ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 9/7609.06.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан"
до Приватного підприємства "Вілєкс"
про зобов'язання вчинити дію та стягнення коштів 80 735,63 грн.
За зустрічним позовом Приватного підприємства "Вілєкс"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан"
про стягнення 214817,34 грн.
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники :
від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 13.01.2011р.)
за первісним позовом
від відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 01.02.2011р.);
за первісним позовом
В судовому засіданні 09.06.2011 р. у відповідності до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Товариства з обмеженою відповідальністю "Кан" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "Вілекс" (далі по тексту - відповідач) про зобов'язання відповідача здійснити документальне оформлення розірвання Договору оренди №01/11-07/1-2м від 01.11.2007р. (далі по тексту -Договір -1) та Договору оренди №01/11-07/2-4м від 01.11.2007р. (Договір -2), стягнення з відповідача коштів у розмірі 80735,63 грн., з яких 51798,53грн. суми гарантійного платежу за Договором-1 та Договором-2, 28937,10 грн. вартості майна, переданого на зберігання, а також стягнення з відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що укладені між позивачем та відповідачем Договір-1 та Договір-2 припинено, просить суд зобов'язати відповідача здійснити документальне оформлення розірвання (припинення) Договору-1 та Договору-2, за твердженням позивача припинення Договору-1 та Договору-2 є підставою для повернення гарантійних платежів за останній місяць оренди по вказаним договорам. Позивач також посилається на неналежне виконання відповідачем умов Додаткової угоди до Договору №01/1-07/1-2м від 01.1.2007р, згідно якої відповідачу передано на зберігання майно, що є підставою для стягнення на користь позивача вартості переданого на зберігання майна. Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 387, 400, 525, 526, 651, 795, 1212, 1213 ЦК України, ст.ст. 188, 291 ГК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/76, розгляд справи призначено на 14.04.2011 року.
12.04.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Приватного підприємства «Вілєкс»(далі по тексту -відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан»(далі по тексту -позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) про:
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан»на користь Приватного підприємства «Вілєкс»24524 (двадцять чотири тисячі п'ятсот двадцять чотири) гривні 80 копійок вартості відновлюваного ремонту приміщень, що орендувались;
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан»на користь Приватного підприємства «Вілєкс»суми упущеної вигоди у розмірі 169662 (сто шістдесят дев'ять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 93 копійки;
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан»на користь Приватного підприємства «Вілєкс»вартості послуг зберігання майна у розмірі 20629,61 (двадцять тисяч шістсот двадцять дев'ять) гривень 61 копійка;
- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан»на користь Приватного підприємства «Вілєкс»судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом позивач посилається на те, що з відповідача підлягає стягненню сума спричинених збитків, які полягають в нанесенні шкоди орендованому приміщенню. Позивач стверджує, що в зв'язку з діями орендаря щодо дострокового розірвання договорів оренди, з нього підлягає стягненню упущена вигода, понесена орендодавцем, у зв'язку з неможливістю подальшого використання приміщень, а також просить стягнути плату за послуги зберігання майна відповідача за зустрічним позовом. Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 22, 526, 549, 551, 629, 638, 785, 786, 947, 948, 1166 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України.
В судове засідання 14.04.2011 року представники сторін з'явились.
Представником позивача надано додаткові матеріали витребувані судом, надано усні пояснення по суті первісних позовних вимог.
Представником відповідача надано усні пояснення по суті зустрічної позовної заяви, надано додаткові матеріали по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2011 року прийнято зустрічну позовну заяву до сумісного розгляду з первісно заявленими позовними вимогами у справі №9/76, розгляд справи призначено на 18.05.2011р. В судовому засіданні 14.04.2011 року оголошено перерву до 18.05.2011 року у відповідності до ст. 77 ГПК України для надання можливості відповідачу за зустрічним позовом ознайомитись з зустрічною позовною заявою та підготувати заперечення на зустрічний позов.
21.04.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем за первісним позовом подано пояснення та додаткові матеріали по справі.
В судовому засіданні 18.05.2011 року оголошено перерву до 26.05.2011 року, у відповідності до ст. 77 ГПК України.
В судове засідання 26.05.2011 року представники сторін з'явились.
Представником позивача за первісним позовом надано усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги за первісним позовом, заперечено проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом.
Представником відповідача за первісним позовом надано усні пояснення та заперечення проти задоволення позовних вимог за первісним позовом, підтримано зустрічні позовні вимоги.
