ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/15908.06.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Купець»
До Державного комітету України з державного матеріального резерву
Про визнання правочину недійсними
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники сторін:
Від позивача ОСОБА_1. по довіреності б/н від 01.04.2011р.
Від відповідача ОСОБА_2 по довіреності № 2013/0/4-11 від 16.05.2011р.
В засіданні приймали участь
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Купець»до Державного комітету України з державного матеріального резерву про визнання недійсними правочину, укладеного у формі приймального акту по формі Р-16 № 01 від 27.06.2008р. з моменту складання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2011р. порушено провадження у справі № 36/159, розгляд справи призначено на 30.05.2011р.
В судовому засіданні 30.05.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процессуального кодексу України, оголошувлась перерва до 08.06.2011р.
Представник позивача в судовому засіданні 08.06.2011р. позовні вимоги повністю підтримав.
В судовому засіданні 08.06.2011р. представник відповідача надав суду письмовий відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечує.
Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва -
Відносини сторін, що виникають зі зберігання матеріальних цінностей державного резерву, регулюються Законом України «Про державний матеріальний резерв», який є спеціальним законодавством і визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження запасів державного матеріального резерву.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний матеральний резерв»державний резерв є особливим запасом матеріальних цінностей, призначений для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. Водночас, статтею 2 вказаного Закону визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника або одержувача без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 190-2 від 12.03.2008р. та розпорядження Кабінету Міністрів України № 592-р від 12.04.2008р. Державним комітетом України з державного матеріального резерву здійснювались стабілізаційні заходи, спрямовані на наповнення продовольчого ринку м'ясом та м'ясопродуктами.
На виконання вказаної постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (далі відповідач) та Державним підприємством «Ресурспостач»07.04.2008р. було укладено договір комісії № 44юр-2008, за умовами якого Державне підприємство «Ресурспостач»прийняло на себе зобов'язання за дорученням Державного комітету України з державного матеріального резерву вчиняти від свого імені, але за рахунок Державного комітету України з державного матеріального резерву правочини, спрямовані на закладення до державного резерву м'яса іноземного походження.
Державне підприємство «Ресурспостач», яке діяло від імені Державного комітету України з державного матеріального резерву на підставі договору комісії № 44юр-2008 від 07.04.2008р., уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Купець»(далі зберігач, позивач) договір відповідального зберігання № 48 зб від 23.05.2008р.
Відповідно до п. 1.2 договору відповідального зберігання № 48 зб від 23.05.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Купець»приймає товар за якістю та кількістю, відповідно до вимог встановлених п.1.1 Договору та відповідними інструкціями Держкомрезерву. У разі відповідності товару встановленим вимогам зберігач оформляє та надає замовнику приймальний акт форми Р-16.
Вказаний договір відповідального зберігання було укладено строком на чотири місяці, в подальшому, 22.09.2008р. додатковою угодою строк дії договору було продовжено до 31.12.2008р.
Згідно з п. 1.3 договору товар, що передається на зберігання, відповідно до умов договору, не переходить у власність зберігача, а є власністю Державного комітету України з державного матеріального резерву з дати видачі приймального акту форми Р-16.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Купець»зобов'язано, відповідно до п. 2.4.5 договору, нести повну матеріальну відповідальність за схоронність переданого на зберігання товару, а також можливі збитки, нанесені товарові в період перебування на складі.
Сторони погодилися, що видача приймального акту по формі Р-16 є підтвердженням факту приймання Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Купець»товару на відповідальне зберігання до державного резерву відповідно до Закону України «Про державний матеріальний резерв» (пункт 4.3 договору).
Згідно з п. 5.1 договору товар протягом всього періоду зберігання знаходиться у власності Державного комітету України з державного матеріального резерву і не може бути переданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Купець»у заставу, вилучений третіми особами або іншим чином відчужений без письмового розпорядження Держкомрезерву.
Відповідно до п. 5.4 договору на правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву поширюється дія Закону України «Про державний матеріальний резерв»та інше спеціальне законодавство.
Пунктом 10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997р. № 1129, матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання, розміщення на місці зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.
Відповідно до Інструкції по бухгалтерському обліку, затвердженої Наказом начальника організації п/я А-1442 (це умовна назва Державного комітету СРСР по матеріальних резервах, яка використовувалась в закритих листуваннях) від 31.12.1974р. № 203 приймання на пункти відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву оформлюється приймальним актом (зберігальне зобов'язання) форми Р-16.
Приймальний акт форми Р-16 (зберігальне зобов'язання) підписується особами, які прийняли матеріальні цінності, а також керівником та головним бухгалтером підприємства-відповідального зберігана.
Приймальний акт форми Р-16 складається в двох примірниках. Один примірник направляється до Держкомрезерву, інший - залишається у відповідального зберігача.
Таким чином, приймальні акти форми Р-16 (зберігальне зобов'язання) є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт закладення матеріальних цінностей державного резерву на відповідальне зберігання до Відповідача. Дані твердження знайшли своє підтвердження у постанові Вищого господарського суду від 25.10.2007р. у справі № 46/56-2/105-07.
Вищевикладеним спростовуються твердження позивача щодо того, що приймальний акт по формі Р-16 є одностороннім актом.
Суд відзначає, що акт приймання-передачі за своєю правовою природою не є частиною договору, а підтверджує наявність чи відсутність юридичного факту.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, серед переліку наведених норм чинного законодавства України відсутній такий спосіб захисту права як визнання недійсним приймального акту по формі Р-16, відсутній також механізм виконання такого рішення суду.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна спиратись на підставу позову.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що заявлена позовна вимога про визнання недійсним правочину, укладеного у формі приймального акту по формі Р-16 не може бути предметом позову, оскільки акт приймання-передачі є доказом наявності або відсутності юридичного факту, який має значення для правильного вирішення господарського спору, і не є матеріально-правовою чи немайновою вимогою позивача.
Як вбачається з Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13, господарський суд встановивши, що предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припинити провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Також суд відзначає, що матеріальні цінності, які були закладені на відповідальне зберігання до позивача за оскаржуваним приймальним актом по формі Р-16, є власністю іншої юридичної особи, оскільки воно 04.08.2008р. було реалізовано на аукціоні з реалізації матеріальних цінностей державного резерву, переможцем якого стало Приватне підприємство «Продукти харчування».
За результатом аукціону між Державним підприємством «Ресурспостач», який діяв від імені Комітету відповідно до договору доручення від 10.02.2006р. №юр-234/2006, та Приватним підприємством «Продукти харчування»06.08.2008р. було укладено договір купівлі-продажу № 1-2287.
Пунктами 4.4 та 4.6 договору № 1-2287 від 06.08.2008р. визначено, що право власності на матеріальні цінності, а також ризик їх випадкової втрати чи пошкодження переходять до покупця з моменту передачі йому наряду (розпорядження). З моменту переходу права власності на матеріальні цінності від продавця до покупця, останній несе всі подальші витрати, пов'язані із зберіганням, відвантаженням та транспортуванням матеріальних цінностей.
На виконання умов договору Приватне підприємство «Продукти харчування» оплатило зазначену продукцію, у свою чергу Держкомрезервом видано розпорядження (наряд) від 18.08.2008р. № 969/6-5.
Таким чином, власником 139 тон м?яса птиці механічного обвалювання, відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, є Приватне підприємство «Продукти харчування».
За таких обставин в позові належить відмовити повністю.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Повний текст рішення складено 14.06.2011р.