.2007 прийняті рішення, які оформлені протоколом №5, а саме: - про отримання в АКБ "Європейський" кредиту на загальну суму 1 500 000 дол. США, - про передачу в іпотеку АКБ "Європейський" в якості забезпечення виконання кредитного договору, який буде укладений в майбутньому, будівлю та споруди, що знаходяться за адресою: АРК, м. Євпаторія, вул. Токарева, 4, - про обрання директором ТОВ "ТОК "Академія" ОСОБА_1, - про уповноваження директора ТОВ "ТОК "Академія" ОСОБА_1 на підписання з АКБ" Європейський" кредитного договору, іпотечного договору, та додаткових угод до них.
28.11.2007 між позивачем в особі директора ОСОБА_1 та АКБ "Європейський" в забезпечення виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором від 23.10.2007 №К/52/2601 був укладений іпотечний договір №1042, предметом якого є об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АРК, м. Євпаторія, вул. Токарева, 4.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2009 у справі №14/588 визнано недійсними рішення Загальних зборів позивача від 19.10.2007, викладених у протоколі №5, що й стало підставою для звернення до суду із даним позовом про визнання недійсним іпотечного договору від 28.11.2007.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Частиною 2 ст. 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до статті 47 Закону України "Про господарські товариства" виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.
Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.
Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.
Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).
Згідно з пунктами 13.1, 13.3.11 статуту позивача, виконавчим органом, який здійснює керівництво поточною діяльністю товариства, є директор; директор забезпечує виконання рішень Зборів учасників.
Отже, суд касаційної інстанції погоджується із обґрунтованим висновком місцевого господарського суду про те, що директор позивача -Кушнєров О.В., при укладенні та підписанні іпотечного договору від 28.11.2008 №1042, діяв у межах повноважень, визначених рішенням загальних зборів позивача, оформлених протоколами № 5 від 19.10.2007, а дії позивача про прийняття цих договорів до виконання є їх схваленням на підставі статті 241 ЦК.
Частиною третьою статті 92 ЦК встановлено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і є також загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Ради Європейських Співтовариств від 9 березня 1968 р. (68/151/ЄЕС) /.
Визнання недійсними рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2009 у справі № 14/588 рішень Загальних зборів позивача від 19.10.2007, оформлених протоколом №5, не може бути підставою для визнання недійсним іпотечного договору від 28.11.2008 №1042, підписаного директором позивача, оскільки не усуває факту законності дій директора у 2008 році по виконанню рішень Загальних зборів учасників від 19.10.2007.
Крім того, спір у справі №14/588 є корпоративним, оскільки сторонами у зазначеній справі були учасник (третя особа 1) і товариство (позивач), а відносини між банком (відповідачем) і товариством (позивачем) засновано на цивільному договорі, тому рішення господарського суду не стосується прав та обов'язків банку, який не є суб'єктом корпоративних відносин і не знав про обмеження, зазначені позивачем.
Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 06.06.2011 у справі №4/105-10.
Однак, при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції, на відміну від господарського суду першої інстанції, наведеного не врахував, що призвело до прийняття неправомірного судового рішення про визнання недійсним оспорюваного іпотечного договору та скасування правильного рішення місцевого господарського суду, яким відмовлено у визнанні недійсним іпотечного договору, з підстав, наведених позивачем.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Володимирський" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2011 у справі №33/128-22/397 скасувати.
Рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2011 у справі №33/128-22/397 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.М. Губенко
Судді Т.Л. Барицька
О.О Євсіков