Справа № 1-152/11
21 липня 2011 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Черкашиної М.С.
при секретарі Терещенко О.В.
з участю прокурора Топоркової О.Б.
потерпілої ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Білопілля справу по обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки і мешканки АДРЕСА_1, не працюючої, раніше не судимої,
за ст. 185 ч. 1 КК України,-
В жовтні 2010 року, перебуваючи в с.Синяк та проходячи через територію дачного кооперативу «Фрунзенець» ОСОБА_2 на дачній ділянці № НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканці АДРЕСА_2, помітила металеву бочку, що мала металеві двері та була зачинена на навісний замок. В цей час у ОСОБА_2 виник умисел на викрадення даної бочки та подальшої здачі її на металобрухт.
Реалізуючи свій злочинний умисел та переслідуючи корисливий мотив, ОСОБА_2 зателефонувала своєму знайомому ОСОБА_3, мешканцю м. Білопілля у якого попрохала допомоги в перевезенні вищевказаної бочки, але про те, що бочка їй не належить, вона не повідомляла та попрохала взяти із собою кран.
30 жовтня 2010 року в 14:30 годин, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел ОСОБА_2 прибула до в'їзду в дачний кооператив «Фрунзенець» в с.Синяк, де зустрілась з ОСОБА_3, який керував вантажним автомобілем «ГаЗ-53» д.н. НОМЕР_2 та прибув на ньому до місця зустрічі. Через кілька хвилин потому до в'їзду в кооператив «Фрунзенець» прибув мешканець м. Білопілля ОСОБА_4 на автомобілі «МАЗ- кран», д.н. НОМЕР_3.
Після чого, продовжуючи свій злочинний намір ОСОБА_2, показуючи дорогу ОСОБА_3 до металевої бочки та перебуваючи в кабіні автомобіля «ГаЗ-53», за яким рухався автомобіль «МАЗ- кран», прибула до земельної ділянки № НОМЕР_1 дачного кооперативу «Фрунзенець» в с. Синяк, де шляхом вільного доступу, таємно з допомогою автокрану погрузивши до кузова автомобіля «ГаЗ-53» викрала металеву бочку, що належить ОСОБА_1, вартість якої згідно висновку товарознавчої експертизи від 07.06.2011 року становить 8 000 гривень, чим спричинила матеріальних збитків останній на вищевказану суму.
Викрадену бочку ОСОБА_2 вивезла із території кооперативу «Фрунзенець» в с. Синяк та використала в своїх корисних цілях.
Виконуючи вказані дії, ОСОБА_2 розуміла їх суспільну небезпечність, усвідомлювала можливість настання суспільно-небезпечних наслідків від вказаних дій та бажала їх настання.
Допитана в судовому засіданні в якості підсудної ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала повністю і показала, що вона мешкає за вищевказаною адресою близько 2-х місяців, раніше вона мешкала за місцем приписки в с.Барило разом з дочкою, де зараз мешкає її донька з дітьми та зятем. Протягом останього часу вона ніде не працює, на життя заробляє випадковими підробітками, збиранням металобрухту . Так , у с. Зеленее у 2010 році пасла корів із травня і до листопада 2010 року , але зароблених грошей на життя все рівно не вистачало. Під час випаски корів вона неодноразово проходила повз дачний кооператив «Фрунзенець», який розташований в с. Синяк Білопільського району, де звернула увагу на металеву бочку, яка знаходилась на одній з дачних ділянок даного кооперативу. Оскільки їй здалося, що ділянка не обробляється, в цей час в неї виникло бажання здати дану бочку на металобрухт, оскільки вона подумала, що бочка можливо нікому не належить. Металева бочка напевне слугувала контейнером для зберігання сільгоспінвентарю та була зачинена на навісний замок. Розміри бочки були близько 3,5-4 метри, а висотою близько 2 метри.
В подальшому, в середині жовтня 2010 року вона перебувала у с. Синяк (де мешкає її мати) пішла до магазину, біля якого побачила вантажний автомобіль та водія - високого молодого хлопця. Підійшовши до нього вона познайомилася з ним, як виявилось його звали ОСОБА_3, прізвища вона не запитувала. У цього хлопця вона поцікавилася чи може він перевезти за необхідності їй перегній, він відповів, що зможе лише за гроші. Далі вона взяла в цього хлопця на ім'я ОСОБА_3 його номер мобільного телефону, на випадок, якщо знадобиться допомога в перевезенні.
