ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 8/36106.06.11
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Мольва Метал Пак”
До Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридична група Астапов Лойєрс”
Простягнення 2 695 241,00 грн.
Суддя Омельченко Л.В.
Представники:
Від позивачаОСОБА_1 -представник за довіреністю від 14.02.2011 р. № 28
Від відповідача ОСОБА_2 -представник за довіреністю від 20.12.2010 р., ОСОБА_3. -представник за довіреністю від 20.12.2010 р.
06.06.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У серпні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Мольва Метал Пак” звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна юридична група Астапов Лойєрс” про стягнення 2 695 241,00 грн. заборгованості за договором № LS/044/08/07 від 14.08.2011 р. про надання юридичних послуг та додатковою угодою до нього. Позов мотивований тим, що відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання, що виникли з договору про надання юридичних послуг та додаткової угоди до нього № 1 від 06.08.2008 р., а також не повернув суму сплаченої йому винагороди в розмірі, еквівалентному 250 000,00 євро.
Провадження у справі за вказаними вимогами було порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2009 р. № 8/361 (суддя Катрич В.С.).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2010 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Мольва Метал Пак” було залишено без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України (суддя Борисенко І.В.).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р., ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.12.2011 р. було скасовано, справу направлено для розгляду по суті до Господарського суду міста Києва.
У зв'язку з поверненням матеріалів справи до суду першої інстанції, її розгляд по суті було призначено на 16.05.2011 р.
16.05.2011 р. та 30.05.2011 р. розгляд справи відкладався.
За клопотанням учасників провадження у справі строки вирішення спору у ній продовжувалися відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
06.06.2011 р. під час розгляду спору по суті представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити, посилаючись на виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “Мольва Метал Пак” прийнятих за договором зобов'язань та їх порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридична група Астапов Лойєрс”. Так, позивач зазначає, що перерахував відповідачеві винагороду за юридичні послуги в національній валюті України в розмірі, що еквівалентний 250 000,00 євро по курсу на день оплати, тоді як відповідач не забезпечив виконання своєї частини договірних зобов'язань в обсягах, встановлених домовленістю сторін, а тому повинен повернути позивачеві сплачену винагороду, як погоджено сторонами в додатковій угоді № 1 до договору від 06.08.2008 р. Ціну позову визначено в національній грошовій одиниці України в сумі, еквівалентній 250 000,00 грн. по курсу станом на час подання позову.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві від 06.06.2011 р., зазначаючи, зокрема, що примірник додаткової угоди № 1 від 06.08.2008 р. не відповідає домовленості сторін, не є правдивим та належним доказом у справі, відповідач належним чином виконав обов'язки за договором, що підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт, відповідач не підлягає відповідальності за заявленими позовними вимогами відповідно до п. 5.2 -5.3 договору, оскільки строк арбітражного провадження від нього не залежить, а повноваження на представлення відповідачем інтересів позивача були відкликані ним же, рішення винесено іншим судовим органом, а не тим, що вказаний в договорі.
Також представником відповідача було заявлено клопотання про відхилення поданого позивачем примірника додаткової угоди № 1 від 06.08.2008 р. в якості доказу та клопотання про витребування від позивача оригіналів договору від 14.08.2007 р., додаткової угоди до нього № 1 від 06.08.2008 р., рахунку-фактури від 06.08.2008 р.
За наслідками розгляду заявлених клопотань судом було відмовлено у їх задоволенні, оскільки обов'язок подати оригінали таких документів вже покладався судом як на позивача, так і відповідача (ухвала від 16.05.2011 р.). На виконання вимог суду відповідач документів не подав, позивач надав свій примірник додаткової угоди № 1 від 06.08.2008 р. до договору про надання юридичних послуг, що містить відтиск печатки та підпис уповноваженої особи відповідача, нанесені на аркуш угоди за допомогою технічного пристрою, а також подав письмові пояснення з цього приводу, вказавши, що додаткова угода була укладена сторонам за допомогою засобів зв'язку (була отримана від відповідача електронною поштою) з подальшим вчиненням дій на підтвердження її прийняття до виконання (виставлення рахунку на перерахування 1 700 000,00 грн. винагороди та сплата 1 700 000,00 грн.), у зв'язку з чим у позивача відсутні об'єктивні можливості подання документів з “мокрою” печаткою і підписом.