В судовому засіданні 26.05.2011 року оголошено перерву до 08.06.2011 року, у відповідності до ст. 77 ГПК України. В судовому засіданні 08.06.2011 року оголошено перерву до 09.06.2011 року, у відповідності до ст. 77 ГПК України, про що повідомлено представників сторін під розписку.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
01.11.2011 року між Товариством з обмеженою “Кан” (далі по тексту - позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, Орендар за Договором) та Приватним підприємством «Вілєкс»(далі по тексту - відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, Орендодавець за Договором) укладено Договір оренди №01/11-07/1-2м (далі по тексту Договір-1) та Договір оренди №01/11-07/2-4м (далі по тексту Договір-2).
Згідно п. 1.1 Договору-1, Орендодавець (приватне підприємство "Вілєкс") надає в оренду Орендареві (ТОВ "Кан") Приміщення (надалі -«Приміщення») загальною площею 107,04 кв.м., яке належить Орендодавцю на праві приватної власності, що підтверджується реєстраційним посвідченням Київського міського БТІ від 06.04.2000р. Приміщення розташоване за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 87-А. Вищезазначене Приміщення передається в оренду з метою використання його як адміністративного приміщення (діловий офіс).
Згідно п. 1.1 Договору-2, Орендодавець (приватне підприємство "Вілєкс") надає в оренду Орендареві (ТОВ "Кан") Приміщення (надалі -«Приміщення») загальною площею 260 кв.м., яке належить Орендодавцю на праві приватної власності, що підтверджується реєстраційним посвідченням Київського міського БТІ від 06.04.2000р. Приміщення розташоване за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 87-А. Вищезазначене Приміщення передається в оренду з метою використання його як адміністративного приміщення (діловий офіс).
Згідно п. 2.1. Договору-1 та Договору-2, строк оренди за даним Договором встановляється з 01.12.2007 року по 31 жовтня 2010 року, включаючи обидві дати.
Згідно п. 2.2 Договору-1 та Договору-2, об'єкт, що орендується, повинен бути переданий Орендодавцем та прийнятий Орендарем. При передачі об'єкта, що орендується, складається акт приймання-передачі, який підписується Сторонами.
Згідно п. 2.3 Договору-1 та Договору-2, об'єкти, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акта приймання-передачі.
01.12.2007 року між позивачем та відповідачем підписано Додаток № 2 до Договору оренди №01/11-07/1-2м від 01.11.2007р. та Додаток №2 до Договору оренди №01/11-07/2-4м від 01.11.2007р., у відповідності до яких відповідачем за первісним позовом передано в користування позивачу за первісним позовом, а позивачем за первісним позовом прийнято в користування приміщення за Договором-1 та Договором-2.
01.12.2008 рок між позивачем та відповідачем підписано Додаткову угоду до Договору-1, у відповідності до п.п. 1,2 якої, Орендодавець передає Орендарю до орендованої площі 107,04 кв.м., додатково ще 13,51 кв.м. площі. Таким чином розмір орендованої площі складає 120,55 кв.м (п.1). Даний Додаток до Договору є невід'ємною його частиною і вступає в дію 01.12.2008 року.
Згідно п. 10.4 Договору-1 та Договору-2, Орендар може припинити дію цього Договору, надіславши письмове повідомлення Орендодавцю за 30 (тридцять) днів у разі незгоди з підвищенням тарифів та платежів, підвищенням орендної плати, у випадку невиконання або неналежного виконання Орендодавцем умов цього Договору.
Згідно листа б/н від 29.10.2008 року відповідачем за первісним позовом повідомлено позивача за первісним позовом про підвищення орендної плати за Договором-1 та Договором-2, який за ствердженням позивача за первісним позовом отримано позивачем за первісним позовом 20.12.2008 року (належних доказів отримання позивачем за первісним позовом повідомлення іншою датою відповідачем за первісним позовом не надано).
Позивачем за первісним позовом направлено на адресу відповідача за первісним позовом, повідомлення №US/210/08 від 29.12.2008р. та №US/209/08 від 29.12.2008р., в яких відповідача за первісним позовом повідомлено про припинення дії Договору-1 та Договору-2 з 01.02.2009 року у звязку з підвищенням орендної плати за Договором-1 та Договором-2.