Так, через деякий час після цього це було здається 29 жовтня 2010 року вона все ж таки вирішила здати бочку на металобрухт, хоча вона їй і не належала, для чого вона зателефонувала хлопцю на ім'я ОСОБА_3, в якого брала номер телефону та запитала чи зможе він на слідуючий день перевезти металеву бочку з дачної ділянки в с.Синяк, він відповів, що зможе. Потім вона в нього запитала, якщо є така можливість то щоб взяв із собою кран для погрузки бочки, він сказав, що зможе і домовились зустрітися біля в'їзду до дачного кооперативу «Фрунзенець» в с. Синяк наступного дня близько 15:00 години. Так, 30 жовтня 2010 року, вона пішла до в'їзду в кооператив «Фрунзенець» близько 14:30 год. туди під'їхав ОСОБА_3 на автомобілі Газон і вона сіла до нього в кабіну, через декілька хвилин до них під'їхав кран і вони в'їхали до дачного масиву : вона разом із ОСОБА_3 їхала попереду на автомобілі та показувала дорогу, а автомобіль кран їхав позаду них. Коли вони під'їхали до бочки то вона не вилазила із кабіни автомобіля і крановщик її не бачив, вона сказала ОСОБА_3, що це та бочка, яку потрібно погрузити і він разом з крановщиком почали її грузити. На дачах під час погрузки вона нікого з людей не бачила. Загрузивши бочку до кузова автомобіля ОСОБА_3, останній запитав у неї про гроші крановщику - 350 гривень, якими потрібно було з ним розрахуватися, вона відповіла, що зараз в неї не має, а ввечері вона передасть гроші через ОСОБА_3. Після чого ОСОБА_3 пояснив все це крановщику та вони поїхали з дачного масиву, а крановщик залишився там складати кран. Виїхавши на дорогу вона розповіла ОСОБА_3, що бочку потрібно везти в м.Суми, бо вона збирається її здати на металобрухт, але спочатку запропонувала заїхати поїсти до неї додому в с. Барило, так як дочки та зятя в цей час не було вдома. Поївши , вони поїхали до м.Суми , так як вже почало сутеніти . Коли приїхали в м. Суми вже було досить темно, проїздивши по АДРЕСА_3, вона побачила вивіску з назвою на заборі про пункт прийому металобрухту, куди і заїхали здати бочку. Працівники металоприйомного пункту спочатку не хотіли брати бочку, так, як було вже досить пізно, вона почала просити їх, що приїхала з другого району та бочка належить їй і вона не крадена. Після чого вони погодились прийняти її за 3500 гривень. Розрахувавшись, вона сіла в кабіну до ОСОБА_3, де заплатила йому 300 гривень за перевезення, та 350 гривень передала крановщику. Після чого вони поїхали з м.Суми. По дорозі ОСОБА_3 завіз її додому, а сам поїхав в м.Білопілля. В подальшому, через кілька днів вона дізналася від своєї матері, що на дачному масиві хтось викрав бочку та міліція шукає винних у крадіжці, і вона на слідуючий день поїхала до райвідділу міліції, де написала явку з повинною про вчинення нею крадіжки. ОСОБА_3 про те, що бочка їй не належить вона не говорила. Отримані за бочку гроші вона витратила на погашення боргів, які у неї були. На даний час в неї грошей вже не має.
Потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що проживає в м.Суми зі своєю родиною - чоловіком ОСОБА_6 та з дітьми. Так у неї у власності знаходиться дачна ділянка у с. Синяк, а саме у кооперативі «Фрунзенець» ділянка має номер № НОМЕР_1. На свою ділянку вони їздять по вихідним дням з квітня місяця та по жовтень місяць кожного року, там вони садять город та збирають ягоди з фруктових насаджень. На території її дачної ділянки знаходилася металева бочка діаметром 2 м, довжиною 3,6 м, товщина металу 16 м, вагою близько 4-х тон. Дана бочка була подарована їй від її сестри ОСОБА_7 в 1993 році, під час списання даної бочки з «Сумського заводу силікатної цегли », де раніше працювала її сестра та отримала в користування дану бочку. Бочку розмістила вона на своїй дачній ділянці в с. Синяк, попередньо переробивши її під побутове приміщення, тобто уваривши у неї двері з передньої сторони та заварили отвір із задньої сторони. В бочці вона зберігала алюмінієвий бідон на 40 літрів, дві лопати з дерев'яними ручками, одні вила з дерев'яною ручкою, граблі з дерев'яною ручкою саморобну тачку для перевезення бідонів з колесами (задніми) від велосипеду «Гном», оцинковане відро на 10 літрів . Так в жовтні 2010 року вона разом з чоловіком їздили на дачну ділянку в с. Синяк, де все поприбирали на городі та поскладали інвентар до бочки, вхідні двері в бочку замкнули на навісний замок та поїхали в м. Суми. Приблизно через два тижні потому 30 жовтня 2010 року приблизно о 15:45 години до неї зателефонував її сусід по дачній ділянці ОСОБА_8, котрий також мешкає в м. Суми та запитав у неї чи бува вона не продавала металеву бочку із своєї ділянки, вона відповіла, що не продавала, та запитала в нього, що трапилось, він сказав їй, що приїхали якісь люди на двох автомобілях, Газоні та Крані, та що вони грузять бочку до кузова Газона. Вона запитала в нього чи не бачить він номера автомобілів, ОСОБА_8 сказав, що перезвонить їй та скаже. Кколи він перезвонив, то повідомив її один номер автокрана, НОМЕР_3 , бо автомобіль Газон вже поїхав з кооперативу. Вона із чоловіком відразу ж зателефонували до міліції, а на наступний день приїхала написати заяву про крадіжку в Білопільський РВ. Дана бочка була з дуже гарної сталі так, як використовувалась у промисловості на заводі, та не сильно бралася корозією.
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що за вищевказаною адресою проживає зі своєю родиною - громадянською дружиною ОСОБА_1 та з дітьми. Так у його дружини у власності знаходиться дачна ділянка у с. Синяк, а саме у кооперативі «Фрунзенець» ділянка має номер № НОМЕР_1. На свою ділянку вони їздять по вихідним дням з квітня місяця та по жовтень місяць кожного року, там вони садять город. На території їх дачної ділянки знаходилась металева бочка діаметром 2 м, довжиною 3,6 м, товщина металу 16 м, вагою близько 4-х тон. Дана бочка була подарована його дружині від її сестри ОСОБА_7 в 1993 році, під час списання даної бочки з «Сумського заводу силікатної цегли », де раніше працювала її сестра та отримала у користування дану бочку. Бочку розмістила його дружина на своїй дачній ділянці в с. Синяк, попередньо переробивши її під побутове приміщення. В бочці вони зберігали алюмінієвий бідон на 40 літрів, дві лопати з дерев'яними ручками, одні вила з дерев'яною ручкою, граблі з дерев'яною ручкою саморобна тачка для перевезення бідонів з колесами (задніми) від велосипеду «Гном», оцинковане відро на 10 літрів. Так в жовтні 2010 року він разом з дружиною їздили на дачну ділянку в с. Синяк, де все прибирали на городі та поклали інвентар до бочки, вхідні двері в бочку замкнули на навісний замок та поїхали в м. Суми. 30 жовтня 2010 року приблизно о 15:45 годині до його дружини зателефонував сусід по дачній ділянці -ОСОБА_8 та запитав у неї чи не продавала вона металеву бочку із своєї ділянки, дружина відповіла, що не продавала, та запитала в нього, що трапилось, він сказав їй, що приїхали, якісь люди на двох автомобілях, Газоні та Крані, та що вони грузять бочку до кузова Газона. Дружина запитала в нього чи не бачить він номера автомобілів, ОСОБА_8 сказав, що перезвонить їй та скаже, коли він зателефонував дружині , то повідомив один номер автокрана, НОМЕР_3 ,бо автомобіль газон вже поїхав з кооперативу. Вони відразу ж зателефонували до міліції, а на наступний день приїхали написати заяву про крадіжку.
