ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
25.09.06 Справа № 8/589ад.
Суддя Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом
Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровське», село Медвежанка Сверловського району,
про стягнення 382211 грн. 15 коп.,
при секретарі судових засідань Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача -Домніна М.В. -державний податковий інспектор, - довіреність №30 від 18.08.06 року;
від відповідача - Скурідін О.В., - довіреність №99 від 01.09.06 року; Сердюкова Н.М. -голова ліквідаційної комісії, - паспорт ЕК №311523, вид. Свердловським МВ УМВСУ в Луганській області 03.01.1997 року, протокол №б/н від 01.06.05 року, -
встановив:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з податку з доходів фізичних осіб (далі -ПДФО) у сумі 382211 грн. 15 коп.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Воронька В.Д. від 01.09.06 року розгляд цієї справи доручено судді цього суду Середі А.П.
Відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 01.09.06 року.
Представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.41 та п. 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення»КАСУ, а тому його задоволено судом.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав.
Представники Відповідача позов не визнали, про що також зазначили у своєму відзиві на нього (вих. №98 від 01.09.06 року), посилаючись на те, що Державна податкова інспекція у місті Свердловську (далі - ДПІ, - Позивач), дізнавшись про те, що позивачем прийнято рішення про припинення своєї діяльності, претензію у встановленому порядку не заявила та на засідання ліквідаційної комісії з цього приводу представника не направила, а тому є такою, що втратила право на стягнення боргу з ПДФО.
25.09.06 року вони звернулися до суду з заявою про уточнення до відзиву на позов, в якому повідомили про повне невизнання позову.
Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані матеріали, суд дійшов наступного.
1. 29.03.2000 року виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області Товариство з обмеженою відповідальністю «Покровське»(далі -ТОВ «Покровське», - Відповідач), ідентифікаційний код 00851548, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи, про що зроблено запис №04051610Ю0010264 та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується довідкою Луганського обласного управління статистики №10181 від 27.12.2000 року.
ТОВ «Покровське» Державною податковою інспекцією у місті Свердловську (далі -ДПІ, - Позивач) 05.04.2000 року взято на облік як платника податків, що підтверджується довідкою №470 від 05.04.2000 року.
2. На загальних зборах засновників ТОВ «Покровське», які відбулися 01.06.05 року, було вирішено припинити діяльність товариства; створено ліквідаційну комісію (протокол №б/н від 01.06.05 року долучено до матеріалів справи).
Відповідач не надав до суду доказів того, що про це рішення він повідомив громадськість та суб'єктів підприємницької діяльності, розмістивши відповідне оголошення у засобах масової інформації.
Він також не надав до суду доказів того, що про вищезгадану обставину він письмово повідомив ДПІ у місті Свердловську -як відомого кредитора.
Представник позивача також заперечує факт отримання такого повідомлення.
Будь-які об'єктивні докази спрямування вищеназваного повідомлення ТОВ «Покровське»- на адресу ДПІ -у сторін та в матеріалах справи відсутні.
Вирішуючи цей спір, суд виходить з того, що відповідач, вживаючи заходів щодо повідомлення про прийняте ним рішення про припинення діяльності ТОВ «Покровське», у своїх діях повинен був керуватися правилом частини 3 ст. 60 Господарського кодексу України (далі -ГК), в якій сказано:
ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах, відповідно до закону, повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.
Частиною 2 статті 60 ГК встановлено, що цей термін не може бути меншим, ніж 2-місяці з дня оголошення про ліквідацію.
Отже, Відповідач належним чином не довів суду факт виконання ним вищевикладених вимог ст. 60 ГК України.
3.В період з 1 по 17 березня 2005 року фахівцями ДПІ здійснено комплексну планову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум прибуткового податку з громадян та податку з доходів фізичних осіб Товариством з обмеженою відповідальністю «Покровське», ідентифікаційний код 00851548, за період з 01.04.2002 року по 31.12.2004 року», - за результатами якої 15.03.05 року складено довідку №68/17-1/105/218-1.