02.02.2009 року між сторонами у справі підписано додаткову угоду до договору 01/11-07/1-2м (Договір-1), орендодавець приймає на збереження майно Орендаря, що залишилося у приміщенні яке орендував останній, згідно акту прийому-передачі (п.1). Орендодавець має право продажу зазначеного вище майна за цінами погодженими з Орендарем протягом одного місяця (п.2). У разі якщо Орендодавець не реалізовує майно протягом терміну зазначеному у пункті 2 цієї угоди, то він надає доступ працівникам Орендаря для демонтажу та вивозу згаданого майна (п.3). Даний додаток до Договору є невід'ємною його частиною і вступає в дію «02»лютого 2009 року (п. 4).
Позивач за первісним позовом просить суд зобов'язати відповідача за первісним позовом здійснити документальне оформлення розірвання Договору оренди №01/11-07/1-2м від 01.11.2007р. та Договору оренди №01/11-07/2-4м від 01.11.2007р., стягнути з відповідача за первісним позовом кошти у розмірі 80735,63 грн., з яких 51798,53грн. суми гарантійного платежу за Договором-1 та Договором-2, 28937,10 грн. вартість майна позивача переданого на зберігання, а також стягнути судові витрати.
Позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 24524,80 грн. вартості відновлюваного ремонту приміщень, що орендувались, 169662,93 грн. упущеної вигоди, вартості зберігання майна у сумі 20629,61 грн., а також стягнути судові витрати.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що первісно заявлені не підлягають задоволенню, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Щодо первісно заявлених позовних вимог
Позовні вимоги за первісним позовом про зобов'язання відповідача здійснити документальне оформлення розірвання договорів не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом, між сторонами укладено договори оренди у простій письмовій формі. Дані договори у відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦК України є підставою для винекнення між сторонами взаємних прав та обов'язків.
Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються главою 58 ЦК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ч. 3 ст. 651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Як встановлено частинами 1-3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Як встановлено судом, умовами Договору-1 та Договору-2, зокрема п. 10.4, п. 10.6 договорів встановлено право орендаря на односторонню відмову від договору, а п.п. 10.2, 10.3, 10.5 встановлено право орендодавця на односторонню відмову від договору.
Зокрема, п. 10.4 Договору-1 та Договору-2, встановлено, що орендар може припинити дію цього Договору, надіславши письмове повідомлення Орендодавцю за 30 (тридцять) днів у разі незгоди з підвищенням тарифів та платежів, підвищенням орендної плати, у випадку невиконання або неналежного виконання Орендодавцем умов цього Договору.
Суд приходить до висновку, що позивач скористався наданим йому правом на односторонню відмову від договору, в зв'язку з підвищенням тарифів та платежів Орендодавцем, надіславши таку відмову за тридцять днів до припинення договору, про що свідчить повідомлення №US/210/08 від 29.12.2008р. та №US/209/08 від 29.12.2008р., які вручені представникові відповідача Бочок 29.12.2008 року за вхідними №№ 84, 85 відповідно.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки умова договорів укладеними між сторонами, було передбачено право на односторонню відмову від договору, така відмова була вчинен позивачем у строки, передбачені договором у письмовій формі, то договір вважається розірваним з моменту, вказаному у такій відмові, тобто з 01.02.2009 року.
Така відмова, вчинена однією зі сторін, є правочином (юридично значими фактом, вчиненим у письмовій формі), що тягне правові наслідки розірвання договору.
При цьому, односторонню відмову від договору, як безпосередню підставу його розірвання та його зміни, слід відмежовувати від пред'явлення вимоги про розірвання договору на розсуд однієї із його сторін. Одностороння відмова від договору, відповідно до змісту ч. 3 ст. 651 ЦК, безпосередньо тягне правові наслідки розірвання або зміни договору.
Отже, підстави для задоволення вимог про зобов'язання відповідача за первісним позовом здійснити документальне оформлення розірвання (припинення) Договору-1 та Договору-2 відсутні, оскільки дію Договору-1 та Договору-2 припинено у відповідності до п. 10. 4 Договорів шляхом вчинення одностороннього правочину у вигляді односторонньої відмови від договору, право на яку передбачено договором, а саме направлення письмового повідомлення Орендодавця про відмову від договору оренди, в зв'язку зі зміною тарифів (цін).
