29 червня 2011 р. № 25/136-10-4229
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
суддів:Козир Т.П.,
Заріцької А.О.,
Кота О.В.,
Малетича М.М.,
Панової І.Ю.,
розглянувши заявуФізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про перегляд Верховним Судом України
постанови
у справі
за позовом
до
про Вищого господарського суду України від 20.04.2011
№ 25/136-10-4229
Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
стягнення 100 815,24 грн.,
Рішенням господарського суду Одеської області від 26.11.2010 позов задоволено частково.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду 17.02.2011 вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2011 касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2011 залишено без змін.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 подав заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20.04.2011 у даній справі.
Заявник просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 20.04.2011 та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 29.09.2010 у справі №5020-3/162-2/009, від 30.11.2009 у справі №20-5-6-30/271-07-7147 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме частини першої статті 210, статей 793, 794 Цивільного кодексу України, а також частини другої статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна ".
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Приймаючи постанову від 20.04.2011 у цій справі про стягнення з відповідача основного боргу та річних за невиконання умов укладеного договору оренди нежитлового приміщення, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, визнав обґрунтованими їх висновки про наявність підстав для часткового задоволення позову, посилаючись на те, що в порушення умов договору відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував позивачу орендні платежі. При цьому, покладені в основу постанови висновки обґрунтовувалися положеннями статей 525, 526, 530, 625,629 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 17 Закону "України "Про оренду державного та комунального майна".
Приймаючи постанову Вищого господарського суду України від 29.09.2010 у справі №5020-3/162-2/009, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що сторонами не дотримано вимоги чинного законодавства стосовно укладення договору, оскільки укладений між сторонами договір нотаріально не посвідчений та не зареєстрований у державному реєстрі. Предметом позовних вимог у даній справі є зобов'язання відповідача внести зміни до договору оренди шляхом підписання протоколу узгодження змін до договору оренди в редакції Фонду комунального майна. Водночас, касаційний суд зазначив, що суди попередніх інстанцій правомірно відмовили позивачу у задоволенні позову , оскільки відсутні правові підстави для його задоволення, посилаючись при цьому на положення частини шостої статті 283 Господарського кодексу України та статей 793, 794 та 210 Цивільного кодексу України.
Приймаючи постанову Вищого господарського суду України від 30.11.2009 у справі №20-5-6-30/271-07-7147, предметом позовних вимог у якій є розірвання охоронного договору та виселення, суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх судових інстанцій - без змін. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не було доведено належними доказами обставини, з якими закон пов'язує розірвання договору згідно статті 652 Цивільного кодексу України .
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Зазначені постанови не дають підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України в порядку пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України з огляду на відмінність встановлених судом фактичних обставин, покладених в основу постанов суду касаційної інстанції в порівнянні з постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2011 у справі №25/136-10-4229.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що посилання Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права не підтверджені доданими до заяви матеріалами. Відтак, відсутні умови, визначені статтею 11116 Господарського процесуального кодексу України, для допуску до провадження Верховного суду України справи №25/136-10-4229 за заявою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20.04.2011 у цій справі.
Керуючись статями 86, 11114-11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Відмовити фізичній собі -підприємцю ОСОБА_1 у допуску справи №25/136-10-4229 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддя Т. Козир
Судді А. Заріцька
О. Кот
М. Малетич
І. Панова