ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 34/17608.06.11
За позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури»
простягнення 100 080,10 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники
від позивача: ОСОБА_1.;
ОСОБА_2., (довіреність б/н від 19.04.2010);
від відповідача -ОСОБА_3. (довіреність б/н від 10.03.2011).
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури»про стягнення 100 080,10 грн.
Ухвалою суду від 18.04.2011 було порушено провадження у справі № 34/176, розгляд справи було призначено на 18.05.2011.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару.
Через відділ діловодства суду, представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову повністю посилаючись на те, що така підстава виникнення господарський зобов'язань як усна домовленість, на яку посилається позивач в обґрунтуванні своїх позовних вимог не передбачена Господарським кодексом України, крім того відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем була укладена угода № 1 від 29.02.2008, а не угода № 1 від 19.05.2008, (на яку посилається позивач) і саме нею регулюються взаємовідносини між сторонами.
Ухвала суду надсилалась відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві, крім того, ця адреса міститься в свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури»: 04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 23.
В матеріалах справи наявне поштове повідомлення про вручення поштового відправлення на ім'я ТОВ «Центр учбової літератури», яке свідчить про те, що уповноваженою особою за довіреністю Грищенко отримано конверт з ухвалю суду, таким чином відповідач є повідомленим.
Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місце проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
У судових засіданнях 18.05.2011, 30.05.2011 оголошувались перерви.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучені судом до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд
За період з 29.02.2008 до 16.05.2008 Фізичною особою -підприємцем П'єх Тетяною Павлівною (далі - позивач) було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури» (далі - відповідач) поліграфічну продукцію на суму 325 855,20 грн.
На підтвердження своїх вимог щодо поставки поліграфічної продукції позивач посилається на видаткові накладні:
№ ПЕ-0000009 від 29.02.08 на суму 3097,20 грн.;
№ ПЕ-0000002 від 14.03.08 на суму 41272,30 грн.;
№ ПЕ-0000008 від 21.03.08 на суму 2790,00 грн.;
№ ПЕ-0000001 від 11.03.08 на суму 10455,00 грн.;
№ ПЕ-0000003 від 21.03.08 на суму 31397,70 грн.;
№ ПЕ-0000004 від 28.03.08 на суму 25720,00 грн.;
№ ПЕ-0000007 від 11.04.08 на суму 22110,00 грн.;
№ ПЕ-0000015 від 11.04.08 на суму 1890,00 грн.;
№ ПЕ-0000006 від 11.04.08 на суму 28425,00 грн.;
№ ПЕ-0000005 від 04.04.08 на суму 5450,00 грн.;
№ ПЕ-0001037 від 04.04.08 на суму 12453,60 грн.;
№ ПЕ-0000010 від.18.04.08 на суму 22660,20 грн.;
№ ПЕ-0000011 від 18.04.11 на суму 15296,60 грн.;
№ ПЕ-0000012 від 25.04.08 на суму 20127,80 грн.;
№ ПЕ-0000013 від 07.05.08 на суму 50756,00 грн.;
№ ПЕ-0000014 від 16.05.08 на суму 31953,80 грн.
Досліджуючи фактичні обставини у справі суд встановив, що накладна № ПЕ-0000007, датується 11.04.2008 (а не 11.03.2008, як те зазначено в позові), на суму 22110, 00 грн. та накладна № ПЕ-0000015 датується 11.04.2008 (а не 11.03.2008, як те зазначено в позові) на суму 1890,00 грн.
Отже суд встановив, що за період 29.02.2008 до 16.05.2008 позивачем було поставлено поліграфічну продукцію на суму 325 855,20 грн., що підтверджується вищезазначеними накладними.
Відповідач розрахувався з позивачем за поставлений товар на підставі вищезазначених накладних на суму 59 115 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.
За період з 22.05.2008 до 12.12.2008 позивачем було поставлено відповідачу поліграфічну продукцію на суму 302 695 грн.
