ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/16609.06.11
За позовом Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м.Києві ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВНІЧ"
про стягнення заборгованості за оренду приміщення 15 988,38 грн
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю №4 від 30.12.10 р.
від відповідача: не з'явився.
У судовому засіданні 09.06.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд Господарського суду м.Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у м.Києві ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВНІЧ" про стягнення з останнього заборгованості за Договором № 822/Ч оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 01 квітня 2008 року в розмірі 15 988,38 грн з них: заборгованість по орендній платі нежилого приміщення -15 276, 51 грн, пеня -323,78 грн та відшкодування плати за землю в розмірі 388,09 грн.
Заявлений позов Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач в період з січня 2011 року по березень 2011 року не сплачує плату за оренду комунального майна.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на норми ст.ст. 525, 526, 549, 550 610, 611, 629,762 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 18,19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Ухвалою суду від порушено провадження у справі №40/166 та призначено до розгляду на 26.05.11.
Ухвалою суду від 26.05.11 відкладено розгляд справи на 09.06.11 у зв'язку з неявкою Відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів у Позивача.
У судове засідання, призначене на 09.06.11, представник Позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.
01.04.08 р. між Комунальним підприємством "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у місті Києві ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Північ» (Орендар) був укладений договір №822/Ч оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва (Договір).
Відповідно до умов Договору Орендодавець на підставі розпорядження Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації №2492 від 29 грудня 2007 року, №2251 від 07.12.07 р. передає, а Орендар приймає в оренду нежиле приміщення, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Мартиросяна, буд.2/6 для надання побутових послуг (п. 1.1. Договору).
Передача Позивачем в оренду нерухоме майно Відповідачу підтверджується Актом прийому-передачі від 01 квітня 2008р.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що об'єктом оренди є: нежиле приміщення загальною площею 41,7 кв.м. Вартість об'єкту оренди згідно із звітом про експертну оцінку станом на 13.09.07 р. становить 122 678,10 грн (п.2.2 Договору).
Розділом 9, а саме п. 9.1. Договору строк дії договору встановлено з 01.04.08 р. до 07.11.10 р.
Позивач стверджує, що Відповідач порушуючи умови Договору оренди перестав сплачувати плату за оренду приміщення за період з січня 2011 р. по березень 2011 р. Внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за фактичне використання приміщення в розмірі 15 276,51 грн, сума пені за прострочення платежу у розмірі 323,78 грн та компенсація плати за землю - 388,09 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На підставі доказів, що забезпечені Позивачем, суд прийшов до висновку, що Відповідач порушив договірні зобов'язання щодо здійснення орендних платежів. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до суду позову та розгляду у судовому засіданні Відповідач зобов'язання по сплаті орендних платежів за користування майном згідно з умовами Договору не виконав, суму заборгованості не сплатив.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Солом'янської районної в місті Києві радою або за результатами конкурсу на право оренди об'єкту комунальної власності. Орендна плата на момент укладення Договору встановлюється в розмірі 25% від вартості майна і становить 2555,79 ? I пр. ? I м грн на місяць (I пр. - індекс інфляції за період проведення з дати проведення експертної оцінки і до дати укладання договору оренди; I м -індекс інфляції за перший місяць оренди).
Відповідно до п. 3.2. Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою (п.3.3 Договору).
Крім орендної плати Орендар компенсує Орендодавцеві його видатки по платі за землю (п. 3.5. Договору).
Пунктом 3.7. Договору передбачено, що у разі зміни розміру орендної плати та інших платежів, передбачених Договором, згідно постанов уряду та інших органів влади, орендна плата та інші платежі змінюються, починаючи з вказаного в постанові терміну на вимогу однієї із сторін.
Відповідно до п. 3.8. Договору Орендар повинен сплачувати орендну плату (п.п. 3.1., 3.7.) та інші платежі (п.п. 3.5., 3.6.) незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1-го числа місяця наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.
Орендна плата та інші передбачені договором платежі сплачується Орендарем починаючи з дати підписання акту прийому-передачі. Орендна плата нараховується до:
- дати підписання Сторонами акту прийому-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві;
- дати складання акту державним виконавцем про виселення, на підставі рішення суду (п.3.9 Договору).
Як свідчать матеріали справи, розрахунки з позивачем за користування орендованими приміщеннями за період з січня 2011 року по березень 2011 року відповідач не здійснив, компенсацію видатків по платі за землю не сплатив. Заборгованість відповідача перед позивачем за вказаний період становить за оренду приміщення - 15 276,51 грн, з компенсації плати за землю -388,09 грн.
Оскільки судом було встановлено, що Договір оренди припинив свою дію 07 листопада 2010 року, суд розцінює вимоги про стягнення орендної плати за період з січня 2011 р. по березень 2011 р. як стягнення орендних платежів за фактичне користування об'єктом оренди, оскільки згідно п. 3.9 договору орендна плата та інші платежі сплачуються Орендарем починаючи з дати підписання акта прийому-передачі. Орендна плата нараховується до дати підписання Сторонами акту прийому-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві чи до дати складання акту державним виконавцем про виселення, на підставі рішення суду.
Матеріали справи свідчать про використання відповідачем орендованого приміщенням після закінчення терміну дії договору.
Пунктом 4.2 Договору встановлено, що орендар зобов'язаний вносити орендні та інші передбачені договором платежі своєчасно і в повному обсязі.
За таких обставин позовна вимога щодо стягнення заборгованість по орендній платі за фактичне користування нерухомим майном 15 276,51 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також, Позивач просить стягнути з Відповідача 323,78 грн пені за прострочення платежу, посилаючись на п. 6.2. зазначеного Договору, відповідно до якого за несвоєчасну сплату орендних платежів передбачених п.п. 3.1., 3.6. Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру не сплачених орендних платежів за кожний день прострочення.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Крім того, відповідно до п. 2.1. Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р. якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.
Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).
Оскільки термін дії договору закінчився, а факту погодження нарахування пені позивачем не доведено, відповідного договору яким сторони передбачили таку відповідальність суду не надано, вимоги позивача про стягнення пені задоволенню не підлягають.
Крім того, позивач є землекористувачем і сплачує земельний податок за прибудинкові земельні ділянки, тобто витрати по сплаті цього податку є одним з видів витрат на утримання при будинкової території.
Тому, згідно з п. 3.5. Договору відповідач компенсує позивачу видатки по оплаті за землю.
Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо компенсації плати за землю, визнає його обґрунтованим та таким, що відповідає узгодженим договірним умовам, а тому відшкодування плати за землю підлягає задоволенню у розмірі 388,09грн.
Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, а також те, що Відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених Позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, при частковому задоволенні позову підлягають стягненню з обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВНІЧ" (03151, м. Київ, Солом'янський район, просп. Повітрофлотський, б. 52, ідентифікаційний код 30212291) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом'янської районної у місті Києві ради (03186, м. Київ, Солом'янський район, вул. Соціалістична, 6, ідентифікаційний код 35756919) суму заборгованості в розмірі 15 276 (п'ятнадцять тисяч двісті сімдесят шість) грн 51 коп., плату за землю в розмірі 388 (триста вісімдесят вісім) грн 09 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 156 (сто п'ятдесят шість) грн 65 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 231 (двісті тридцять одну) грн 22 коп.
3. В частині стягнення пені у розмірі 323,78 грн відмовити.
4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.
Суддя Пукшин Л.Г.
дата підписання рішення 14.06.2011 р.