Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
Справа № 2-а-2104/11
Іменем України
31.03.2011 р.
Суддя Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області Камінський Валерій Петрович розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Жмеринка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 23.02.2011 року звернувся з цим позовом до суду, посилаючись на те, що він, згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інвалідом ІІ групи. Однак, всупереч положенням ст.48 даного Закону грошова допомога на оздоровлення за 2010 рік була виплачена відповідачем у заниженому розмірі. Просив визнати бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради Вінницької області щодо не донарахування коштів на оздоровлення в повному обсязі, протиправною і протизаконною; зобов'язати відповідача провести йому перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до вимог ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати, встановленого бюджетним законодавством.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 25 лютого2011 року, позов в частині зобов'язання провести перерахунок та виплату сум щорічної компенсації на оздоровлення, з 01 січня 2010 року по 22 серпня 2010 року залишено без розгляду.
Представник відповідача не подала заперечень у встановлений ч.3 ст.183-2 КАС України строк.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем обставини, вважаю, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ст.1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен, чиї права і свободи, викладені у цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, незалежно від того, що порушення було вчинено особами, які діяли як офіційні особи.
Станом на 12.10.1998 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протокол № 1. Відповідно до ст.1 даної Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції. Це значить, що держави, що ратифікують Конвенцію, тим самим беруть на себе подвійне зобов'язання згідно зі ст. 1. По-перше, вони повинні забезпечити, щоб їхнє внутрішнє законодавство було приведено у відповідність до положень Конвенції. Ця вимога у поєднанні з передбаченою у ст.64 забороною застосовувати застереження загального характеру означає, що держави, які ратифікують Конвенцію, повинні дотримуватись цих зобов'язань з моменту набуття Конвенцією чинності на їхній території. Для дотримання цих зобов'язань в окремих випадках їм необхідно внести певні зміни у своє законодавство та правозастосовчу практику. По-друге, нові держави-члени, що ратифікують Конвенцію, мають виправити будь-які порушення тих основних прав і свобод, які захищає Конвенція.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам І та ІІ групи - учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії складає п'ять мінімальних зарплат.
Згідно ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Як видно з ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10 рп/2008 (справа №1-28/2008) окремі положення розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України - Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України, а саме зміни внесені в ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти таку постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про стягнення з відповідача коштів.
Керуючись ст.ст. 71, 162, 183-2, ч. 1 ст. 256 КАС України, на підставі ст. 64, ч. 2 ст. 152 Конституції України ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ст.ст.1, 13, 64 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд -
позов задовольнити частково.
Визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради у Вінницькій області у виплаті щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1, у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправною.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради Вінницької області виплатити на оздоровлення щорічну одноразову допомогу за 2010 рік в розмірі 5 - ти мінімальних заробітних плат ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, і/н НОМЕР_1, відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судові витрати віднести на рахунок держави.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанову суду звернути до негайного виконання.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня отримання її копії до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Жмеринський міськрайонний суд.
Постанова є остаточною, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку.
Суддя В. П. Камінський