ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
22.09.06 Справа № 8/558ад.
Суддя Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом
Державної податкової інспекції у місті Брянка Луганської області
до Відкритого акціонерного товариства «Брянківський рудоремонтний завод», місто Брянка, -
про звернення стягнення на активи на суму 315238 грн. 53 коп.,
при секретарі судових засідань Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача -Меркулова М.В. -завідуюча юридичним сектором, - довіреність №1/10 від 11.01.06 року;
від відповідача -Комбаров М.О., - довіреність №23 від 10.02.06 року, -
встановив:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про звернення стягнення на активи відповідача на суму 315238 грн. 53 коп. -у зв'язку з наявністю у нього податкового боргу з податку на додану вартість (далі -ПДВ) у названій сумі.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Воронька В.Д. від 29.08.06 року розгляд цієї справи доручено судді названого суду Середі А.П.
Згідно ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАСУ) попереднє судове засідання призначене та фактично відбулося 29.08.06 року.
Представниками сторін заявлено клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, що не суперечить вимогам ст. 41 та п. 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, а тому судом його задоволено.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.
Відповідач спочатку позов визнав частково -на суму 93439,75 грн., про що вказав у своєму відзиві на позов за №219 від 23.08.06 року; посилаючись при цьому на те, що підприємство з 10.01.01 року знаходиться у стадії банкрутства; з 23.01.2004 року на заводі здійснюється процедура санації.
У судовому засіданні представник позивача позов визнав повністю, про що вказав у своїй заяві №б/н від 22.09.06 року.
Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані матеріали, суд дійшов наступного.
І.1. 16.07.1996 року виконавчим комітетом Брянківської міської ради Луганської області Відкрите акціонерне товариство «Брянківський рудоремонтний завод» (далі -ВАТ »БРЗ», - Відповідач), ідентифікаційний код 00178713, зареєстроване в якості суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи, про що зроблено запис №259.
Підприємство внесено до ЄДРПО України, що підтверджується довідкою №б/н, виданою 13.04.1999 року Луганським обласним управлінням статистики.
Державною податковою інспекцією у місті Брянка Луганської області (далі -ДПІ, - Позивач) 02.08.96 року підприємство взято на облік в якості платника податків.
2.Позивач не оспорює твердження відповідача про те, що ВАТ «БРЗ» знаходиться у стадії санації, а справа про банкрутство підприємства порушена 10.01.2001 року.
З огляду на цю обставину суд при вирішенні цього спору виходить з наступного:
а)згідно частини 2 ст. 13 Закону України від 30.06.1999 року №784-ХІУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - ЗУ №784-ХІУ) мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство. Мораторій вводиться на задоволення усіх вимог кредиторів, крім випадків, передбачених цим законом;
б)у частині 4 ст. 12 того ж Закону передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку з зобов'язаннями боржника в процедурах розпорядження майном боржника та санації.
Звідси суд робить висновок про те, що, оскільки дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати, то вона не поширюється і на такий нероздільно пов'язаний з нею платіж, як прибутковий податок (а з 01.01.04 року - податок з доходів фізичних осіб).
3. Фахівцями ДПІ 16.03.06 року проведено перевірку щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб у ВАТ «БРЗ» за період з 01.10.05 року по 14.03.06 року, - за результатами якої 16.03.06 року складено акт №53/17/00178713 «Про результати невиїзної документальної перевірки щодо своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб у відкритому акціонерному товаристві «Брянківський рудоремонтний завод», код ЄДРПОУ 00178713, за період з 01.10.05 року по 14.03.06 року», - згідно якому відповідачем стягнуто, але не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб (далі -ПДФО) у сумі 315238,53 грн.
У день складення акту з ним ознайомлені керуючий санацією та головний бухгалтер підприємства, які підписали його без заяв та застережень.
4.Факт наявності у відповідача сум стягнутого з працівників -фізичних осіб, але не сплаченого до бюджету, ПДФО та його сума підтверджується:
а)розрахунками боргу зі сплати ДФО до бюджету;
б)розрахунком боргу зі сплати ПДФО за станом на 28.08.06 року, підписаним позивачем та відповідачем;
в)виписками з карток платника ПДВ та комунального податку;
г)заявою представника позивача №б/н від 22.09.06 року -про повне визнання суми боргу зі сплати ПДФО до бюджету.
5.Відповідач проти факту наявності у нього такої суми стягнутого, але не сплаченого до бюджету, ПДФО не заперечує.
Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення з таких підстав.
ІІ.1. 1.Згідно статті 4 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування» (далі -ЗУ №1251-ХІІ) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Пунктом 4 частини 1 ст.14 цього Закону податок з доходів фізичних осіб віднесено до загальнодержавних податків.
2.Вирішуючи цей спір, суд приймає до уваги те, що:
порушення порядку сплати ПДФО до бюджету відповідачем припущено, починаючи з 2000 року, і воно продовжує мати місце і на час розгляду цієї справи,
порядок нарахування, стягнення та перерахування до бюджету прибуткового податку (а з 01.01.04 року -податку з доходів фізичних осіб) в період, впродовж якого у відповідача виник борг зі сплати до бюджету цього виду податку, регулювався двома нормативними актами, а саме:
Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.92 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», а з 01.01.04 року -Законом України від 22.05.03 року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі -ЗУ №889-ІУ);
виходячи з того, що ці нормативні акти не містять принципових розбіжностей щодо стягнення податку з виплаті фізичним особам за місцем їх роботи, - при викладі цієї постанови суд посилається на норми Закону №889-ІУ.