Крім того, суд враховує, що в ході розгляду справи відповідачем у відзиві на позовну заяву та його представниками в судовому засіданні не було заперечено самого факту укладання з позивачем додаткової угоди до договору, але власного примірника не подано, мотивів його відсутності не визначено.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
14.08.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мольва Метал Пак” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридична група Астапов Лойєрс” було укладено договір № LS/044/08/07 про надання юридичних послуг (далі - Договір), за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридична група Астапов Лойєрс” зобов'язалося надавати позивачу юридичні послуги для представлення його інтересів в Арбітражному інституті Стокгольмської торгово-промислової палати (Швеція), а також в інших юрисдикційних органах України та інших країнах, представництво в яких необхідно для успішної реалізації проекту Molwa Metal Pack Ltd - v - Billhofer Maschinenfabrik GmbH & Co. KG.
06.08.2008 p. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною (п. 8.2 договору).
Згідно з п.п. 1.1, 1.2 додаткової угоди відповідач взяв на себе зобов'язання з забезпечення успішної реалізації проекту Molwa Metal Pack Ltd - v - Billhofer Maschinenfabrik GmbH & Co. KG. Успішною реалізацією проекту сторонами визначено стягнення на користь позивача і зарахування на розрахунковий рахунок позивача суми в розмірі не менше 6 000 000,00 євро в термін до 28.02.2009 р. включно.
Умовами абз. 2 п. 1.1 додаткової угоди № 1 сторони погодили, що загальна сума позовних вимог у справі Molwa Metal Pack Ltd - v - Billhofer Maschinenfabrik GmbH & Co. KG становить 11 948 845,00 євро.
Відповідно до п. 1.3 додаткової угоди Товариство з обмеженою відповідальністю “Мольва Метал Пак” проводить оплату винагороди наступним чином:
- сума в розмірі 250 000,00 євро, що становить 2,09 % від суми позовних вимог, сплачується протягом 5 банківських днів з моменту підписання додаткової угоди (п. 1.3.1);
- у випадку задоволення Міжнародним комерційним судом при Міжнародній Торгово-промислові палаті в. м. Парижі позовних вимог клієнта на суму не менше 6 000 000,00 євро, Товариство з обмеженою відповідальністю “Мольва Метал Пак” зобов'язується додатково виплатити Товариству з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридична група Астапов Лойєрс” винагороду в розмірі 250 000,00 євро, що складає 2,09 % від суми позовних вимог протягом 5-ти банківських днів з моменту зарахування стягнутих коштів на рахунок клієнта.
Додатковою угодою (п.1.4.) визначено, що виплата грошової винагороди провадиться у гривнях відповідно до визначеного грошового еквіваленту в іноземній валюті за офіційним кусом Національного банку України.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав умови договору, оскільки перерахував відповідачеві винагороду у розмірі 1 750 000,00 грн., що на день оплати становила суму еквівалентну 250 000,00 євро, що підтверджується платіжним дорученням № 2998 від 26.08.2008 р. (в матеріалах справи).
Як вище вказувалося, додатковою угодою № 1 Товариство з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридична група Астапов Лойєрс” прийняло на себе зобов'язання фактично забезпечити стягнення на користь позивача та зарахування на його розрахунковий рахунок суми в розмірі не менш, ніж 6 000 000,00 євро. У разі невиконання даних зобов'язань відповідач зобов'язувався повернути грошові кошти у розмірі винагороди.