Заперечення відповідача про те, що така відмова вчинена позивачем на підставі п. 10.6 договорів та має тягнути за собою наслідки у вигляді стягнення неустоки у ромірі місячної орендної плати, суд сприймає критично, оскільки виходячи з листування сторін, наявного у матеріалах справи, вбачається, що відбулося підвищення тарифів (цін) по договорам, про що орендодавцем було повідомлено орендаря, і саме в зв'язку з даним фактом, орендар відмовився від договору оренди, а отже суд прихоидть до висновку, що позивач скористався правом на односторонню відмову від договору, передбаченим саме п. 10.4 договорів.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за первісним позовом сум гарантійного платежу за Договором-1 та Договором-2 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно п. 3.1 Договору-1 та Договору-2, Орендар сплачує Орендодавцю гарантійний платіж за останній та оренду плату за перший місяці оренди в розмірі орендної плати авансом протягом 3-х банківських днів з моменту набуття чинності цього Договору на підставі виставленого Орендодавцем рахунку. При умові належного виконання Орендодавцем своїх договірних зобов'язань сума гарантійного платежу використовується, як орендна плата за два тижні останнього місяця оренди, та як оплата косметичного ремонту приміщення, яке звільняє Орендар (пункт 6.3 Договору).
В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на те, що ним було перераховано 08.02.2005р. гарантійний платіж та орендну плату за перший місяць оренди за приміщення 260 кв.м. у розмірі 38160,00 грн. та 01.06.2007р. за приміщення 107,4 кв.м. у розмірі 28666,32 грн. за договорами оренди, які раніше укладались між представниками сторін. Після закінчення строків оренди між сторонами укладено нові договори оренди (Договір-1 та Договір-2), без зміни розміру орендних площ та основних умов оренди, вказані суми гарантійних внесків зарахувались сторонами в подальшому і нових платежів позивачем за первісним позовом не здійснювалось.
Як встановлено судом, у Договорі-1 та Договорі-2 відсутні посилання на зарахування гарантійних платежів за іншими/ або попередніми договорами.
Позивачем за первісним позовом до матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження сплати гарантійних платежів за Договором-1 та Договором-2 або за іншими договорами (як не надано і самих договорів, на які він посилається по тексту позовної заяви), а також не надано доказів на підтвердження зарахування гарантійних платежів за іншими договорами оренди, як гарантійних платежів за Договором-1 та Договором-2.
Посилання позивача за первісним позовом на те, що заборгованість відповідача підтверджується Актами звірки заборгованості б/н від 24.02.2009р. на суму 35058,33 грн. та б/н від 24.02.2009р. на суму 16740,20 грн., не приймаються судом, оскільки з наданих до матеріалів справи копій не вбачається, що проведені звірки заборгованостей відносяться саме до Договору-1 та Договору-2, а не за іншими зобов'язаннями між сторонами. Крім того, суд зазначає, що акти звірки не можуть бути доказом проведення розрахунків/сплати певних коштів (такими доказами у розумінін ст. 34 ГПК України є тільки первинні бухгалтерські документи), а можуть слугувати тільки додатковим доказом визнання сторонами наявності певної заборгованості.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оскільки позивачем не доведено належними засобами доказування сплати плтежів по Договору-1 та Договору-2 (в тому числі і гарантійних платежів) жодними належними та допустимими доказами, позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом гарантійного платежу за Договором оренди №01/11-07/1-2м від 01.11.2007 року та Договором оренди №01/11-07/2-4м від 01.11.2007 року не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом вартості передано на зберігання майна у відповідності до Додаткової угоди від 02.02.2009р. до договору 01/11-07/1-2м від 01.11.2007 року, то вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно Додаткової угоди від 02.02.2009р. до договору 01/11-07/1-2м, орендодавець приймає на збереження майно Орендаря, що залишилося у приміщенні, яке орендував останній, згідно акту прийому-передачі(п.1). Орендодавець має право продажу зазначеного вище майна за цінами погодженими з Орендарем, протягом одного місяця (п.2). У разі якщо Орендодавець не реалізовує майно протягом терміну зазначеному у пункті 2 цієї угоди, то він надає доступ працівникам Орендаря для демонтажу та вивозу згаданого майна (п.3). Даний додаток до Договору є невід'ємною його частиною і вступає в дію «02»лютого 2009 року (п. 4).
Між сторонами підписано Акт прийому-передачі майна, у відповідності до якого позивач за первісним позовом передає, а відповідач за первісним позовом приймає, майно вказане нижче за цінами узгодженими сторонами. Майно було встановлено позивачем за первісним позовом в орендованих приміщеннях згідно Договору оренди №01/11-07/2-4м від 01.11.2007 та Договору оренди №01/11-07/1-2м від 01.11.2007р.