В ході цієї перевірки виявлено факт наявності у ТОВ «Покровське» заборгованості з прибуткового податку (а з 01.01.04 року -з податку з доходів фізичних осіб (далі -ПДФО)) за вищевказаний період у сумі 382211,15 грн., який відображено у розділі 2 довідки «Перевірка правильності обчислення, повноти та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб».
З довідкою у день її складення, під розписку, ознайомлені директор та головний бухгалтер ТОВ «Покровське», які його підписали без будь-яких заперечень, зауважень та застережень.
В адміністративному та судовому порядку акт не оскаржувався, тобто він є чинним на час розгляду справи.
Наявність у відповідача заборгованості з ПДФО у сумі 382211 грн. 15 коп. підтверджується:
вищезгаданою довідкою перевірки та додатками до неї;
актом звірки стану розрахунків з ПДФО (прибутковому податку з громадян) за станом на 21.06.06 року у спірній сумі, підписаним обома сторонами по цій справі.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.
1.Як видно з матеріалів справи, борг зі сплати ПДФО утворився в період дії різних нормативних актів, якими було врегульовано до 01.01.04 року та після 01.01.04 року порядок його стягнення.
Так, до 01.01.04 року на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»(далі -ДКМУ №13-92) стягувався прибутковий податок, а з 01.01.04 року на підставі Закону України від 22.05.03 року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі -ЗУ №889-ІУ) -стягується податок з доходів фізичних осіб (ПДФО).
З урахуванням того, що переважна частина боргу виникла та має місце, починаючи з 01.01.04 року, суд, враховуючи відсутність принципової різниці у порядку нарахування, стягнення та сплати до бюджету прибуткового податку та ПДФО, - при вирішенні спору ПО ЦІЙ СПРАВІ посилається на норми, викладені у Законі України від 22.05.03 року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб».
2.Згідно статті 4 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування» (далі -ЗУ №1251-ХІІ) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Пунктом 4 частини 1 ст.14 цього Закону податок з доходів фізичних осіб віднесено до загальнодержавних податків.
3. Як сказано у п. 2.1 ст. 2 Закону України від 22.05.03 року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі -ЗУ №889-ІУ), - платниками цього податку є резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;
нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України (пункт 2.1 ст. 2 ЗУ №889-ІУ).
4.Відповідно до п. 8.1 ст. 8 цього Закону оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку, здійснюється податковим агентом.
5.Пунктом 1.15 ст. 1. ЗУ №889-ІУ визначено, що податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які, незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками, зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Звідси виходить, що відповідач по справі є податковим агентом у розумінні ЗУ №889-ІУ.
Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (підпункт 8.1.1 п.8.1 ст.8 ЗУ №889-ІУ).
6.Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету (підпункт 8.1.2 пункту 8.1 ст.8 ЗУ №889-ІУ).
Наявними у справі доказами доведено, що Відповідачем порушено вимоги пунктів 16.1 та 16.2 ст.16 ЗУ №889-ІУ, якими передбачено, що даний податок, отриманий з резидентів та нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету.
7.Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) (пункт 17.1 ст.17 ЗУ №889-ІУ).
Відповідно до пункту 19.2 ст.19 того ж Закону особи, які відповідно до нього мають статус податкових агентів, зобов'язані:
своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або після такої виплати та за її рахунок.
8.Фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону є такі особи:
а)при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, - такі особи (пункт 2.2 ЗУ №889-ІУ).
9.Особами, відповідальними за погашення сум податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку є:
а)при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент (підпункт 20.3.1 пункту 20.3 ст.20 ЗУ №889-ІУ).
10.Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач припустився порушення вимог підпункту 6.3.1 п.6.3 ст.6; підпункту 6.5.1 п.6.5 ст.6; п 7.1 ст.7; підпунктів 8.1.1 та 8.1.2 п.8.1 ст.8; пунктів 16.1-16.2 ст.16; пункту 17.1 ст.17; п.19.2 ст.19 названого Закону, - а тому ДПІ цілком правомірно щодо нього поставлено вимогу про сплату боргу з податку з доходів фізичних осіб.
11.Законом України №889-ІУ спеціально не врегульовано порядок примусового стягнення податкового боргу з ПДФО.
Згідно підпункту «в» п. 22.11 ст. 22 названого Закону це питання врегульовано Законом України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами» (далі -ЗУ №2181).
У пункті 1.3 ЗУ №2181-ІІІ сказано, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Наявними у справі матеріалами належним чином доведено, що Відповідачем як податковим агентом по стягненню ПДФО, стягнуто останній у сумі 40856 грн. 40 коп., але не сплачено до бюджету.
12.Оскільки Позивач з приводу примусового стягнення з Відповідача податкового боргу з ПДФО звернувся до суду, то останній при вирішенні цього спору керується статтею 3 «Підстави для примусового стягнення активів та визначення бюджетного фонду» ЗУ №2181-ІІІ, оскільки названим Законом у цій частині інше не передбачено.
Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ЗУ №2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Активами платника податків за змістом п.1.7 статті 1 ЗУ №2181 є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання.
Заборгованість з ПДФО, яка є предметом спору по цій справі, є бюджетним фондом.
Це прямо витікає із змісту підпункту 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 ЗУ №2181-ІІІ, де сказано:
у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, дивіденди, репатріацію, додану вартість, акцизні збори, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.
13.Що стосується питання про термін давності щодо стягнення боргу з ПДФО, то суд у даному випадку керується частиною 2 ст. 1 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ), згідно якій
до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Далі. ЗУ №2181-ІІІ не містить у собі норми, якою було б врегульовано термін позовної давності ЩОДО СТЯГНЕННЯ у судовому порядку податкового боргу.
Положення ст. 15 ЗУ №2181-ІІІ до спірних правовідносин також не можуть бути застосовані, оскільки цією статтею врегульовано право податкового органу самостійно ВИЗНАЧИТИ суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації…, - що не відповідає умовам цього спору.
З урахуванням викладеного суд при вирішенні цього спору не застосовує правило позовної давності.
14.Відповідач не надав до суду доказів наявності підстав застосування щодо спірної суми податкового боргу з ПДФО правила пункту 18.2 ст. 18 ЗУ№2181-ІІІ, - тобто списання його як безнадійного.
Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу з ПДФО, а також факт його ухилення від його сплати, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.
Відповідач позовні вимоги не спростував.
Відповідно до частини 4 ст.94 КАС України суд не стягує з Відповідача судові витрати.
Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито» при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.
На підставі викладеного, ст.9, п.4 частини 1 ст. 14 ЗУ від 25.06.1991 №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»; ст.ст.6,7,8,16,17,20 ЗУ від 22.05.2003 року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб»; п.1.7 ст.1; п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, 15, п. 18.2 ст. 18 Закону України від 20.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Покровське», ідентифікаційний код 0851548, яке знаходиться у селі Медвежанка, вул. Шкільна Свердловського району Луганської області, р/р 2608730120639 у філії відділення ПІБ у місті Свердловську Луганської області, - на користь місцевого бюджету міста Свердловська, на бюджетний рахунок одержувача №33212800600295, КФК 11010100, в УДК у Луганській області в установі банку, МФО 804013, код одержувача -24048566, - заборгованість з прибуткового податку (податку з доходів фізичних осіб) у сумі 382211 (триста вісімдесят дві тисячі двісті одинадцять) грн. 41 коп.
Згідно ч. 4 ст. 167 КАСУ у судовому засіданні 25.09.06 за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 02.10.2006 року.
Суддя А.П.Середа