На підтвердження своїх вимог щодо поставки поліграфічної продукції позивач посилається на видаткові накладні:
№ ПЕ-0000016 від 22.05.08 на суму 9975,00 грн.;
№ ПЕ-0000017 від 28.05.08 на суму 28784,00 грн.;
№ ПЕ-0000018 від 06.06.08 на суму 12323,40 грн.;
№ ПЕ-0000025 від 19.06.08 на суму 8946,00 грн.;
№ ПЕ-0000019 від 27.06.08 на суму 6275,00 грн.;
№ ПЕ-0000024 від 25.07.08 на суму 21280,00 грн.;
№ ПЕ-0000026 від 31.07.08 на суму 11988,00 грн.;
№ ПЕ-0000027 від 05.09.08 на суму 5075,00 грн.;
№ ПЕ-0000028 від 08.10.08 на суму15778,80 грн.;
№ ПЕ-0000036 від 21.11.08 на суму 18456,20 грн.;
№ ПЕ-0000035 від 21.11.08 на суму 18216,70 грн.;
№ ПЕ-0000037 від 28.11.08 на суму 3050,00 грн.;
№ ПЕ-0000038 від 28.11.08 на суму 34123,00 грн.;
№ ПЕ-0000029 від 04.12.08 на суму 5080.00 грн.;
№ ПЕ-0000030 від 23.12.08 на суму 26689,90 грн.;
№ ПЕ-0000031 від 05.12.08 на суму 5937,20 грн.;
№ ПЕ-0000032 від 18.12.08 на суму 2874,20 грн.;
№ ПЕ-0000033 від 05.12.08 на суму 34382,00 грн.;
№ ПЕ-0000034 від 12.12.08 на суму 33460.20 грн.
Отже суд встановив, що за період з 22.05.2008 до 12.12.2008 позивачем було поставлено поліграфічну продукцію на суму 302 695 грн., що підтверджується вищезазначеними накладними.
Відповідач розрахувався з позивачем за поставлений товар на підставі вищезазначених накладних на суму 404 915 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.
За період з 21.01.2009 по 27.04.2009 позивачем було поставлено відповідачу поліграфічну продукцію на суму 172 881,35 грн.
На підтвердження своїх вимог щодо поставки поліграфічної продукції позивач посилається на видаткові накладні:
№ ПЕ-0000001 від 21.01.09 на суму 11004,70 грн.;
№ ПЕ-0000002 від 21.01.09 на суму 102303,70 грн.;
№ ПЕ-0000003 від 06.02.09 на суму 48612,95 грн.;
№ ПЕ-0000004 від 27.04.09 на суму 10960,00 грн.;
Відповідачем за період з 07.05.2009 до 17.02.2010 було сплачено позивачу за поставлений товар суму 106 169,65 грн, що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.
Крім того, за період з 18.05.2010 до 07.06.2010 частину продукції було повернуто відповідачем позивачу на суму 130 419, 90 грн. по наступним видатковим накладним:
№ ТОВ-Ц00892 від 18.05.2010 на суму 8302,00 грн.;
№ ТОВ-Ц00947 від 31.05.2010 на суму 27244,90 грн.;
№ ТОВ-Ц00976 від 07.06.2010 га суму 94873,00 грн.
Отже, позивач поставив відповідачу поліграфічну продукцію на загальну суму 801 431,55 грн., що підтверджується вищезазначеними видатковими накладними.
Відповідач сплатив за поставлений товар суму 570 199,65 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 100 080,10 грн.
В матеріалах справи також міститься лист-вимога від 09.12.2009 про повернення коштів за поставлену продукцію, відповідач у відповідь на цей лист-вимогу зазначає про неможливість погасити борг у зв'язку з існуючою фінансово-економічною ситуацією в країні та економічною кризою у світі та зазначає, що відносини між позивачем та відповідачем регулюються угодою № 1 від 29.02.2008, проте позивач у своїх листах відповідачу зазначає, що відносини регулюються саме угодою № 1 від 19.05.2008.
В матеріалах справи міститься лист-вимога від 18.01.2011 з вимогою в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги погасити наявну заборгованість на суму 100 080, 10 грн. про що свідчить опис вкладення та фіскальний чек, який міститься в матеріалах справи.
За таких обставин позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України (далі -ГК України) цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Статтею 4 ГК України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України (далі -ЦК України) (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.
Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 ГК України, згідно з якою майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
В матеріалах справи міститься угода № 1 від 19.05.2008 надана позивачем, при цьому, у матеріалах справи також міститься угода № 1 надана відповідачем від 29.02.08. Досліджуючи обидві угоди, суд дійшов висновку про таке:
В угоді № 1 від 19.05.2008 та в угоді № 1 від 29.02.2008 стоять поставлені ручкою дати їх підписання, що унеможливлює встановлення і визначення фактичної та дійсної дати їх підписання.
Водночас, в угоді № 1 від 29.02.2008, зазначено «Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, (надалі «Виконавець»), що діє на підставі свідоцтва … (далі по тексту даної угоди), і є платником єдиного податку згідно свідоцтва про сплату єдиного податку № НОМЕР_1 від 18.03.2008».
Аналізуючи вказаний абзац угоди № 1 від 29.02.2008, суд дійшов висновку про те, що дана угода не могла бути укладена у лютому 2008 року, оскільки у ній міститься посилання на свідоцтво про сплату єдиного податку, яке видане лише у березні 2008 року.