Так, у п. 1.5 додаткової угоди № 1 закріплено, що у разі винесення Міжнародним арбітражним судом при Міжнародній Торгово-промисловій палаті у м. Парижі рішення не на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мольва Метал Пак” або у випадку стягнення на його користь суми в розмірі меншому ніж, 6 000 000,00 євро в строк до 29.02.2009 р. включно, Товариство з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридична група Астапов Лойєрс” зобов'язується повернути клієнту суму винагороди, фактично сплаченої клієнтом в національній валюті України згідно з п. 1.3.1 та п. 1.4 даної додаткової угоди протягом 30 календарних днів з моменту винесення відповідного рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення зі спору між Товариством з обмеженою відповідальністю “Мольва Метал Пак” та Billhofer Maschinenfabrik GmbH & Co. KG було винесене уповноваженим органом -Міжнародним арбітражним судом 18.06.2009 р. Згідно з указаним рішенням Billhofer Maschinenfabrik GmbH & Co. KG повинно сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю “Мольва Метал Пак” 2 226 500,00 євро та річні за ставкою, що на 5 відсоткових пунктів перевищує основну ставку Європейського центрального банку, які нараховуються з 15.09.2007 р. до моменту сплати такої суми, а також, серед іншого, повинно сплатити 1 435 456,11 євро та річні в указаному розрахунку з 10.06.2008 р. до моменту сплати. Крім того, на Billhofer Maschinenfabrik GmbH & Co. KG -Міжнародним арбітражним судом було покладено обов'язок з відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю “Мольва Метал Пак” гонорарів адвокатів і судових витрат, понесених у зв'язку з арбітражним процесом у сумі 8 014,88 євро та 453 997,40 грн. і 4 % річних.
Як вбачається з тесту рішення від 18.06.2009 р., Товариство з обмеженою відповідальністю “Мольва Метал Пак” ініціювало проведення судового процесу проти Billhofer Maschinenfabrik GmbH & Co. KG у грудні 2007 року, подавши до Секретаріату Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової падати у м. Парижі прохання про арбітраж. У подальшому розгляд справи відбувався у Німеччині за законодавством Швеції відповідно до арбітражної угоди учасників процесу, їх домовленостей та міжнародного законодавства.
Позивач стверджує, що зазначена сума коштів які підлягають стягненню на його користь згідно з рішенням Міжнародного арбітражного суду є значно меншою, ніж вказувалося у додатковій угоді, а тому стверджує, що відповідач не виконав своїх зобов'язань та повинен повернути суму авансу. Оскільки відповідач у установлений додатковою угодою строк не повернув суму авансу, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути на свою користь суму авансу, перераховану за курсом Національного банку України на день подання позову до суду -2 695 241,00 грн., що складає 250 000,00 євро (курс євро НБУ на день подання позову -10,780964). При цьому, позивачем подано розрахунок суми, присудженої до стягнення на його користь, із застосуванням відповідних ставок Європейського центрального банку, яка в цілому складає 4 126 405,62 євро.
Відповідач проти позову заперечує з підстав того, що додаткова угода № 1 не відповідає домовленостям сторін, а її примірник, наданий позивачем, не відповідає поняттю доказу у розумінні чинного законодавства України, а тому просить суд не приймати її до уваги в якості доказу у справі. Зустрічного розрахунку сум, присуджених до стягнення на користь позивача Міжнародним арбітражним судом, не подав.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких Господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оцінюючи подані сторонами суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивачем на підтвердження позовних вимог надано суду додаткову угоду № 1 від 06.08.2008 р. до договору № LS/044/08/07 від 14.08.2007 р. та рахунок-фактуру № 00000356/08/08 від 06.08.2008 р. на суму 1 875 669,25 грн., платіжне доручення від 26.08.2008 р. № 2998 на суму 1 750 000,00 грн., лист-вимогу від 19.05.2009 р. № 190, розрахунок суми, присудженої до стягнення на його користь Міжнарожним арбітражним судом,
Як пояснив позивач, зазначені документи, як і більшість документів, якими обмінювалися сторони, отримані позивачем від відповідача електронною поштою.
На вказані пояснення відповідачем заперечень не подано. Крім того, як вказувалося вище, уповноваженими представниками відповідача підтверджено, що додаткова угода до договору з відповідачем укладалася, але за твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридична група Астапов Лойєрс” вона була іншого змісту.
У зв'язку з тим, що відповідачем не подано власного примірника такої додаткової угоди, не мотивовано поважність причин її неподання, суд відхиляє заперечення відповідача у цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.
У ст. 218 Цивільного кодексу України встановлено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Матеріалами справи підтверджується, що сторони прийняли до виконання додаткову угоду № 1, оскільки відповідач виставив позивачеві рахунок-фактуру № 00000356/08/08 від 06.08.2008 на суму, еквівалентну 250 000,00 євро, зазначивши у ньому підставу: оплата винагороди згідно додаткової угоди № 1 від 06.08.2008 р. до договору № LS/044/08/07 від 14.08.2007 р.
