ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 15/12701.06.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун Медіа Груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІО ГРУП"
про стягнення 37853,76грн.
Суддя Хоменко М.Г.
Представники:
від позивача - Кочмарська Ю.В.
від відповідача - Куценко С.М.
У судовому засіданні 01.06.2011 за згодою присутніх представників сторін судом
оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайфун Медіа Груп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІО ГРУП" 37 853,76грн.(29908,55грн.-основного боргу, 5121,32грн.-пені, 31768,93грн.-інфляційне збільшення суми боргу, 963,51грн.-3% річних) заборгованості за Договором №2 на проведення рекламних кампаній від 10.01.2009 року.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов Договору №2 на проведення рекламних кампаній від 10.01.2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайфун Медіа Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІО ГРУП", останній за надані йому рекламні послуги не розрахувався у повному обсязі.
Позовну заяву 04.04.2011 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/127.
Позивач повідомив суд, що в проваджені господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справ зі спору між тими сторонами, про той же предмет і тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору та зазначив, що станом на час розгляду справи основна дебіторська заборгованість становить 29908,55 грн.
У судовому засіданні, що відбулось 01.06.2011, Позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зменшив позовні вимоги за рахунок часткового зарахування зустрічних вимог у розмірі 21 396,00грн. шляхом укладення з Відповідачем Угоди №2004/1 від 20.04.201р. та Угоди №0505/1 від 05.05.2011 про зарахування зустрічних вимог та просить суд стягнути з останнього 17 513,50грн.(8512,59грн.-основного боргу, 5 559,95грн.-пені, 2305,14грн.- інфляційне збільшення суми боргу, 1135,86грн.-3% річних) заборгованості за Договором №2 на проведення рекламних кампаній від 10.01.2009 року.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд
10 січня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайфун Медіа Груп" -Виконавець (далі-Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІО ГРУП" -Замовник (далі-Відповідач) уклали Договір на проведення рекламних кампаній №2 (далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Позивач зобов"язується протягом строку дії Дговору професійно і якісно проводити рекламну кампанію для Відповідача на території України на узгоджених Сторонами поверхнях спеціальних конструкцій, а Відповідач зобов"язується вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги Позивача відповідно до умов Договору.
Відповідно до п.4.2 Договору оплата за розміщення реклами здійснюється відповідачем щомісячно до 28 числа поточного місяця, у якому проводиться рекламна кампанія (якщо інший строк оплати не буде узгоджено Сторонами у Додатках до Договору), безготівковим розрахунком у гривнях та на підставі рахунків фактур Позивача, які виставляються Відповідачу для оплати не менш ніж за два банківських дні до дати платежу.
Свої зобов"язання за Договором Позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 142 961,70грн., про що свідчать Акти виконаних робіт(копії наявні у матеріалах справи).
В порушення умов Договору Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі розраховувався за надані йому послуги.
Таким чином, станом на на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача(відповідно до заяви про уточнення позовних вимог)-склала 8 512,59грн.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 8 512,59грн., що підтверджується підписаним сторонами Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2011-30.05.2011р.р. і підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
ст. 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань нараховано пеню у розмірі 5 559,95 грн.
У ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тобто, положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання в межах шести місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин в разі, якщо інше не встановленого законом або договором.
Згідно п. 7.2.2 Договору при порушення Відповідачем зобов"язань по оплаті рекламної кампанії, Позивач вправі стягнути з Відповідача пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу(включаючи день оплати).
Оскільки умовами Договору, укладеного між сторонами у даній справі та законодавством, що регулює рекламні правовідносини такий період не обмежений, а тому до поданого позивачем розрахунку положення ч.6 ст.232 ГПУ застосуванню не підлянгають, суд вважає, що позивач правомірно нарахував відповідачеві пеню за спірний період.
Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, зокрема викладеній у постанові Верховного Суду України від 18.04.2011р. у справі № 30/190.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три процентів річних від простроченої суми.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, наведеним позовній заяві, з відповідача підлягає стягненню 2305,14 грн. інфляційних нарахувань та 1135,86 грн. три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги визнаються такими, що підлягаютьзадоволенню задоволенню у повному обсязі.
За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8 512,59грн. основного боргу, 5 559,95грн. -пені, 2305,14 грн. інфляційних нарахувань та 1135,86 грн. три проценти річних від простроченої суми визнаються судом обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 378,54грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193,230 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Припинити провадження у справі №15/127 в частині стягнення 21 396,00грн.
2. Решту позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун Медіа Груп" задовольнити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІО ГРУП" (юридична адреса: 01133, м.Київ, вул. Проф. Підвисоцького,5; поштова адреса:03055, м.Київ, вул. Тимофєєвої,3, к.17, код ЄДРПОУ 33998274), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайфун Медіа Груп"(04215, м.Київ, пр-т Г.Гонгадзе,20, код ЄДРПОУ 36047719) 8 512(вісім тисят п"ятсот дванадцять)грн. 59коп. - основного боргу, 5 559(п"ять тисяч п"ятсот п"ятдесят дев"ять)грн.95коп.-пені, 2305(дві тисячі триста п"ять)грн.14коп.-інфляційне збільшення суми боргу, 1135(одна тисяча сто тридцять п"ять)грн.86коп.-3% річних, 378(триста сімдесят вісім)грн. 54 коп.- витрат по сплаті державного мита та 236(двісті тридцять шість)грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Хоменко М.Г.
Дата підписання рішення: 03.06.2011