Справа № 1-146/11
21 липня 2011 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Черкашиної М. С.
при секретарі Терещенко О. В.
з участю прокурора Криушенко Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Янченки, мешканця АДРЕСА_1, (фактичне проживання: АДРЕСА_2), освіта середня, неодруженого, не працюючого, раніше судимого:
- 10.11.2004 року Білопільським районним судом за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік,
- 10.02.2005 року Білопільським районним судом за ч. 1 ст. 164 КК України до 1 року 1 місяця обмеження волі, звільнився 31.03.2006 року, згідно ст. 89 КК України не судимого,
- за ст. 185 ч. 1 КК України,-
В невстановлений день квітня 2011 року ОСОБА_1 прибув до господарства ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканки АДРЕСА_3, з якою співмешкав на протязі останніх 5 років, з метою забрати свої речі, що залишились у даному господарстві. Перебуваючи у господарстві ОСОБА_2 та користуючись дублікатом ключа, що в нього залишився, ОСОБА_1 зайшов до приміщення господарчого сараю ОСОБА_2, щоб забрати свої речі, де побачив клітки з кролями , що належали ОСОБА_2 і у нього в цей час виник умисел на незаконне збагачення шляхом вчинення крадіжки даних кролів. Реалізуючі свій злочинний умисел, користуючись тимчасовою відсутністю ОСОБА_2 та інших осіб, ОСОБА_1 підійшов до однієї з кліток та дістав звідти руками одного кроля вагою 5 кг, якого поклав до господарчої сумки та таємно виніс з приміщення сараю. Викраденого кроля ОСОБА_1 у подальшому використав у власних цілях.
У подальшому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на викрадення кролів з сараю ОСОБА_2 та сподіваючись на те, що ОСОБА_2 не помітить крадіжки, якщо ОСОБА_1 буде викрадати по одному кролю, а не всіх одразу, ОСОБА_1 на протязі періоду часу з кінця квітня 2011 року по 16 травня 2011 року, чотири рази приходив до приміщення сараю ОСОБА_2, де шляхом вільного доступу, тим же шляхом та способом що і раніше за допомогою дублікату ключа, користуючись відсутністю господарки та сторонніх осіб, з кліток викрав ще 4 кролів вагою по 5 кг кожен, вартістю за 1 кг живої ваги по 30 грн., згідно довідки Білопільського центрального ринку від 08.06.2011 року, а всього таким чином на загальну суму 750 грн., завдавши збитків ОСОБА_2 на вказану суму. Викрадених кролів ОСОБА_1 використав у власних цілях.
Викрадаючи таким чином кролів, належних потерпілій ОСОБА_2, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, ОСОБА_1 діяв з прямим умислом.
Допитаний в судовому засіданні в якості підсудного ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю і показав, що раніше на протязі п'яти років він співмешкав з ОСОБА_2 та жив у неї за адресою АДРЕСА_3. На початку квітня 2011 року вони посварилися і ОСОБА_1 став мешкати окремо. Але у господарчому сараї ОСОБА_2 залишились належні йому інструменти та речі, які він залишив там, крім того, у нього залишився ключ від замку на дверях сараю. В подальшому, у квітні 2011 року, точної дати не знає, у вечірній час ОСОБА_1 прийшов до ОСОБА_2 щоб забрати свої речі з сараю, її саме вдома не було. Далі він своїм ключем відімкнув замок на дверях сараю та увійшовши всередину, став збирати свої речі. Коли збирав речі, то помітив у сараї клітки з кролями - всього здається сім кролів у двох клітках. Зібравши свої речі, ОСОБА_1 вирішив викрасти у ОСОБА_2 кролів, щоб продати їх, а отримані кошти витратити на свої потреби. Прийнявши таке рішення, він витягнув з клітки, де знаходилось п'ять молодих кролів, одного кроля сірої масті, вагою близько 5 кг, та поклавши його до сумки, вийшов з сараю, замкнувши замок. Вирішив він забирати цих п'ять кролів не одразу, а по одному, щоб не було підозр на нього і не було помітно одразу відсутність кролів, сподіваючись на те, що ОСОБА_2 подумає, що кролі самі кудись вибігли. Далі ОСОБА_1 викраденого кроля відніс на перон залізничного вокзалу станції Ворожба, де - вже вранці наступного дня, продав даного кроля за 40 грн. невідомому чоловіку похилого віку, як його звуть йому не відомо, він не запитував, звідки він - теж не запитував. Отримані гроші ОСОБА_1 витратив на свої потреби. У подальшому, на протязі квітня-травня 2011 року, ОСОБА_1 аналогічним способом викрав ще чотирьох кролів з сараю ОСОБА_2 - тобто, приходив у вечірній час, своїм ключем відмикав замок на дверях, брав по одному кролю та виносив їх з сараю, замикаючи замок назад. Всі кролі були одного віку, однієї масті та вагою кожен близько 5 кг. Викрадених ще чотирьох кролів він також продав на пероні залізничного вокзалу станції Ворожба невідомим особам, кожного разу іншим особам по 40 грн. Лише четвертого викраденого кроля він продав за 30 грн. хлопцю на ім'я ОСОБА_3, прізвисько «ОСОБА_3», мешкає в АДРЕСА_4, коли зустрів його біля автобусної зупинки. Коли ОСОБА_1 продавав кролів, то нікому не говорив, що викрав їх, говорив, що кролі належать йому. Отримані від продажу викрадених кролів гроші, ОСОБА_1 витратив у подальшому на власні потреби.
Покази підсудної відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.
Враховуючи, що вина в скоєні злочину підсудним визнана повністю, думку прокурора, суд вважає недоцільним досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, відповідно до положень ч.3 ст.299 КПК України.
При цьому, судом з'ясовано правильне розуміння підсудного змісту цих обставин за відсутністю сумнівів у добровільності та істинності його позиції. Одночасно судом роз'яснено учасникам судового розгляду справи, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Таким чином, факт скоєння ОСОБА_1 злочину при обставинах, відображених в описовій частині вироку, доказаний повністю.
За таких обставин, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
При призначенні виду та міри покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину та особу підсудного, який посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває , згідно ст. 89 КК України не судимий.
Повне визнання своєї вини, сприяння розкриттю злочину і встановленню істини в справі, щире каяття, суд визнає обставинами, які пом'якшують його відповідальність. Потерпіла ОСОБА_2 претензій до підсудного не має.
Обставин, що обтяжують покарання в ході судового слідства судом не встановлено.
Таким чином, беручи до уваги тяжкість злочину, особу підсудного, його відношення до скоєного в їх сукупності, суд вважає, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без його ізоляції від суспільства, а тому ОСОБА_1 можливо призначити покарання в межах санкції ст. 185 ч. 1 КК України у виді громадських робіт.
Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався. Речові докази відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч. 1 КК України, і призначити йому покарання за цим законом у виді 150 годин громадських робіт.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя: