"20" липня 2011 р. Справа № 2-7/5666.1-2007
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. -головуючого,
Владимиренко С.В.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 травня 2011 року у справі № 2-7/5666.1-2007 Господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Закритого акціонерного товариства "Новоандріївське", с. Новоандріївка, Сімферопольського району, до Колективного підприємства "Кримська мехколона № 8", м. Сімферополь, про стягнення 500 000 грн.,
за участю представників сторін:
прокуратури -не з'явився;
позивача -не з'явився;
відповідача - ОСОБА_1 (дов. від 19.07.11),
У квітні 2007 року позивач ЗАТ "Новоандріївське" пред'явив у господарському суді позов до відповідача КП "Кримська мехколона № 8" про стягнення 500 000 грн.
Вказував, що 31.03.04 між ним (позикодавцем) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Агрофірма "Родіна" (позичальник) був укладений договір № 1 безпроцентної цільової позики, згідно якого він зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 1 000 000 грн. строком до 20.02.07, а позичальник - повернути позику у встановлений договором строк.
Зазначав, що 23.12.05 між ним (кредитором) та відповідачем (поручитель) був укладений договір поруки, згідно якого поручитель зобов'язався відповідати перед ним за виконання Сільськогосподарським виробничим кооперативом Агрофірма "Родіна" зобов'язань за договором № 1 безпроцентної цільової позики від 31.03.04.
Посилаючись на ту обставину, що строк повернення позики настав та не був сплачений позичальником, позивач просив стягнути з відповідача, як поручителя, 500 000 грн. боргу.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2007 року (суддя Дворний І.І.), позов задоволено.
Постановлено стягнути з КП "Кримська мехколона № 8" на користь ЗАТ "Новоандріївське" 500 000 грн. боргу та судові витрати.
У листопаді 2007 року ЗАТ "Новоандріївське" звернувся до господарського суду з заявою про зміну способу виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2007 року.
Посилаючись на неможливість виконання рішення, у зв'язку з відсутністю грошових коштів на рахунках боржника, заявник, згідно заяви про уточнення вимог до заяви, просив змінити спосіб виконання рішення суду шляхом передачі йому у власність належного КП "Кримська мехколона № 8" майна згідно переліку, вказаного в заяві.
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2007 року (суддя Дворний І.І.), залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 травня 2011 року (колегія суддів у складі: Гоголя Ю.М. -головуючого, Лисенко В.А., Черткової І.В.), заяву задоволено.
Змінено порядок та спосіб виконання рішення суду шляхом звернення стягнення на належне КП "Кримська мехколона № 8" майно, визначене в резолютивній частині ухвали та зобов'язано КП "Кримська мехколона № 8" передати у власність ЗАТ "Новоандріївське" зазначене майно.
Судові акти мотивована посиланнями на відсутність на рахунках боржника коштів достатніх для виконання рішення, що відповідно до приписів ст. 121 ГПК України є підставою до зміни способу та порядку виконання рішення шляхом звернення стягнення на належне боржнику майно та передачі його у власність стягувачу.
У касаційній скарзі Заступник прокурора Автономної Республіки Крим, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 4, 5, 6, 7, 127 Житлового кодексу УРСР, ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 06.11.95 та ст.ст. 43, 84, 121 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2007 року.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права у вирішенні даного спору, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.
Підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим встановленим господарським судом способом. При цьому вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Якщо у відповідача відсутні кошти на рахунку в банку або коли їх не вистачає для покриття заборгованості, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про звернення стягнення на його майно. Оскільки майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, визначається державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", у наказі господарського суду не повинно зазначатися конкретне майно, а має міститися лише вказівка про звернення стягнення на майно у сумі, що підлягає стягненню за рішенням господарського суду (п.п. 1.3, 2, 5 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.96 "Про деякі питання практики застосування ст. 121 ГПК України").
Приписами ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час винесення ухвали місцевим судом) встановлено порядок звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника, згідно якої звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем, якщо вартість майна не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами, а також у разі оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден.
Якщо оцінити окремі предмети складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника на реалізацію за оцінкою, проведеною державним виконавцем, останній запрошує суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для визначення вартості майна. Витрати на призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання несе сторона, яка оспорює оцінку майна, проведену державним виконавцем.
Для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження").
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, визначається державним виконавцем у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Разом з тим, розглядаючи заяву про зміну способу і порядку виконання рішення, суди визначили конкретне майно на яке звернули стягнення та визнали за стягувачем право власності на зазначене майно, що суперечить положенням вказаних вище норм матеріального та процесуального права.
Пунктом 8.11 Статуту КП "Кримська мехколона № 8" визначено повноваження директора підприємства, до яких відноситься, зокрема, розпорядження грошовими коштами та майном підприємства без довіреності.
Водночас судами не надано будь-якої правової оцінки наявним в матеріалах справи (т. 1, а.с. 131, 132) довідкам про балансову вартість майна КП "Кримська мехколона № 8", підписаним виконуючим обов'язки генерального директора відповідача та не встановлено наявності у нього відповідних повноважень.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу Заступник прокурора Автономної Республіки Крим посилається на те, що звернувши стягнення на будівлю гуртожитку, розташованого під № 2а по вул. Південній в с. Миколаївка, Сімферопольського району, суди не встановили правомірності набуття боржником вказаного майна.
Відповідно до ст.ст. 127-131 Житлового кодексу України, Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 № 208 встановлено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети житлові будинки.
Згідно ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управління державних підприємств, організацій, установ.
Виключення з житлового фонду жилих будинків і жилих приміщень можливе лише за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів (ст. 7 Житлового кодексу України).
Положенням про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 06.11.95, передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки, які перебували у повному господарському віданні або управлінні державних підприємств та організацій, в тому числі гуртожитки.
Змінюючи спосіб виконання рішення та передаючи зазначену вище будівлю гуртожитку позивачу, суди не встановили чи видавався Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим наказ про затвердження акту оцінки вартості майна КП "Кримська мехколона № 8" та чи ввійшла дана будівля гуртожитку до зазначеного акту, а також чи перебувала будівля гуртожитку на балансі відповідача на момент приватизації.
За відсутності будь-яких даних про встановлення зазначених обставин, висновки судів щодо звернення стягнення на будівлю гуртожитку, слід вважати необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам ст. 43 ГПК України щодо всебічнго, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки передбачені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у даній справі судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду, суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, встановити правовий статус спірного майна, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання рішення, і в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 травня 2011 року та ухвалу Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 листопада 2007 року у справі № 2-7/5666.1-2007 скасувати.
3. Заяву Закритого акціонерного товариства "Новоандріївське" про зміну способу виконання рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2007 року у справі № 2-7/5666.1-2007 передати на новий розгляд до Господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: С.В. Владимиренко
Н.І. Мележик