Свідок ОСОБА_8 пояснив, що у нього є дачна ділянка у кооперативі «Фрунзенець» с. Синяк під номером № НОМЕР_4, недалеко від його ділянки розташована земельна ділянка ОСОБА_1, яку він добре знає так, як вони працюють на одному підприємстві в м. Суми. В ОСОБА_1 на дачній ділянці малася металева бочка з увареними дверима та завареній задній частині, де вона зберігає сільгосп інвентар. Бочка зачинялася на навісний замок та була постійно зачиненою. ОСОБА_1 приїздила разом з чоловіком в основному по вихідним дням, обробляти город та збирати урожай. 30 жовтня 2010 року він перебував на своїй дачній ділянці та займався справами на городі. В післяобіднішній час точного часу він не пам'ятає, але вже збирався їхати додому, то побачив, як по кооперативу «Фрунзенець» їхав автомобіль Газон, де зупинився Газон йому було не видно за деревами, він не придав цьому значення та продовжував займатися своїми справами. Через деякий час він почув грохіт від удару чогось тяжкого та коли вискочив із своєї будки то побачив, що автомобіль автокран марки МАЗ, який перебував біля дачної ділянки ОСОБА_1 вже складався, а автомобіля Газон він вже не бачив. Також коли проходив повз дану ділянку помітив, що не має металевої бочки на ділянці ОСОБА_1, яка була цього ж дня на місці і подумав, що можливо вона вирішила її вивезти, тим паче він побачив біля автомобіля худощавого високого хлопця, схожого на сина гр. ОСОБА_1 та подумав, що це вона напевне прислала своїх хлопців, щоб вивезти бочку. Але все ж таки він вирішив пересвідчитися та зателефонував по мобільному телефону ОСОБА_1 та повідомив про цей випадок. ОСОБА_1 сказала, що вона нікого не присилала та не просила вивозити бочку, та попросила в нього запам'ятати номер автомобіля. Далі він поглянув та запам»ятав номер на автомобіль кран марки МАЗ д.н. НОМЕР_3,. Що до автомобіля Газон, то він лише повідомив їй, що у Газона була синя чи голуба кабіна, точно не пам'ятає. Він також їй сказав, що напевне на Газоні уже вивезли бочку так, як його вже не було, а кран в цей час збирався. Хто саме був біля автомобіля кран, йому невідомо, він раніше його ніколи не бачив. Про те, що вчиняється крадіжка він не знав, а дізнався вже після того, як автокран майже зібрався та почав рухатися, а йому по телефону ОСОБА_1 повідомила про те, що це не вона вивозить бочку.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що є сестрою потерпілої. Так, раніше вона працювала на «заводі силікатної цегли в м. Суми», на заводі був автоклав, для пропарки цегли , в 1993 році, вийшов строк експлуатації автоклава, та було вирішено придбати новий автоклав, а старий керівництво заводу, щоб не здавати на металобрухт, вирішило переобладнати під побутове приміщення, тобто розрізати на частини, заварити отвори, вставити двері та віддати працівникам заводу, по бажанню для використання, як будку на дачній ділянці, так як вона була працівником заводу, а саме працювала касиром та виявила бажання забрати дану металеву бочку, для того, щоб подарувати її сестрі, так, як в неї у с. Синяк у кооперативі «Фрунзенець» була дачна ділянка № НОМЕР_1, яка є і по сьогоднішній день. Так у 1993 році вона подарувала бочку сестрі ОСОБА_1 і вона її перевезла в с. Синяк на свою дачну ділянку. Завод силікатної цегли приблизно у 2000 році було визнано банкрутом в 2001 році її скоротили, у зв'язку з банкруцтвом підприємства вона пішла на біржу праці в 2004 році, а з біржі на пенсію. Документації на бочку не збереглося, так, як документи зберігалися три роки на заводі, а потім йшли на знищення. В неї був лише корінець про сплату грошових коштів за дану бочку, але по необережності вона його десь загубила. Бочка металева діаметром 2 м, довжиною 3,6 м, товщина металу 16 м, з увареними дверима, які запиралися на навісний замок та підлогою, з металу, бочка мала вагу близько 4-х тон. Вона була з дуже гарної сталі, так, як використовувалась на заводі для пропарки карпичу та переносила дуже високі температури. Її сестра та її чоловік ОСОБА_6 постійно по вихідним дням їздять на дачу, де обробляють земельну ділянку, а в бочці зберігають інвентар для обробки земельної ділянки. Інколи вона також їздить з ними на ділянку. 30.10.2010 року увечері їй зателефонувала її сестра та повідомила, що хтось викрав з ділянки металеву бочку. Та сказала, що буде їхати писати заяву до міліції. На наступний день їй сестра розповіла, що бочку вивезли з допомогою двох автомобілів, один з яких кран.