Таким чином, на підставі додаткової угоди, підписаної між сторонами між сторонами склалися відносини щодо зберігання майна, які регулюються галвою 66 ЦК України, в яких позивач виступав поклажодавцем, а відповідач - зберігачем майна.
Відповідно до ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно ст. 948 ЦК України, поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.
Виходячи зі змісту правовідносин, що випливають з договору зберігання, зберігач зобов'язаний повернути річ, передану на зберігання поклажадавцеві а не відшкодувати його вартість.
Суд, звертає увагу на те, що позивачем за первісним позовом жодним чином не доведено факт звернення до відповідача за первісним позовом щодо повернення переданого на зберігання майна або втрати цього майна зберігачем (відповідачем за первісним позовом) чи факту реалізації такого майна відповідачем за зустрічним позовом.
Посилання позивача на те, що відповідач має право реалізувати дане майно, а тому повинен відшкодувати позивачеві його вартість, суд вважає помилковим, оскільки у відповідності до п.2 Додаткової угоди від 02.02.2009 року продаж переданого на зберігання майна є правом відповідача за первісним позовом, яке він може реалізувати тільки за погодженням з ТОВ "Кан", а не обов'язком. Як встановлено п. 3 Додаткової угоди, у разі якщо майно, передане на зберігання не буде реалізовано у відповідності до п. 2 Доадткової угоди, то відповідач зобов'язаний надати доступ працівникам ТОВ "Кан" для забрання, переданих на зберігання речей.
Виходячи з нведеного, позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача за первісним позовом вартості переданого на зберігання майна у сумі 23897,10 грн. також задоволенню не підлягають.
Щодо зустрічних позовних вимог.
Позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 24524,80 грн. вартості відновлюваного ремонту орендованих приміщень, 169662,93 грн. упущеної вигоди, 20629,61 грн. вартості зберігання майна, а також стягнути з відповідача судові витрати.
Суд приходить до висновку, що заявлені вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню тільки в частині стягнення 20629,61 грн. вартості зберігання майна за додатковою угодою до договору № 01/11-07/1-2м, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, на виконання підписаної між сторонами Додаткової угоди б/н від 02.02.2009р. до договору №01/11-07/1-2м від 01.11.2007р., між сторонами підписано Акт прийому-передачі майна, згідно переліку якого, позивач за зустрічним позовом прийняв на зберігання майно відповідача за зустрічним позовом. При цьому, дана угода є підставою винекнення між сторонами правовідносин щодо зберігання майна. Згідно умов договору, сторонами укладаено такий договір зберігання безоплатно (без встанолення плати за зберігання) та безстроково.
Згідно ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. У відповідності до ст. 937 ЦК України, Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Згідно ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
Згідно умов Додаткової угоди б/н від 02.02.2009р. до договору №01/11-07/1-2м від 01.11.2007р., сторонами не встановлено розмір плати за зберігання та строки її внесення, а отже таке зберігання є безоплатним.
У відповідності до ч. 3 ст. 947 ЦК України, при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивачем здійснено наступний розрахунок вартості зберігання майна:
380,55 кв.м. (площа на якій зберігається майно) х 4,17 грн. (вартість охорони та утримання майна) х 13 місяців (строк зберігання) = 20629,61 грн.
Суд приходить до висновку, що здійснений позивачем за зустрічним позовом розрахунок зберігання майна є обгрунтованим, а отже витрати на зберігання речі підлягають стягненню з поклажедавця (відповідача) у відповідності до ч. 3 ст. 947 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом вартості зберігання майна у сумі 20629,61 грн.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 24524,80 грн. вартості відновлюваного ремонту орендованих приміщень та 169662,93 грн. упущеної вигоди, яку позивач за його твердженням недоотримав у період з 01.02.2009р. по 15.04.2009р., не підлягають задоволенню, виходячи з нижченаведеного.
Як встановлено судом, дію Договору-1 та Договору-2 припинено з 01.02.2009р. у відповідності до п. 10.4 Договорів, в зв'язку з тим, що орендар скористався своїм правом на односторонню відмову від договору, в зв'язку з підвищенням цін та тарифів.
В матеріалах справи наявні докази, що орендар направив орендодавцеві акти приймання-передачі орендованого майна та додаткові угоди про припинення дії договіору-1 та Договору-2, про що свідчить копія поштвої квитанції від 10.02.2009 року за № 9385, які отримані позивачем 16.02.2009 року (копія повідомлення про вручення). Однак Орендодавець запропонованого йому виконання орендарем щодо повернення орендованих приміщень шляхом підписання актів повернення орендованих приміщень не прийняв.
