ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 36/18108.06.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Богдан - Лізинг”
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про стягнення 26 418,66 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 -по довіреності №28 від 25.03.2011р.
від відповідача: не з»явився
Товариство з обмеженою відповідальністю “Богдан - Лізинг” звернулося до Господарського суду м. Києва позовом про стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 заборгованості за договором фінансового лізингу № 073/10-АВТ від 09.09.2010 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2011р. порушено провадження у справі № 36/181, розгляд справи призначено на 08.06.2011р.
Через відділ діловодство господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до даної заяви позивач просить стягнути з відповідача 21 418, 66 грн. заборгованості по договору.
В судовому засіданні 08.06.2011р. представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав в повному обсязі.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.09.2010 року між сторонами було укладеного договір фінансового лізингу №073/10-АВТ, за умовами якого позивач, як лізингодавець, зобов'язався передати в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу майно, а саме бувший у використанні (не новий) автобус марки Богдан моделі А09202, 2007р. випуску), загальною вартістю 60 665, 43 грн. (п. 1.1. договору). В порушення умов договору відповідач не повністю здійснив лізингові платежі за вищевказаним договором.
Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив. Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців. Доказами належного повідомлення Відповідача є відмітки на повідомленні про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.
Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши і пояснення представників сторін, суд -
встановив :
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
9 вересня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Богдан-Лізинг»(далі позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі відповідач) було укладено Договір фінансового лізингу № 073/10 -АВТ.
На виконання умов договору ( п.п 1.1., 1.3. ) позивач на підставі акту приймання-передачі майна від 10 вересня 2010 року передав у користування відповідачу бувший у використанні автобус марки Богдан, моделі А 09202, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1
Загальна вартість майна на момент його передачі становить 60 665,43 (Шістдесят тисяч шістсот шістдесят п'ять гривень 43 коп.) грн.
Згідно п. 1.2. договору строк користування відповідачем майном становить 38 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу.
Право власності позивача на вищевказаний транспортний засіб підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу виданими УДАІ ГУ МВС України м. Києва. Належним чином завірена копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу долучена до матеріалів справи.
Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати позивачу лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору) на умовах даного договору, в тому числі сплачувати лізингові платежі визначені графіком сплати лізингових платежів з коригуванням вказаних платежів на умовах п.п. 2.2 договору.
Позивач стверджує, що станом на час розгляду справи за період з 10.03.2011р. по 10.05.2011р. відповідач не сплатив позивачу передбачені договором платежі у зв'язку з чим виник борг в сумі 21 418, 66 грн.
Згiдно розрахунку позивача, сума основного боргу становить 21 41,66 грн., в тому числі: заборгованість по лізинговим платежам, у частині, що відшкодовує вартість майна складає 2 457,99 грн., заборгованість по винагороді (комісії) 1-го порядку у розмірі 12 014,29 грн.; заборгованість по коригуванню на зміну курсу гривні до дол. США 6 670,60 грн.
Контрозрахунку суми основного боргу (в тому числі по відшкодуванню вартості майна, по винагороді (комісії) 1-го порядку) вiдповiдачем суду не надано. Розрахунки заборгованості по лізинговим платежам вiдповiдають матерiалам справи, умовам договору фінансового лізингу та чинному законодавству України
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Частина 2 статті 1 Закону України “Про фінансовий лізинг”передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно положень п.3 ч.2 статті 11 Закону України “Про фінансовий лізинг”лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ч.1 статті 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Частина 2 статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідачем договірні зобов'язання порушені.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 21 142,88 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 21 142,88 грн. суд погоджується з розрахунком витрат пов'язаних з інфляційними процесами в сумі 275, 78 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів за спірним договором належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Богдан - Лізинг”( (04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 7/ 920, код ЄДРПОУ 32960732) 21 142 грн. 88 коп. основного боргу, інфляційні нарахування в розмірі 275 грн. 78 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 214 грн. 19 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Т.Ю. Трофименко
Повний текст рішення складено
14.06.2011р.