Свідок ОСОБА_3 пояснив, що у його користуванні знаходиться автомобіль ГАЗ 53 державний номер НОМЕР_2, яким він керує за довіреністю вже 4 роки. У жовтні 2010 року він їхав із м. Суми на даному автомобілі та зупинився у с.Синяк Білопільського району біля магазину, щоб попити кави. В цей післяобіднішній час до нього підійшла раніше невідома йому жінка, яка представилася та запитала в нього чи зможе він при необхідності перевезти перегній, він відповів їй, що має таку можливість, після чого вона попросила в нього його мобільний телефонний номер. Через кілька днів потому 29.10.2010 року йому зателефонувала та жінка на ім'я ОСОБА_2 здається та попросила, щоб він приїхав до с. Синяк наступного дня, тобто 30.10.2010 року, як вона пояснила, що потрібно перевезти бочку, та якщо є така можливість взяв із собою крана, більше вона нічого не пояснювала. Він погодився та наступного дня зателефонував знайомому крановику ОСОБА_4 та розповів йому що потрібно буде погрузити бочку у с. Синяк, також він сказав йому, що буде чекати на нього на в'їзді у кооператив «Фрунзенець». 30 жовтня 2010 року близько 14:30 години він під'їхав до с.Синяк та зупинився біля в'їзду до кооперативу, до нього відразу підійшла та жінка та сіла в кабіну автомобіля. Через декілька хвилин до них під'їхав ОСОБА_4 на крані та поїхав за ними за вказівками жінки до ділянки на яку вона вказала. Приїхавши до однієї з ділянок він побачив металеву бочку, жінка сказала, що це та бочка про перевезення якої вони домовлялися. Він виліз із кабіни, щоб допомогти ОСОБА_4 надівати троси на бочку, щоб погрузити її до кузова автомобіля, а дана жінка не вилазила. В цей час як вони грузили бочку неподалік він бачив чоловіка років 50-60 , який нічого їм не говорив, тобто жодних претензій та зауважень у їх бік не було, впізнати його на даний час він вже не зможе бо пройшло вже досить багато часу. Погрузивши бочку вони із вказаною жінкою поїхали, а ОСОБА_4 залишився там складати кран, він йому пообіцяв, що завезе гроші 350 гривень увечері до нього додому, так, як жінка йому сказала, що відразу в неї розрахуватися з крановщиком не має коштів. Жінка на ім'я ОСОБА_2 запропонувала йому спочатку заїхати до неї додому перекусити, бо потрібно буде їхати далеченько, аж до м.Суми, як вона пояснила, що збирається здати бочку на металобрухт. Пообідавши в неї вони виїхали, коли приїхали в м. Суми то вже було досить темно. Проїжджаючи по АДРЕСА_3 вони побачили пункт прийому металобрухту, де саме це було він не знає так як було вже досить темно та він погано орієнтується у м. Суми. Здавши бочку на металобрухт він отримав від жінки за перевезення 300 гривень, також вона передала 350 гривень крановику за послуги. Далі він завіз дану жінку до неї додому у с. Барило, а сам поїхав в м. Білопілля, віддавши гроші ОСОБА_4 він пішов додому. Після того даної жінки він не бачив. Бочка яку вони грузили знаходилась на дачній ділянці, де були фруктові дерева. Ніяких документів на бочку жінка йому не показувала, та нічого не розповідала. Він думав, що та бочка належить їй. Про те що жінка викрадає бочку він навіть і не здогадувався, бо все відбувалося вдень і це не викликало в нього жодних підозр. Жінка, яка просила його перевозити бочку - дійсно є підсудна ОСОБА_2, він її впізнав.
Свідок ОСОБА_4 пояснив, що восени 2010 року у його користуванні був автомобіль «автокран-МАЗ» державний номер НОМЕР_3, яким він керував за довіреністю, власником якого являється ОСОБА_12, мешканець м. Білопілля. Так, 30 жовтня 2010 року близько 10:00 години йому на мобільний телефон зателефонував його знайомий ОСОБА_3, прізвища його він не пам'ятає , що мешкає на АДРЕСА_4. Він запропонував йому підробити цього дня, при цьому пояснив, що потрібно буде погрузити металеву бочку автокраном у с.Синяк, та буде чекати його на в'їзді до дачного кооперативу «Фрунзенець» більше він йому нічого не пояснював, а він не запитував. На цю пропозицію ОСОБА_3 він погодився. В цей же день приблизно о 15:00 годині він приїхав до с. Синяк, де його вже чекав на автомобілі «Газон» з синьою кабіною ОСОБА_3, поруч із в'їздом до дачного кооперативу, з ним у кабіні був ще хтось, але він не звернув на це увагу. Далі ОСОБА_3 почав рух у середину кооперативу, а він поїхав слідом за ОСОБА_3. По приїзду до металевої бочки вони зупинилися, ОСОБА_3 виліз із машини та вказав йому, що це та бочка яку потрібно грузити. Він почав виставляти кран, готовлячи його до погрузки, потім двома гачками стрілки крану він зацепив бочку за дві дужки зверху на бочці та піднявши її в повітря поставив на кузов автомобіля Газон . ОСОБА_3 пообіцяв йому за цю послугу 350 гривень, які сказав, що завезе йому додому увечері, що і зробив. ОСОБА_3 сів до машини та поїхав звідти, а він зостався складати кран. Про те кому належала дана бочка він не знав, та не запитував у ОСОБА_3, бо думав, що це законно, так, як відбувалося все серед білого дня. Дана бочка лежала на земельній ділянці, номера ділянки він не знає. Бочка мала дверцята, які були зачинені на навісний замок, бочка була з чорного металу покрита корозією. Біля бочки було видно, що знаходяться фруктові невеликі дерева. Про те, що він приймав участь у крадіжці бочки він навіть і не здогадувався. Хто саме сидів у кабіні поруч із ОСОБА_3 він добре не роздивився.