Відповідно до п. 2.9 договорів, у разі, якщо орендодавець відмовиться від підписання акту прийому-передачі, він зобов'язаний надати письмово причину такої відмови. Матеріали справи не містять письмової відмови Орендодавця від підписання актів з зазначенням причин такої відмови.
Відповідно до чакстини 1, 2 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Разом з тим, між сторонами договорів оренди 02.02.2009 року було підписано додаткову угоду до договору 01/11-07/1-2м, відповідно до якої орендодавець приймає на збереження майно Орендаря, що залишилося у приміщенні, яке орендував останній, згідно акту прийому-передачі(п.1).
Дана угода свідчить про те, що Орендар залишив орендовані приміщення, а майно, яке залишилось в приміщенні передав на зберігання позивачеві за зустрічним позовом. На спростування іншого, позивач доказів не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Зазначена норма перекликається із встановленим законодавством обов'язком наймача користуватися річчю за її призначенням та не допускати погіршення стану речі. Оскільки об'єктом договору найму можуть бути тільки неспоживні речі, погіршення стану речі, яка перебувала в наймі, може бути викликано лише її нормальним зносом, тобто тим рівнем зносу, який мав би місце незалежно від того, хто здійснює користування річчю. Будь-який інший стан речі, яка повертається із користування, який не відповідає розумінню нормального зносу, повинен бути окремо обумовлений в договорі найму.
Суд, звертає увагу на те, що позивачем за зустрічним позовом не надано жодних доказів на підтвердження пошкодження орендованих приміщень орендарем, та порушення відповідачем за зустрічними позовом п. 2.9 Договорів, а також не надано доказів реального понесення ним збитків на відновшення пошкодженої речі.
Позивачем за зустрічним позовом додано до зустрічної позовної заяви Локальні кошториси №2-1-1 та №2-1-2, до яких додано розрахунок договірної ціни, згідно якого проведення ремонтно-будівельних робіт здійснюється у 2011 році. Локальні кошториси та розрахунок договірної ціни підписано лише позивачем за зустрічним позовом, жодних доказів оплати за проведення даних робіт суду не надано., а отже не доведено понесення реальних витрат на відновлення орендованих приміщень.
Також, суд звертає увагу на те, що згідно пояснень позивач за зустрічним позовом, 15.04.2009 року, приміщення які передавались за Договором-1 та Договором-2, передано в оренду іншим орендаторам.
Пункт 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У п. 1 роз'яснення президії ВАСУ від 01.04.1994р. №02-5/215 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди”зазначено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладання на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (ст. 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).
Відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:
- протиправної дії чи бездіяльності особи;
- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;
- причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;
- вини боржника.
Лише за наявності зазначених чотирьох умов настає відповідальність за порушення зобов'язання.
Позивач визначає розмір упущеної вигоди з розрахунку орендної плати за приміщення площею 260 кв.м. та 120,55 кв.м., яку позивач міг би отримати у період з 01.02.2009р. по 15.04.2009р., однак не отримав через протиправні, за твердженням позивача, дії відповідача.
Оскільки позивачем за зустрічним позовом не надано жодних доказів на підтвердження неможливості використання орендованих приміщень саме через протиправні дії відповідача за зустрічним позовом, враховуючи відсутність з боку відповідача за зустрічним позовом протиправної поведінки (орендар скористався встановленим договором правом на односторонню відмову), посилання позивача щодо неповернення приміщення орендарем не підтверджені матеріалами справи ( натомість є докази пропонування орендарем документального оформлення передачі орендованих приміщень), то у суду відсутні підстави для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків у розмірі 169662,93 грн.
За таких обставин, зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати за первісним позовом покладаються на позивача за первісним позовом, витрати позивача за зустрічним позовом підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.
2. Зустрічні позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «КАН»(04076, м.Київ, вул. Електриків, буд. 26; ЄДРПОУ 30677272, з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем в процесі виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІЛЄКС” (04080, м. Київ, вул. Межигірська, буд. 87-А, ЄДРПОУ 21592051) 20629 (двадцять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 61 коп. витрат по зберіганню майна, 206 (двісті шість) грн. 29 коп. витрат по сплаті державного мита та 22 (двадцять дві) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В задоволенні інших позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
6. Видати накази після набранням рішення законної сили.
Суддя Бондаренко Г.П.
Рішення підписано 14.06.2011р.