ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 41/11106.06.11
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛеоТекс»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ексклюзивбуд»
простягнення 19 981,53 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1. -дов. № б/н від 20.05.2011 року;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛеоТекс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ексклюзивбуд»про стягнення 18 190,71 грн. -основного боргу, 1 438,08 грн. -пені, 352,74 грн. -3% річних.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов'язані з розглядом цієї справи.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору поставки № Ле-0285/10ТК від 04.02.2010 року не сплатив в повному обсязі кошти за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 18 190,71 грн.
Ухвалою від 04.04.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 29.04.2011 року.
Представники сторін в судове засідання 29.04.2011 року не з'явилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, а також, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 29.04.2011 року розгляд справи було відкладено на 23.05.2011 року.
В судовому засіданні 23.05.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 23.05.2011 року вдруге не з'явився, вимоги ухвали не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою від 23.05.2011 року розгляд справи було відкладено на 06.06.2011 року.
Представники сторін в судове засідання 06.06.2011 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.
В судовому засіданні 06.06.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -
04 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛеоТекс» (далі -постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ексклюзивбуд»(далі -покупець, відповідач) було укладено договір поставки № Ле-0285/10ТК (далі-Договір), пунктом 1.1 якого сторони передбачили, що за цим Договором постачальник зобов'язується передати у власність покупця -засоби кріплення, інструмент та комплектуючі, інші непродовольчі товари (надалі -товари), а покупець бере на себе зобов'язання прийняти і оплатити за нього в строки і на умовах даного Договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору найменування, асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару, що постачається, погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємними частинами даного Договору.
Згідно з пунктом 4.1 Договору ціна є договірною, визначається в документах, погоджених сторонами відповідно до п. 1.2 цього Договору, які є невід'ємними частинами цього Договору.
Пунктом 4.2 Договору сторони узгодили, що покупець оплачує поставлену постачальником партію товару за ціною, передбаченою у документах, погоджених сторонами відповідно до пункту 1.2 цього Договору, у безготівковій формі протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, що засвідчується видатковими накладними № Ле10-005593 від 15 червня 2010 року на суму 1 177,06 грн., № Ле10-005824 від 18 червня 2010 року на суму 6 785,16 грн., № Ле10-006952 від 14 липня 2010 року на суму 525,31 грн., № Ле10-006958 від 14 липня 2010 року на суму 2 240,44 грн., № Ле10-007811 від 30 липня 2010 року на суму 4 566,70 грн., № Ле10-007914 від 03 серпня 2010 року на суму 3 065,82 грн. та довіреностями на отримання товарно -матеріальних цінностей № 200 від 15 червня 2010 року, № 217 від 18 червня 2010 року, № 246 від 13 липня 2010 року, № 247 від 13 липня 2010 року, № 270 від 28 липня 2010 року, № 272 від 29 липня 2010 року, в свою чергу відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 18 190,71 грн.
28.12.2010 року відповідач надіслав на адресу позивача гарантійний лист, згідно якого повідомив, що погашення заборгованості буде здійснено у строк до 22.02.2011 року.
Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 190,71 грн.
Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд здійснивши перерахунок суми позову приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 18 190,71 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 5.2 Договору за порушення строків оплати фактично поставленої партії товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожен день протермінування оплати.
Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 5.2 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 438,08 грн.
Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пунктів 4.2 та 5.2 Договору, здійснених поставок та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 1 410,23 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 352,74 грн. 3 % річних, розрахунок яких здійснює за період з 30.06.2010 року по 15.03.2011 року.
Здійснивши перерахунок 3 % річних, з урахуванням умов Договору, здійснених поставок товару, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 349,73 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ексклюзивбуд»(місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 13; фактична адреса: 02660, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 40А, код ЄДРПОУ 33832421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛеоТекс»(місцезнаходження: 79008, м. Львів, Личаківський р -н, вул. Личаківська, буд. 24, кв. 4; фактична адреса: 79060, м. Львів, вул. Наукова, 3А, офіс, 22, код ЄДРПОУ 30478644) 18 190 (вісімнадцять тисяч сто дев'яносто) грн. 71 коп. -основного боргу, 1 410 (одну тисячу чотириста десять) грн. 23 коп. -пені, 349 (триста сорок дев'ять) грн. 73 коп. -3% річних, 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 51 коп. - державного мита та 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 64 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Спичак О.М.
Дата підписання рішення
10.06.2011 року