ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 4/15326.05.11
За позовомЗакритого акціонерного товариства «Єврофінанс»
До Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
Простягнення 52 028,01 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача не з'явились
Від відповідачів не з'явились
Позивач звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів -Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, та Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 45 055,03 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 799,34 грн. 3% річних, 1907,73 грн. індексу інфляції, 4265,91 грн. пені, а всього 52028,01 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № LA 07000420 від 30.11.2007
Відповідачі надали письмові пояснення відносно заявлених позовних вимог.
В процесі розгляду справи представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, оскільки відповідачем-1 перераховано на рахунок позивача кошти в розмірі 704,26 грн., тому позивач просить стягнути з відповідачів 44 350,77 грн. заборгованості по лізингових платежах, 799,34 грн. 3% річних, 1907,73 грн. інфляційних втрат, 4265,91 грн. пені.
Заява Позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, тому приймається судом до розгляду.
Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема збільшити розмір позовних вимог.
Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.
Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.
Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.
Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 51323,75 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
30.11.2007р. між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс»та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір фінансового лізингу № LA 07000420.
Відповідно до п.1.1. договору позивач зобов'язується надати, а відповідач-2 прийняти предмет лізингу.
Предметом лізингу по даному договору є транспортний засіб ПАЗ 32054-07, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Строком лізингу по договору фінансового лізингу визначено 60 місяців.
Пунктом 3.4. ДФЛ сторони погодили розмір щомісячних лізингових платежів, а саме 807,62 доларів США.
Проте, 03.08.2009 року сторонами була підписана додаткова угода № 1 до договору фінансового лізингу № LA 08000420.
Згідно з положеннями вищезазначеної додаткової угоди, сторони погодили новий розмір щомісячних лізингових платежів, а саме: 887,56 доларів США, затвердили та підписали у новій редакції Додаток 4 до ДФЛ і внесли зміни до пункту 8.2 Додатку 2 до ДФЛ виклавши його у новій редакції, а саме:
Відповідно до п.8.2 Лізингоодержувач зобов'язується сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі згідно ДФЛ, протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків Лізингодавцем, але не менше 7 (сьомого) числа кожного місяця, шляхом перерахування відповідних сум коштів на поточний рахунок Лізингодавця, зазначений в ДФЛ та виставленого рахунку. Неодержання рахунку Лізингоодержувачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснити лізингові платежі згідно ДФЛ. Лізингові платежі сплачуються в українській гривні. У зв'язку з тим, що у ДФЛ вказана референційна валюта - долари США, всі щомісячні лізингові платежі будуть конвертовані в гривні на дату виставлення рахунку по курсу 6,5 (шість гривень 50 копійок) до 1 (одного долара США).
До того ж пунктом 4 додаткової угоди Лізингоодержувач зобов'язувався погасити до 20.01.2010 року заборгованість по щомісячним лізинговим платежам, яка на момент підписання додаткової угоди складала: 36026 грн. 93 коп. (тридцять шість тисяч двадцять шість гривень 93 коп.).
Пунктом 2.1. Додатку 2 до ДФЛ визначено, що предмет лізингу вважається переданим у лізинг Лізингоотримувачу з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі предмету лізингу.
Акт приймання-передачі предмету лізингу по ДФЛ був складений та підписаний Сторонами 26.01.2008 року (належним чином засвідчена копія акту знаходиться в матеріалах справи).
Пунктом 8.1. Додатку 2 до ДФЛ передбачено, що нарахування щомісячних платежів розпочинається з дати підписання Сторонами Акту приймання-передачі предмета лізингу.
Суду доведено, що Відповідач-1 порушив умови договору, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував щомісячні лізингові платежі, а згодом повністю припинив сплату вищевказаних платежів.
На час розгляду справи рахунки по щомісячним лізинговим платежам залишилися не сплаченими, а саме:
Рахунок-фактура № СФ-0005645 від 24.07.2009р. - 3842 грн. 95 коп.; Рахунок-фактура № СФ-0006652 від 25.08.2009р. - 5177 грн. 69 коп.; Рахунок-фактура № СФ-0006653 від 25.08.2009р. - 709 грн. 75 коп.; Рахунок-фактура № СФ-0008031 від 25.09.2009р. - 5177 грн. 69 коп.; Рахунок-фактура № СФ-0008032 від 25.09.2009р. - 709 грн. 75 коп.; Рахунок-фактура № СФ-0009528 від 23.10.2009 р. - 5177 грн. 69 коп.; Рахунок-фактура № СФ-0009529 від 23.10.2009 р. - 709 грн. 75 коп.; Рахунок-фактура № СФ-0009850 від 25.11.2009р. - 5177 грн. 69 коп.; Рахунок-фактура № СФ-0009851 від 25.11.2009р. - 709 грн. 75 коп.; Рахунок-фактура № СФ-010739 від 25.12.2009р. - 5177 грн. 69 коп.; Рахунок-фактура № СФ-010740 від 25.12.2009р. - 709 грн. 75 коп.; Рахунок-фактура № СФ-0000265 від 25.01.2010р. - 5177 грн. 69 коп.; Рахунок-фактура № СФ-0000266 від 25.01.2010р. - 709 грн. 75 коп.; Рахунок-фактура № СФ-0001122 від 25.02.2010р. - 5177 грн. 69 коп.; Рахунок-фактура № СФ-0001123 від 25.02.2010р. - 709 грн. 75 коп.