Кожна із сторін на вимогу суду надала лише свій оригінал угоди № 1, які, як зазначалося вище, містять різні дати їх укладання. Отже не можливо встановити коли саме була укладена угода № 1.
Крім того судом враховано, що в угоді № 1 від 29.02.2008 (наданою відповідачем) відсутні пункти 3.7.,3.8.,3.9., які містяться в угоді № 1 від 19.05.2008 (наданою позивачем), а саме:
3.7 Сторони звільняються від виконання обов'язків по даній Угоді, якщо непередбачені обставини, як то військові дії, стихійні лиха, епідемії, рішення уряду, які стають не перешкоді виконанню договірних обов'язків. При цьому строк виконання договірних обов'язків для потерпілої сторони відсовуються на час дії цих обставин.
3.8 Угоду складено удвох примірниках, по одній для кожної сторони.
3.9 Всі виправлення по тексту даної угоди мають юридичну силу тільки тому випадку, якщо вони підтверджені підписами та печатками сторін в кожному окремому випадку.
Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 2).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3).
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (частина 4).
Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору (частина 7).
Частиною 1 статті 180 ГК України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 1.1 угоди № 1 від 19.05.2008, та угоди № 1 від 29.02.2008. «Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по виготовленню по заявкам замовника різної поліграфічної продукції протягом 2008 року».
Пунктом 2.1 передбачено, що виконавець зобов'язується якісно виготовляти продукцію згідно заявок замовника, які оформлюються бланком-замовлення та включаються в виробничу програму замовника.
Пунктом 2.2 Замовник зобов'язується розробляти та передавати оригінал-макети на продукцію, яка виготовляється.
Відповідно до п. 2.5 оплата проводиться за надані друкарські послуги згідно виставленого рахунку. Форма розрахунку -безготівкова.
Частиною 5 статті 180 ГК України передбачено, що ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Проте як і в угоді № 1 від 19.05.2008, так і в угоді № 1 від 29.02.2008 не встановлена ціна.
У жодній з видаткових накладних, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не міститься посилання на угоду № 1 (як від 29.02.2008, так і від 19.05.2008).
Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами з 29.02.2008 до 27.04.2009 був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень товарів (поставки товарів відповідачу) та підписання між ними видаткових накладних.
Накладні, якізнаходяться в матеріалах справи, містять номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містять підписи представників позивача, а також підписи представників відповідача.
Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 року, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі -цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. В матеріалах справи немає доказів наявності у відповідача відповідних довіреностей на отримання поліграфічної продукції по вищезазначеним накладним. Проте ці накладні відповідачем не оспорюються та містять підписи як позивача та відповідача, крім того в судових засіданнях відповідач не заперечує наявність заборгованості перед позивачем.
Відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В статті 1 зазначеного Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Порядок створення, прийняття і відображення підприємствами у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 .
Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.
Суд зазначає, що поставка поліграфічної продукції позивачем відповідачу відбувалась саме на підставі видаткових накладних.
Згідно наданих сторонами документів суду не доведено здійснення поставки товару в межах саме вказанихугод.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами не було визначено строків виконання зобов'язання, оскільки видаткові накладні, якими оформлено правочин, не містять строку виконання грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату вартості поставленого товару у сумі 100 080,10 грн., в строк встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України, а саме у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Проте, відповідач, як у встановлений приписами частини 2 статті 530 ЦК України строк, так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару у сумі 100 080, 10 грн. не виконав.
Поставлена продукція прийнята відповідачем у повному обсязі, що підтверджується підписом представника та відбитком печатки відповідача на вказаних видаткових накладних. Факт отримання даної продукції відповідачем не оспорюється та підтверджується. Зворотного матеріали справи не містять.
Відтак, суд розглянувши в судовому засіданні первинні документи, а також письмові та усні пояснення сторін, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 100 080,10 грн. заборгованості за поставлений товар, є обґрунтованими та законними та визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.
Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при повному задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки позивачем сплачено державне мито в сумі 1009 грн., тобто у сумі більшій, ніж встановлено підпунктом «а»пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», то на підставі пункту 1 статті 8 цього ж Декрету, надмірно сплачене державне мито у сумі 8,20 грн. підлягає поверненню позивачеві.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр учбової літератури»(04176, м. Київ, вул. Електриків, буд. 23, ідентифікаційний код 31114240) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 100 080 (сто тисяч вісімдесят) грн. 10 коп. боргу, 1000 (одну тисячу) грн. 80 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) зайве сплачене державне мито у сумі 8 (вісім) грн. 20 коп., перераховане платіжним дорученням № 9 від 07 лютого 2011 року, оригінал якого знаходиться у справі № 34/176.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяР.Б. Сташків
Повний текст рішення підписано 14.06.2011