ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 43/10008.06.11
За позовом приватного підприємства “ГІЗ-СЕРВІС”
до товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО”
про стягнення 228 129, 34 грн.
Суддя Пасько М.В.
Представники:
від позивача ОСОБА_1 -предст. за дов.,
від відповідача ОСОБА_2 -предст. за дов.
Обставини справи :
Позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “ЕКО” про стягнення 228 129, 34 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов Договору № 552К від 20.10.08.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.11 порушено провадження у справі № 43/100 та призначено її розгляд на 07.04.2011.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, представник Відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі.
У зв'язку з необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 08.06.11.
Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -
20.10.08 між приватним підприємством “ГІЗ-СЕРВІС” (далі - Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю “ЕКО” (далі - Відповідач) було укладено Договір поставки № 5552К (далі -Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язується виготовити, а Відповідач прийняти та оплатити товар у кількості визначеній у замовленнях Відповідача.
Відповідно до умов Договору Позивач здійснив поставку Товару Відповідачу загальною вартістю 709 679, 81 грн.
Відповідно до п. 1 розділу 8 Договору оплата товару здійснюється за реалізований товар 1 раз в 14 днів.
Відповідач частково здійснив оплату отриманого товару, частково здійснив повернення нереалізованого товару.
За розрахунком Позивача заборгованість Відповідача за Договором поставки № 5552К від 20.10.08 складає -170 494, 89 грн. основного боргу, 21 507, 95 грн. 3 % річних та 36 126, 50 грн. інфляційних нарахувань.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Право- чин, для якого законом не встановлена письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного Договору поставки № 5552К від 20.10.08.
Позивач на виконання умов Договору здійснив поставку Товару, що підтверджується наявними матеріалами справи та сторонами не заперечується.
Пунктом 1 розділу 8 Договору між сторонами встановлено, що оплата товару здійснюється 1 раз в 14 днів за реалізований товар.
Відповідач надав суду довідку, з якої вбачається, що на момент звернення до суду, ним було реалізовано товар на суму 398 775, 00 грн., повернуто Позивачу 140 409, 92 грн., залишок нереалізованого товару складає -137 640, 64 грн.
Відповідач здійснив оплату вартості реалізованого товару у розмірі 398 775, 00, що сторонами не заперечується.
Відповідач також зазначає, що Позивач не звертався до Відповідача про надання йому інформації щодо реалізації товару.
Позивач також не надав суду доказів такого звернення.
Отже, у Відповідача не виникло зобов'язання щодо оплати решти поставленого Товару.
Таким чином, Позивачем не надано господарському суду достатнього обґрунтування свої позовних вимог, оскільки, матеріали справи суперечать обставинам викладеним в позовній заяві, не підтверджуються первісними документами та не можуть вважатись належними доказами у справі у відповідності до вимог ст. 34 ГПК України.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на Позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -
В задоволені позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.
Суддя М.В.Пасько
Дата підписання рішення 14.06.11