Пунктом 10.2 додатку 2 до договору фінансового лізингу передбачено право лізингодавця відмовитися від державного договору фінансового лізингу та вимагати повернення предмету лізингу, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або повністю та прострочення сплати складає більше 30 днів.
Відповідно до п.10.3 додатку 2 до договору фінансового лізингу, у разі дострокового припинення договору Лізингоодержувач зобов'язаний власними силами та за власний рахунок повернути предмет лізингу Лізингодавцю у ситані з урахуванням нормального зносу, за адресою, вказаною Лізингодавцем, крім випадків, коли відбулося крадіжка або знищення ТЗ. Стан ТЗ визначається спеціалістами Лізингодавця та вказується в Акті повернення ТЗ.
02.03.2010р. Лізингоодержувач отримав повідомлення від 26.02.2010р. за №10/02-192 Лезингодавца (позивача) про розірвання договору фінансового лізингу, в якому Позивач зазначив, що з 19.02.2010р. договір фінансового лізингу № LA 07000420 від 30.11.2007р.вважається розірванним в односторонньому порядку та розпочато процедуру стягнення заборгованості та додаткових витрат.
Відповідно до п.8.9. додатку 2 договору фінансового лізингу передбачена сплата лізингоодержувачем на користь лізингодавця пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань, у разі прострочення лізингоодержувачем сплати платежів за договором фінансового лізингу.
Для забезпечення виконання зобов'язання за договором фінансового лізингу між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс»укладено Договір поруки від 30 листопада 2007 року, за яким : поручитель поручається перед Лізингодавцем за виконання Боржником зобов'язань, передбачених договором фінансового лізингу, а саме : оплатити платежі, передбачені договором лізингу, в тому числі, а не обмежуючись: перший лізинговий платіж, щомісячні лізингові платежі, спеціальні лізингові платежі і т. д.
Крім того, поручитель поручився перед Лізингодавцем сплатити неустойку (пеню, штраф) і компенсувати збитки, які може понести Лізингодавець у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань Лізингоодержувачем, у випадках і розмірах, передбачених договором лізингу.. за його користування, штрафні санкції та інші витрати.
Пунктом 2.1. вказаного Договору поруки передбачено, що у разі невиконання боржником зобов'язань за договором фінансового лізингу у встановлені ними строки, Лезінгодавець повідомляє про це Поручителя шляхом направлення відповідної письмової вимоги на його адресу, а Поручитель зобов'язується оплатити заборгованість боржника не пізніше 3 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги Лізингодавця.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Факт наявності боргу у Відповідача-1 за договором фінансового лізингу № LA 07000420 у сумі 44350,77 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем-1 не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача-1.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п.8.9. додатку 2 договору фінансового лізингу передбачена сплата лізингоодержувачем на користь лізингодавця пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на відповідну дату, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язань, у разі прострочення лізингоодержувачем сплати платежів за договором фінансового лізингу.
Отже, порушення відповідачем строків оплати за прострочений платіж, передбачений п. 8.9 Договору фінансового лізингу № LA 07000420, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.
Тому, Позивачем також правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.
Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 4 265,91грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.
З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача-1 підлягає стягненню 1907,73 грн. індекс інфляції та 799,34 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.
Вимога Позивача про стягнення з Відповідача-2 (солідарно) 44 350,77 грн. заборгованості по лізингових платежах, 799,34 грн. 3% річних, 1907,73 грн. інфляційних втрат, 4265,91 грн. пені, задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Пунктом 2.1. вказаного Договору поруки передбачено, що у разі невиконання боржником зобов'язань за договором фінансового лізингу у встановлені ними строки, Лезінгодавець повідомляє про це Поручителя шляхом направлення відповідної письмової вимоги на його адресу, а Поручитель зобов'язується оплатити заборгованість боржника не пізніше 3 робочих днів з моменту отримання письмової вимоги Лізингодавця.
Суду не надано доказів повідомлення Поручителя про невиконання боржником зобов'язань за договором фінансового лізингу у спосіб визначений договором, а саме шляхом направлення відповідної письмової вимоги на його адресу.
Відповідно до п.4.1 договору поруки договір вступає в силу з моменту його підписання і скріплення печатками сторін і діє до моменту повного і належного виконання Лізингоодержувачем зобов'язань по договору лізингу.
Відповідно до п. 4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Господарський суд вважає, що Закрите акціонерне товариство «Єврофінанс»пропустило строк пред'явлення вимоги до поручителя Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, оскільки з договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед Закритим акціонерним товариств «Єврофінанс»до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань (п. 4.1) не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України. Згідно з цією нормою права строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Цього в договорі поруки не встановлено.
У зв'язку з наведеним у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу з поручителя суд відмовляє.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем-1 належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог. Заперечення Відповідача-1 зазначені в Відзиві на позовну заяву спростовуються матеріалами справи, тому судом не приймаються.
В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі в частині вимог до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (відповідача-1).
Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити в частині стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 44 350 (сорок чотири тисячі триста п'ятдесят) грн.. 77 коп. боргу, 4265 (чотири тисячі двісті шістдесят п'ять) грн.. 91 коп. пені, 1907 (одну тисячу дев'ятсот сім) грн.. 73 коп. індексу інфляції, 799 (сімсот дев'яносто дев'ять) грн.. 34 коп. 3% річних, 513 (п'ятсот тринадцять) грн.. 23 коп. державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
2. В частині вимог до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_3) в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І.Борисенко
Повне рішення складено: 09.06.2011р.