3.Як сказано у п. 2.1 ст. 2 ЗУ №889-ІУ, - платниками цього податку є резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;
нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України (пункт 2.1 ст 2 ЗУ №889-ІУ).
4.Відповідно до п. 8.1 ст. 8 цього Закону оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку, здійснюється податковим агентом.
5.Пунктом 1.15 ст. 1. ЗУ №889-ІУ визначено, що податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які, незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками, зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Звідси виходить, що відповідач по справі є податковим агентом у розумінні ЗУ №889-ІУ.
Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (підпункт 8.1.1 п.8.1 ст.8 ЗУ №889-ІУ).
6.Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету (підпункт 8.1.2 пункту 8.1 ст.8 ЗУ №889-ІУ).
Наявними у справі доказами доведено, що Відповідачем порушено вимоги пунктів 16.1 та 16.2 ст.16 ЗУ №889-ІУ, якими передбачено, що даний податок, отриманий з резидентів та нерезидентів, підлягає зарахуванню до бюджету.
7.Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи) (пункт 17.1 ст.17 ЗУ №889-ІУ).
Відповідно до пункту 19.2 ст.19 того ж Закону особи, які відповідно до нього мають статус податкових агентів, зобов'язані:
своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або після такої виплати та за її рахунок.
8.Фінансово відповідальними за порушення норм цього Закону є такі особи:
а)при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються особами, визначеними цим Законом податковими агентами, - такі особи (пункт 2.2 ЗУ №889-ІУ).
9.Особами, відповідальними за погашення сум податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку є:
а)при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - така особа - податковий агент (підпункт 20.3.1 пункту 20.3 ст.20 ЗУ №889-ІУ).
10.Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач припустився порушення вимог підпункту 6.3.1 п.6.3 ст.6; підпункту 6.5.1 п.6.5 ст.6; п 7.1 ст.7; підпунктів 8.1.1 та 8.1.2 п.8.1 ст.8; пунктів 16.1-16.2 ст.16; пункту 17.1 ст.17; п.19.2 ст.19 названого Закону, - а тому Рубіжанською ОДПІ цілком правомірно щодо нього поставлено вимогу про сплату боргу з податку з доходів фізичних осіб.
11. ЗУ №889-ІУ прямо не передбачає можливості примусового стягнення боргу з ПДФО.
12.Спірна сума згідно пункту 3.2 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами» (далі -ЗУ №2181) є бюджетним фондом, що прямо витікає із змісту підпункту 3.2.1 названого Закону, де сказано:
у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок..., яким оподатковуються інші особи, у тому числі податки на доходи фізичних осіб, ...сума таких податків ... вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.
У підпункті 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 цього Закону, далі, сказано, що на кошти бюджетного фонду, визначеного підпунктом 3.2.1 цього пункту, не може бути накладено стягнення за причинами, відмінними від стягнення такого податку, збору (обов'язкового платежу).
13.Оскільки заявник та позивач звернулися з позовом до суду саме з приводу примусового стягнення цього боргу, то суд, враховуючи, що податковий борг у судовому порядку не може бути стягнений у інший спосіб, ніж передбачено підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ЗУ №2181-ІІІ, при вирішенні цього спору керується саме ним.
Відповідно до п.п.3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та іншими цільовими фондами» (далі -ЗУ №2181), активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Активами платника податків за змістом п.1.7 статті 1 ЗУ №2181 є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі на праві власності або повного господарського відання.
14.Що стосується періоду стягнення боргу з ПДФО, то суд, вирішуючи цей спір, виходить з того, що згідно частині 2 ст. 1 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) його дія не розповсюджується на податкові відносини, - а тому немає підстав для застосування терміну позовної давності, визначеного ст. 257 ЦКУ.
Статтею 15 Закону України №2181-ІІІ визначено термін (1095 днів), впродовж якого податкові органи вправі визначити податкове зобов'язання, - але стосовно Закону України №889-ІУ відсутні законні підстави для застосування норми цієї статті 15 ЗУ №2181-ІІІ.
З огляду на викладене суд стягує суму боргу з ПДФО за весь час несплати його відповідачем до бюджету.
Відповідач позовні вимоги не спростував.
Приймаючи до уваги те, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу з ПДФО, а також факт його ухилення від його сплати, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.
Відповідно до частини 4 ст.94 КАС України суд не стягує з Відповідача судові витрати.
Судом прийнято до уваги те, що позивач згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 “Про державне мито» при зверненні до суду з позовом звільнений від сплати державного мита.
На підставі викладеного, ст.9 ЗУ від 25.06.1991 №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»; ст.ст.6,7,8,16,17,20 ЗУ від 22.05.2003 року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб»; п.1.7 ст.1; п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України від 20.12.2000 року №2181-ІІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», керуючись ст.ст. 94, 158-163 та 167 КАС України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Брянківський рудоремонтний завод», ідентифікаційний код 00178713, яке знаходиться за адресою: місто Брянка, вул. Щетиніна, 7 Луганської області, р/рахунок 2600330120940 у філії «Відділення «Промінвестбанку» у місті Стаханові Луганської області, МФО 304353, - на користь місцевого бюджету на розрахунковий рахунок 33218800600017, утримувач -місцевий бюджет, код 24048321, ВДК у місті Брянка Луганської області, МФО 804013, - заборгованість з податку з доходів фізичних осіб -найманих працівників у сумі 315238 (триста п'ятнадцять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 53 коп., звернувши стягнення на активи платника податку.
Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України за згодою представників сторін у судовому засіданні 22.09.2006 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 27.09.2006 року.
Суддя А.П.Середа