Крім того, що підсудна свою вину визнала повністю і дала детальні свідчення з приводу вчиненого злочину, її вина та факт вчинення нею злочину повністю доведені матеріалами кримінальної справи, а саме :
- оголошеними письмовими показами свідка ОСОБА_13, який пояснив, що 15 червня 2011 року його було запрошено в якості понятого при проведенні відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_2, яка розповідала та показувала на місці як саме вона вивезла бочку. Після чого він разом з іншим понятим засвідчив своїм підписом протокол відтворення, де все було записано вірно. Тиску на ОСОБА_2 ніхто не чинив (а.с.76-77);
- оголошеними письмовими показами свідка ОСОБА_14, який пояснив, що 15 червня 2011 року його було запрошено в якості понятого при проведенні відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_2, яка розповідала та показувала на місці як саме вона вивезла бочку. Після чого він разом з іншим понятим засвідчив своїм підписом протокол відтворення де все було записано вірно . Тиску на ОСОБА_2 ніхто не чинив (а.с.74-75);
- протоколом відтворення обстановки та обставин події, за участю ОСОБА_2, в ході якого остання розповіла та показала на місці, як саме та звідки вона вчинила крадіжку майна ОСОБА_1( а.с.81-84);
- іншими матеріалами кримінальної справи у їх сукупності.
Таким чином, факт скоєння ОСОБА_2 злочину при обставинах, відображених в описовій частині вироку, доказаний повністю.
За таких обставин, суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
При призначенні покарання суд враховує ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, конкретні обставини справи, особу підсудної, яка за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, не займається суспільно-корисливою діяльністю, раніше не судима.
Обставинами, що пом”якшують відповідальність підсудної суд визнає : щире каяття та визнання вини.
Обставин, що обтяжують покарання в ході судового слідства судом не встановлено.
Таким чином, беручи до уваги тяжкість злочину, особу підсудної, її відношення до скоєного в їх сукупності, невідшкодовані матеріальні збитки, суд вважає, що ОСОБА_2 необхідно призначити покарання в межах санкції ст. 185 ч. 1 КК України у виді арешту.
В зв»язку із тим, що ОСОБА_2 проживає в с.Синяк Коршачинської сільської ради Білопільського району без реєстрації, ніде не працює, суд вважає необхідним змінити міру запобіжного заходу із підписки про невиїзд на взяття під варту із зали суду.
Стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відлягають 8 000 ( вісім тисяч) матеріальної шкоди, відповідно до висновку товарознавчої експертизи та 1 000 ( одна тисяча) грн. моральної шкоди, так як суд вважає, що саме на таку суму потерпілій завдано моральної шкоди.
Стягненню із ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ УМВС України в Сумській області також підлягають судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи у сумі 168 грн. 84 коп ( а.с. 87-89).
Речові докази по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-
ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч. 1 КК України, і призначити їй покарання за цим законом у виді 4 (чотирьох) місяців арешту.
Запобіжний захід ОСОБА_2 змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту із залу суду.
Строк відбування покарання ОСОБА_2 відраховувати із 21 липня 2011 року.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 000 ( вісім тисяч) як відшкодування матеріальної шкоди та 1 000 ( тисячу) грн. як відшкодування моральної шкоди.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ УМВС України в Сумській області витрати за проведення судово - товарознавчої експертизи у сумі 168 грн. 84 коп ( а.с. 87-89).
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же термін з моменту отримання копії вироку.
Суддя: