ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 9/2808.06.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Чесна музика”
До Приватного підприємства “Маршал-Рекордс”
Треті особи
без самостійних
вимог на стороні
відповідача 1) Товариство з обмеженою відповідальністю “Легіон”
2) Приватне підприємство “Студія Мун”
3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Мун Рекордс"
4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Містерія звуку Україна"
про стягнення компенсації за порушення авторських прав та штрафу
у розмірі 92200,00 грн.
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники сторін:
від позивача Коктиш В.Р. (дир. прот. №2 від 11.08.2005р.)
від відповідача ОСОБА_1 (дов. б/н від 18.01.2011р.)
1) не з'явився
2) не з'явився
3) ОСОБА_1 (дов. б/н від 17.11.2010р.)
4) ОСОБА_1 (дов. б/н від 04.04.2011р.)
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 08.06.11р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Чесна музика” (далі по тексту - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства “Маршал-Рекордс” (далі по тексту - Відповідач) про стягнення компенсації за порушення авторських прав та штрафу у розмірі 92200,00 грн.
Заявлені позовні вимоги позивач мотивує положеннями ст. ст. 15, 16, 421, 424, 426, 431, 432, 440, 441 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 8, 15, 32, 33, 45, 46, 50, 51, 52 ЗУ “Про авторське право і суміжні права”, ст. ст. 16, 22, 28, 45, 47, 54, 57 ГПК України та керуючись положеннями Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2011 р. суд порушив провадження у справі № 9/28, призначив розгляд справи на 24.02.2011 р. з викликом представників сторін, яких зобов'язав виконати певні дії, а також в порядку ст. 38 ГПК України витребував у ДП “Інтелзахист” певні докази.
В судове засідання 24.02.2011 р. з'явились представники сторін, які надали суду документи на виконання вимог ухвали суду. 24.02.2011р. від ДП “Інтелзахист” надійшли документи, витребувані ухвалою суду від 20.01.2011 року, а саме договори та інші документи, на підставі яких відповідачем отримано контрольні марки для СД-дисків.
Представник відповідача надав додаткові матеріали по справі та відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні заявив суду клопотання про відкладення розгляду справи та про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю “Легіон” та Приватне підприємство “Студія Мун”.
Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши, що рішення господарського суду у даній справі може вплинути на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю “Легіон”, Приватного підприємства “Студія Мун” як осіб, що по ліцензійним договорам передавали авторські права на збірку, щодо однієї із сторін у справі, суд за власною ініціативою вважає за необхідне залучити до участі у справі, у відповідності до ст. 27 ГПК України, Товариство з обмеженою відповідальністю “Легіон” та Приватне підприємство “Студія Мун” у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 24.02.2011 року розгляд справи було відкладено на 16.03.2011 року, у зв'язку з залученням до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору ТОВ “Легіон”, ПП “Студія Мун” у відповідності до ст. 27 ГПК України та необхідністю витребування додаткових матеріалів по справі.
Представник позивача в судовому засіданні надав письмові пояснення по справі та усні пояснення. Заявив клопотання про витребування доказів та залучення у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору ТОВ “Мун Рекордс”, ТОВ “Містерія звуку Україна”.
Дослідивши в судовому засіданні 16.03.2011 року подане представником позивача клопотання, суд дійшов висновку про задоволення поданого позивачем клопотання частково в частині залучення до участі у справі третіх осіб та у відповідності до ст. 27 ГПК України залучив до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ТОВ “Мун Рекордс” (03087, м. Київ, вул. Іскрівська/Міцкевича, 9/9), ТОВ “Містерія звуку Україна” (м. Київ, вул. Кіквідзе, 13), оскільки рішення з даного спору може вплинути на права та обов'язки вказаних осіб щодо сторін у справі.
Розглянувши подане позивачем клопотання про витребування доказів, у відповідності до ст. 38 ГПК України суд відмовляє в його задоволенні, оскільки інформація про власників електронних адрес не можуть вплинути на встановлення обставин справи та не має значення для вирішення спору.
Також представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про продовження строків розгляду справи на більш тривалий строк, ніж встановлено частиною 1 статті 69 ГПК України.
Ухвалою суду від 16.03.2011 року продовжено строк вирішення спору у відповідності до ст. 69 ГПК України, розгляд справи відкладено на 06.04.2011 року, у зв'язку з неявкою третьої особи-2, 3 в судове засідання та залученням у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору ТОВ “Мун Рекордс”, ТОВ “Містерія звука”.
В судовому засіданні 06.04.2011 року представник позивача вимоги ухвали суду від 16.03.2011 року виконав, надав додаткові матеріали по справі, а саме письмові пояснення по справі.
Представник третьої особи-3 надав додаткові матеріали по справі та оригінали для огляду в судовому засіданні, надав усні пояснення.
Представник третьої особи-4 надав додаткові матеріали по справі.
Ухвалою суду від 06.04.2011 року розгляд справи було відкладено на 21.04.2011 року у зв'язку з неявкою третьої особи-1, 2 в судове засідання та необхідністю надання додаткових матеріалів по справі.
Представник відповідача в судовому засіданні 21.04.2011 року надав додаткові пояснення по справі.
Представник позивача в судовому засіданні надав додаткові матеріали по справі.
Ухвалою суду від 21.04.2011 року розгляд справи було відкладено на 18.05.2011 року у зв'язку з неявкою третьої особи-1, 2 в судове засідання та необхідністю надання додаткових матеріалів по справі.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.05.2011 року надав усні пояснення по справі та письмові пояснення по справі, в яких зобов'язався надати суду витребувані ухвалою суду від 21.04.2011 року документи не пізніше 27.11.2011 року у зв'язку з технічною затримкою з боку бухгалтерії відповідача.
Ухвалою суду від 18.05.2011 року розгляд справи було відкладено на 26.05.2011 року у зв'язку з неявкою третьої особи-1, 2 в судове засідання та необхідністю надання додаткових матеріалів по справі.
25.05.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідач подав документи по справі.
Представники позивача та відповідача в судовому засіданні надали усні пояснення по справі.
Разом з тим, представниками сторін в судовому засіданні подано письмову заяву про продовження строку вирішення спору на більш тривалий строк, ніж встановлено частиною 1 статті 69 ГПК України.
Ухвалою суду від 18.05.2011 року продовжено строк вирішення спору у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України, відкладено розгляд справи на 08.06.2011 року, у зв'язку з неявкою третьої особи-1, 2 в судове засідання та необхідністю надання додаткових матеріалів по справі.
Представники третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання 08.06.2011 року не з'явились, вимог ухвали суду від 18.05.2011 року не виконали, про причини неявки суд не повідомили.
Представник позивача надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача надав усні пояснення та заперечував проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва -
Позивачу на підставі Ліцензійного договору №ИК/10-04/2 від 01.01.2010 року укладеного із ТОВ «Издательство Монолит»(Росія) належать виключні майнові авторські права на відтворення та розповсюдження твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»(автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець Валерия) на території України (далі по тексту -твір), у тому числі з правом надання третім особам права використання творів, фонограм або кліпів способами, передбаченими цим договором.
В свою чергу, ТОВ «Издательство Монолит»отримало виключні майнові авторські права на відтворення та розповсюдження твору на підставі Авторського договору про передачу виключних прав №ИП/06-16/1 від 01.12.2006 року укладеного із автором -громадянином Російської Федерації ОСОБА_2
Тобто згідно зазначених вище договорів позивач має виключне майнове право дозволяти та/або забороняти використання на території України твору автора -громадянина Російської Федерації ОСОБА_2, шляхом видачі дозволів (ліцензій).
15 грудня 2010 року відповідач розповсюдив примірник компакт-диску під назвою «Валерия «Песни, которые вы полюбили. Best of 2003-2010», контрольна марка 2К 570290 ЖА»(далі по тексту -диск), в якому було відтворено твір «ІНФОРМАЦІЯ_1»(автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець Валерия).
Відповідно до інформації зазначеної на графічному оформленню диска його виробником та розповсюджувачем є відповідач.
Позивач стверджує, що відповідачем, при використанні твору на території України, які належать позивачу, були порушені виключні майнові права у зв'язку з тим, що ним не було отримано письмового дозволу на використання, не був сплачений ліцензійний платіж та не було підписано ліцензійного договору. Іншим чином прав на використання (відтворювання, розповсюдження, публічний показ, обробку тощо) позивач відповідачу також не надавав. 20 грудня 2010 року позивач листом №1035/12/10 направив Державному підприємству «Інтелзахист» запит щодо надання інформації про підстави видачі контрольної марки «К 570290 ЖА». Листом №18 від 14.01.2011 року Державне підприємство «Інтелзахист»відмовило позивачу в наданні такої інформації.
Таким чином, за твердженням позивача, твір, що був використаний відповідачем та вироблений на компакт-диску використовувався неправомірно, без дозволу позивача, чим були порушені охоронювані законом права позивача, а отже останній просить стягнути з відповідача компенсацію за порушення авторських прав у розмірі 92200,00 грн. (розрахунок компенсації наведений у позовній заяві), заборонити відповідачу відтворення та розповсюдження твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»(автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець Валерия), стягнути з відповідача штраф у Державний бюджет у розмірі 10% суми, присудженої судом на користь позивача, що складає 9220,00 грн., вилучити в присутності представника позивача зі складів відповідача всі контрафактні примірники твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»(автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець Валерия), а також засоби обходу технічних засобів захисту - усіх кліше, матриць, форм та інших предметів, за допомогою яких відтворюються примірники твору, а також матеріали і обладнання, що використовуються для відтворення і для виготовлення засобів обходу технічних засобів захисту та передати позивачу вилучені предмети.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Позивачу на підставі Ліцензійного договору №ИК/10-04/2 від 01.01.2010 року укладеного із ТОВ «Издательство Монолит»(Росія) належать виключні майнові авторські права на відтворення та розповсюдження твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»(автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець Валерия) на території України (далі по тексту -твір), у тому числі з правом надання третім особам права використання творів, фонограм або кліпів способами, передбаченими цим договором.
В свою чергу, ТОВ «Издательство Монолит»отримало виключні майнові авторські права на відтворення та розповсюдження твору на підставі Авторського договору про передачу виключних прав №ИП/06-16/1 від 01.12.2006 року укладеного із автором -громадянином Російської Федерації ОСОБА_2
Як свідчать матеріали справи позивачу з 01.01.2010 р. належать виключні майнові авторські права на використання на території України, у тому числі з правом надання третім особам права використання, твору, що належить з переліку творів, зазначених у Додатку № 2 до вказаного Договору.
Відповідач стверджує, що використання ним прав на твір, є правомірним, здійснюється на підставі чинного договору та не порушує жодних авторських майнових прав, а вимоги позивача є необґрунтованими та неправомірними.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Легіон»(Російська Федерація) та Приватним підприємством «Студія Мун»був укладений Ліцензійний договір №01/11/10, відповідно до умов якого Приватне підприємство «Студія Мун»отримало невиключні авторські права на використання на території України, зокрема, твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»(автор музики і тексту ОСОБА_2, виконавець Валерія) у складі альбому «Валерия «Песни, которые вы полюбили. Best of 2003-2010»на носіях компакт-диски формату (CD-DA).
03 листопада 2010 року між Приватним підприємством «Студія Мун» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Містерія звуку Україна»був укладений договір про передачу невиключних майнових авторських прав №03/11/2010, а також додаток №1 до договору про передачу невиключних майнових авторських прав №03/11/2010, відповідно до умов яких Приватне підприємство «Студія Мун»передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Містерія звуку Україна»права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1»(автор музики і тексту ОСОБА_2, виконавець Валерія).
05 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Містерія звуку Україна»та відповідачем був укладений Ліцензійний договір №05112010 та додаток №1 до Ліцензійного договору №05112010, відповідно до умов яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Містерія звуку Україна»передало відповідачу права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_1»(автор музики і тексту ОСОБА_2, виконавець Валерія).
Згідно з приписами частин першої, третьої статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»№ 3792-ХІІ від 23.12.1993 р. до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти будь-яке використання твору іншими особами. Відповідно до статті 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права»№ 3792-ХІІ від 23.12.1993 р. суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права. Статтею 435 Цивільного кодексу України передбачено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору, у той час коли суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули право на твори відповідно до договору або закону.
Враховуючі, що відповідачем не доведено факт наявності у TOB «Легіон»(третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) ліцензійного договору з автором твору - первинним суб'єктом авторських прав, матеріали справи містять докази наявності у позивача виключних авторських прав на використання спірного твору саме від первинного суб'єкта авторського права - автора твору, що унеможливлює навіть теоретичну наявність у будь-якої особи майнових прав на використання певними способами спірного твору, суд вважає, копії договорів, що укладені відповідачем із третіми особами неналежними доказами правомірного використання спірного твору.
Оскільки, згідно укладеного між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Містерія звука Україна»(третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача) ліцензійного договору № 05112010 від 05.11.2010 р. сторонами не досягнуто згоди щодо розміру авторської винагороди. Цей договір за своєю природою є авторським договором, на який поширюються норми ст.ст. 31-34 Закону України «Про авторське право і суміжні права»№ 3792-ХІІ від 23.12.1993 р. Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права»№ 3792-ХІІ від 23.12.1993 р. істотними умовами авторського договору на право використання творів є строк дії договору, спосіб використання твору, територія, на яку поширюється передаване право, розмір і порядок виплати авторської винагороди, а також інші умови, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського Кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Відповідно до ст. 31 Закону України “Про авторське право і суміжні права”автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені.
Статтею 32 Закону України “Про авторське право і суміжні права” передбачено, що автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.
Підсумовуючи вищезазначене суд зазначає наступне, відповідач є розповсюджувачем примірника компакт-диску під назвою «Валерия «Песни, которые вы полюбили. Best of 2003-2010», контрольна марка 2К 570290 ЖА», в якому було відтворено спірний твір.
Оскільки зазначена обставина відповідачем належними доказами не спростована, а також враховуючи, що відповідачем не надано будь-яких інших доказів на підтвердження правомірності використання творів, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача дозволу на їх використання.
Разом з тим, позовна вимога про стягнення з відповідача компенсації в розмірі 92200,00 грн. за порушення майнових авторських прав позивача підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 50 Закону України “Про авторське право та суміжні права”, використання творів без письмового дозволу позивача та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, що є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав у відповідності до ст. 52 вищевказаного закону.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться:
1) право на використання твору;
2) виключне право дозволяти використання твору;
3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:
1) відтворення творів;
2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;
3) публічну демонстрацію і публічний показ;
4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;
5) переклади творів;
6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;
7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;
8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;
9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;
10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер;
11) імпорт примірників творів.
Цей перелік не є вичерпним.
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені.
Відповідно до статей 31, 32, 33 вищевказаного Закону, використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Відповідно до ст. 441 ЦК України, використанням твору є зокрема його опублікування, переклад, переробка, продаж, а також відтворення будь-яким способом та у будь якій формі.
Відповідно до ст. 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Звернувшись з позовом, позивач зазначив, що відповідач в період дії виключних прав позивача здійснив спочатку відтворення, а потім розповсюдження відповідного твору, що є окремими самостійними способами використання твору, виключні майнові авторські права на які належать позивачеві.
Однак, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем його виключних майнових прав на твір як об'єкт авторського права шляхом відтворення та розповсюдження даного твору, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про авторське право та суміжні права”,
відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер,
розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором;
Виходячи з визначень, наведених у ст. 1 Закону України “Про авторське право та суміжні права”, відповідачем було допущено порушення належних позивачеві авторських прав саме шляхом відтворення музичного твору без отримання належного дозволу та виплати винагороди, оскільки музичний твір, що є пердметом спору, не був розповсюджені відповідачем саме як окремий об'єкти авторського права та вчинене відповідачем порушення не можна трактувати як розповсюдження музичного твору, а отже вчинене відповідачем порушення підпадає саме під такий вид порушення прав як відтворення.
Відповідно з ст. 32 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених ст.ст. 21 - 25 цього Закону.
Як передбачено ст. 52 Закону України “Про авторське право та суміжні права”, при порушеннях будь-якою особою авторського права, передбачених статтею 50 Закону, суб'єкти авторського права можуть звертатися до суду з позовом про, зокрема, заборону дії, що порушують авторське право, припинення дій, що порушують авторське право; виплату компенсацій; вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об'єктів суміжних прав.
Так, згідно п. 42 Постанови Пленуму ВСУ від 04.06.2010 р. №5 “Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав” суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість шкодування збитків або стягнення доходу. Для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено: об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий внаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.
Згідно з п. г) ч. 2 ст. 52 Закону України “Про авторське право і суміжні права”, суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Згідно з п. 33 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України № 04-5/1107 від 10.06.2004 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності” передбачено, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених ст. 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог: у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 92200,00 грн. компенсації за порушення авторського права і (або) суміжних прав, які позивач розраховує виходячи з розрахунку 50 мінімальних заробітних плат за використаний твір та за кожний спосіб незаконного використання (відтворення, розповсюдження). При розрахунку компенсації при порушенні авторського права і (або) суміжних прав позивач враховує дії відповідача як дві самостійні способи незаконного використання твору, а саме відтворення, розповсюдження безпідставно, оскільки тільки в сукупності ці дії можуть дати певний результат, а кожна дія як окремий спосіб не мають сенсу для незаконного використання твору суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав.
Згідно зі ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Як передбачено статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на те, що суд дійшов до висновку, що позивачем безпідставно стверджується, що відповідачем допущено два різні види незаконного використання, на незначний обсяг порушення, недоведеність, що відповідачем умисно допущено порушення законодавства України про авторське право і суміжні права, оскільки в матеріалах справи наявні ліцензійні договори між відповідачем та іншими суб'єктами авторських прав, наявність на СД-дисках контрольних марок, суд, з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, вважає за можливе стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 25-ти мінімальних заробітних плат, встановленої на день вчинення порушення 15.12.2010р. (922,00 грн.).
922,00 грн.*25 = 23050,00 грн.
Таким чином, розмір компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення ним виключних майнових авторських прав позивача складає 23050,00 грн.
Щодо позовної вимоги, пред'явленої до відповідача про вилучення з продажу контрафактних примірників твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» (автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець Валерия) та передачу вилучених предметів позивачу.
Відповідно до п. 45 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав»за змістом ч. 4 ст. 52 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»суд може з власної ініціативи, тобто від заявлених вимог, постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників товарів, фонограм, відеограм чи програм мовлення, щодо яких установлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту. Проте вилучені контрафактні примірники товарів (в тому числі комп'ютерні програми і бази даних), фонограм, відеограм, програм мовлення на вимогу особи, яка є суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав і права якої порушено, можуть бути передані цій особі. Якщо ця особа не вимагає такої передачі, то контрафактні примірники підлягають знищенню, а матеріали і обладнання, що використовувалися для відтворення контрафактних примірників, підлягають відчуженню із перерахуванням виручених коштів до Державного бюджету України.
Суд зазначає, що юрисдикція судів України поширюється тільки на територію України та рішення суду підлягає примусовому виконанню на території України.
Оскільки, судом встановлено порушення відповідачем авторського права, передбачених статтею 50 Закону, вимоги позивача про вилучення з продажу контрафактних примірників твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»(автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець Валерия) підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача штраф у Державний бюджет у розмірі 10% суми присудженої судом на користь позивача, що складає 9220,00 грн.
Відповідно до п. 3 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.
Оскільки позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача компенсації за порушення авторських прав, судом задоволено частково в сумі 23050,00 грн., отже 10% штрафу від присудженої судом на користь позивача суми складає 2305,00 грн.
Позивачем також заявлено вимогу про заборону відповідачу відтворення та розповсюдження твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»(автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець Валерия).
Оскільки, судом встановлено порушення відповідачем авторського права, передбачених статтею 50 Закону, вимоги позивача в частині заборони відповідачу відтворювати твір «ІНФОРМАЦІЯ_1»(автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець Валерия) підлягають задоволенню.
Як передбачено ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів № 7-93 від 21.01.1993 р. “Про державне мито”від сплати державного мита звільняються позивачі за позовами, що випливають з авторського права. Згідно з Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 р., розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення у господарських справах, визначається для позивачів, звільнених у встановленому порядку від сплати державного мита, -за нульовою ставкою.
Статтею 49 ГПК України встановлено, що державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідачів в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідачі не звільнений від сплати державного мита.
Отже, оскільки позивач звільнений від сплати державного мита, державне мито підлягає стягненню в доход бюджету з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем у позовній заяві заявлені як майнові, так і немайнові вимоги до відповідача.
Відповідно до п. 36 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р., позовні заяви, що носять одночасно майновий і немайновий характер, оплачуються державним митом як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками встановленими для позовів немайнового характеру.
Виходячи з викладеного та з огляду на часткове задоволення майнових вимог позивача, у відповідності до ст. 49 ГПК України з відповідача підлягає стягненню до Державного бюджету України 230,50 грн. державного мита та 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд м. Києва -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Маршал-Рекордс»(04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 10 в літ. А; код 32072851, р/р 26008544021001 у РЦ КБ «Приватбанк»м. Києва, МФО 320649) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чесна музика»(01030, м. Київ, б-р Лихачова, 1/27, оф. 106-107; код 33628584, р/р 26009010043066 в ВАТ «Укрексімбанк», МФО 322313) 23050 (двадцять три тисячі п'ятдесят) гривень 00 коп. компенсації.
3. Заборонити Приватному підприємству «Маршал-Рекордс»(04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 10 в літ. А; код 32072851, р/р 26008544021001 у РЦ КБ «Приватбанк»м. Києва, МФО 320649) відтворювати твір «ІНФОРМАЦІЯ_1»(автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець Валерия).
4. Стягнути з Приватного підприємства «Маршал-Рекордс»(04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 10 в літ. А; код 32072851, р/р 26008544021001 у РЦ КБ «Приватбанк»м. Києва, МФО 320649) штраф до Державного бюджету України 2305 (дві тисячі п'ять) грн. 00 коп. штрафу, 230 (двісті тридцять) гривень 50 коп. державного мита та 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Вилучити у Приватного підприємства «Маршал-Рекордс»(04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 10 в літ. А; код 32072851, р/р 26008544021001 у РЦ КБ «Приватбанк»м. Києва, МФО 320649) всі контрафактні примірники твору «ІНФОРМАЦІЯ_1»(автор музики та тексту ОСОБА_2., виконавець Валерия), а також засоби обходу технічних засобів захисту - усіх кліше, матриць, форм та інших предметів, за допомогою яких відтворюються примірники твору, а також матеріали і обладнання, що використовуються для відтворення і для виготовлення засобів обходу технічних засобів захисту та передати вилучені предмети Товариству з обмеженою відповідальністю «Чесна музика»(01030, м. Київ, б-р Лихачова, 1/27, оф. 106-107; код 33628584, р/р 26009010043066 в ВАТ «Укрексімбанк», МФО 322313) .
6. В іншій частині у позові відмовити.
7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом
8. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
СуддяГ.П. Бондаренко
Дата підписання рішення: 14.06.2011 р.