У свою чергу позивач прийняв до виконання зазначений рахунок та сплатив відповідачеві суму, на день сплати еквівалентну 250 000,00 євро, що підтверджується платіжним дорученням № 2998 від 26.08.2008 р.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на те, що грошові кошти в розмірі 1 750 000,00 грн. були перераховані позивачем за актом здачі-прийняття робіт від 26.08.2008 р. № ОУ-0000107, оскільки в такому акті вказується, що відповідачем проведено для замовника роботи вартістю 1 750 000,00 грн. по рахунку СФ-0000247 від 26.08.2008 р., тоді як призначенням платежу у платіжному дорученні № 2998 від 26.08.2008 р. вказано юридичні послуги згідно з рахунком № 356/08/08 від 06.08.2008 р.
З наведених підстав судом відхиляються твердження відповідача про належне виконання обов'язків за договором у зв'язку з тим, що акт здачі-прийняття робіт від 26.08.2008 р. № ОУ-0000107 не стосується саме спірних правовідносин сторін.
Таким чином, такі дії сторін свідчать про прийняття ними до виконання зазначених документів та зобов'язань, які ними породжуються.
Поряд з наведеним, суд враховує, що відповідач не навів заперечень щодо відповідності відтиску печатки і підпису керівника дійсним печатці і підпису на поданому позивачем примірнику додаткової угоди, не стверджував, що подані позивачем документи є підробленими, не зазначав про наявність підстав вважати додаткову угоду № 1 неукладеною, недійною, не посилався на фіктивність чи удаваність такої угоди.
Слід зазначити, що розгляд спору по суті між сторонами не відбувався тривалий час, оскільки ними оскаржувалися процесуальні документи, разом з тим, в такий проміжок часу відповідач не звертався до позивача або ж суду з вимогою про визнання недійсною додаткової угоди.
Отже, судом приймається в якості допустимого доказу у справі поданий позивачем примірник додаткової угоди № 1 від 06.08.2008 р. до договору від 14.08.2007 р.
Як вище вказувалося, Міжнародним арбітражним судом присуджено на користь позивача 2 226 500,00 євро та 1 435 456,00 євро з відповідними процентами, які відповідно до поданого позивачем розрахунку, що перевірений судом та приймається як належний, становлять 344 453,74 євро і 119 951,86 євро, всього з врахуванням боргу -4 126 405,62 євро.
Таким чином, виходячи з умов додаткової угоди, позивач не повинен проводити з відповідачем другу частину розрахунку, передбаченого у п. 1.3.2 додаткової угоди, а відповідач -повинен повернути позивачеві суму винагород, що раніше ним отримана у національній грошовій одиниці України та в сумі, що еквівалента 250 000,00 євро, як те погоджено сторонами у п. 1.5 додаткової угоди.
21.05.2009 р. позивачем була направлена відповідачеві претензія про повернення грошових коштів. Відповідач на претензію не відповів, грошові кошти не повернув, що ним не заперечується.
Таким чином, судом встановлено, що станом на час розгляду справи заявлені до стягнення з відповідача кошти на рахунок позивача не надходили, що додатково підтверджується довідкою від 25.05.2011 р. № 153-02/2676, виданою ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України”.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з усього вищезазначеного, враховуючи доведення позивачем порушення зобов'язань відповідачем за договором № LS/044/08/07 від 14.08.2007 р. та додатковою угодою № 1 від 06.08.2008 р., позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При розгляді даного спору судом враховано посилання відповідача на те, що ним було проведено колосальну роботу для реалізації проекту Molwa Metal Pack Ltd - v - Billhofer Maschinenfabrik GmbH & Co. KG., але відхиляє їх, через неподання доказів на підтвердження вказаних посилань. Крім того, суд враховує, що згідно з текстом рішення Міжнародного арбітражного суду представниками позивача саме при винесенні остаточного рішення не були громадяни України.
Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не довів обґрунтованості своїх заперечень, позовні вимоги не спростував.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародна юридична група Астапов Лойєрс” (01133, м. Київ, бул. Лихачова, 1/27, ідентифікаційний код 33103728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мольва Метал Пак” (03124, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 5-а, ідентифікаційний код 31456691) 2 695 241 (два мільйони шістсот дев'яносто п'ять тисяч двісті сорок одну) грн. боргу, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Л.В. Омельченко
Повне рішення складено: 10.06.2011 р.