ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
25.09.06 Справа № 4/354н-ад.
Суддя господарського суду Луганської області Батюк Г.М., при секретарі судового засідання Лукашишиній Т.М., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Вей корп.», м.Сєвєродонецьк Луганської області
до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Луганського обласного відділення, м.Луганськ
про визнання недійсним рішення
у присутності представників сторін:
від позивача -Евенко А.С., дов. № б/н від 06.06.06;
від відповідача -Божинов І.Б., дов. № 07-10-42 від 16.01.06;
СУТЬ СПОРУ: заявлена вимога про визнання нечинним рішення виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 841 від 27.06.06 «Про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображання у звіті (Ф.4-ФСС з ТВП) сум фінансових ( санкцій), неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов»язкове державне соціальне страхування».
У судовому засіданні 21.09.06 по справі була оголошена перерва до 25.09.06 об 14 год. 20хв.
Постанова господарського суду Луганської області виноситься 25.09.06.
Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який набрав законної сили з 1 вересня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому, та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач відзивом на позовну заяву від 16.08.06 № 07-11-2555, запереченням на заперечення на відзив на позовну заяву від 12.09.06 № 07-11-2771, поясненням до акту перевірки від 16.06.06 від 21.09.06 № 07-11-2894, проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до вимог п.3 ч.2 ст. 28 Закону України »Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»( далі- Закон 2240-111) виконується відділенням Фонду шляхом проведення перевірок та ревізій страхувальників відносно цільового використання коштів Фонду; позивачем допущені порушення порядку використання страхових внесків, згідно ст. 23 Закону 2240-111; порядок проведення перевірок і оформлення вироків перевірок здійснюється згідно Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок по коштам Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності № 38 від 19.09.01 та Інструкції про порядок надходження ,заліку та витрат коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 16 від 26.06.01, та з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Позивач надав до суду клопотання про компенсацію судових витрат від 14.09.06 № 09/36 та від 25.09.06 № 09/25 на загальну суму 125 грн.00 коп., посилаючись на те, що у зв»язку з розглядом даної справи підприємством позивача здійснено витрати пов»язані з прибуттям представника підприємства до суду для прийняття участі в судових засіданнях, тому на відрядження згідно відповідних видаткових касових ордерів в представнику позивача з каси підприємства позивача видані добові у розмірі 25 грн. 00 коп. на кожне відрядження.
Представником відповідача подано до суду клопотання, зданого до суду 25.09.06 , про відмову у задоволенні вимог позивача в частині стягнення добових у розмірі 125 грн. 00 коп.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд,
У позовних вимогах позивач зазначив, що в червні 2006року на ТОВ «Бест Вей корп.»( позивача у справі) працівниками відповідача проводилася перевірка повноти нарахування, утримання, своєчасності перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності позивача за період з січня 2005року по квітень 2006 рік, про що був складений акт від 16.06.06 (далі -акт від 16.06.06).
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.01 №2240-111 (далі -Закон № 2240-111), за наслідками цієї перевірки відповідачем у відношенні позивача було винесено рішення №841 від 27.06.06 “Про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф.4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі -Рішення від 27.06.06 № 841), згідно якого позивачу застосовані фінансові санкції: нарахована пеня у сумі 10 грн. 05 коп. та штрафна санкція у розмірі 292 грн. 00 коп.
З таким висновком позивач не погодився, та вважає, що рішення від 27.06.06 № 841 прийнято відповідачем з порушенням діючого законодавства тому просить суд визнати його нечинним.
Позивачем до суду надані заперечення на відзив від 23.08.06 № 09/23, пояснення , здане до суд 01.09.06, , пояснення до позовної заяви, здане до суду 15.09.06, пояснення до позовної заяви, здане до суду 21.09.06.
Позивач вказує, що при перевірці ствердження викладеного в ч.5п.п.1.2 розділу11 акту перевірки від 16.06.06 (а.с.21-26) вказано, що в порушення вимог п.5 «Порядок призначення і виплати при народженні дитини особам, застрахованим у системі загальнообов»язкового державного соціального страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.05 № 315 ( далі -постанова КМУ від 21.04.05 № 315), встановлено, що щомісячні виплати допомоги при народженні дитини назначаються і виплачуються з випередженням, а саме місяцем раніше.
В доказ свого ствердження, позивач зазначає, що згідно ч.2п.п.5 п.5 постанова КМУ від 21.04.05 № 315, одноразова виплата частини суми допомоги у розмірі 3384 грн. ( п.2 постанови КМУ) , здійснюється протягом наступного робочого дня після звернення, тому згідно позовних вимог звернення з заявою про виплату допомоги при народженні дитини подано 15.08.05, виплата на підприємстві позивача проведена 16.08.05.
Крім того, позивач вважає, що решта суми допомоги виплачується протягом 12 місяців після місяця народження дитини( тобто починаючи з вересня 2005 року) в день, встановлений для виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ( згідно ч.3 п.6.7 Інструкції № 16 від 26.06.01- щомісячно у строк, встановлений для виплати заробітної плати). Так, одноразову виплату позивачем здійснено 16.08.05, а решта суми в продовж 12 місяців починаючи з вересня в день виплати заробітної плати, тобто 02.09.05,03.10.05,03.11.05 і т.д.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить визнати нечинним рішення виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 841 від 27.06.06 « Про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображання у звіті (Ф.4-ФСС з ТВП) сум фінансових ( санкцій), неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов»язкове державне соціальне страхування».
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що рішення від 27.06.06 № 841 прийнято відповідачем з порушенням діючого законодавства та просить суд визнати його нечинним.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що рішення від 27.06.06 № 841 прийнято обґрунтовано, правомірно та в межах повноважень.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання нечинним рішення від 27.06.06 № 841, виходячи з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до п.1 розділу 1 акту від 16.06.06 встановлена неповна сплата страхових внесків, а відповідно п.1.2 розділу 2 акту від 16.06.06 встановлено порушення вимог п.5 «Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини особам, застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою КМУ від 21.04.05 №315 (далі -Порядок №315), згідно якого “решта суми допомоги виплачується в день, встановлений для виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, протягом 12 місяців після місяця народження дитини».
Відповідно до п. 4.4 Інструкції № 16 від 26.06.01( згідно з постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.07.05 № 91) встановлено, що перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальники -роботодавцями здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банків. У разі виплати заробітної плати за першу половину або іншу частину місяця нараховані страхові внески повинні бути перераховані до Фонду не пізніше дня, встановленого для виплати заробітної плати за другу половину місяця. Не сплачені в цей строк кошти вважаються недоїмкою.
Відповідно до ч.3 ст.52 Закону №2240-111 встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у строк, установлений для виплати заробітної плати.
Відповідач надав суду пояснення, що при отриманні заробітної плати за травень 2005р. (отримання 03.06.05) позивачу необхідно було сплатити 166 грн.00коп. страхових внесків, що ним не було зроблено, і тому виникла недоїмка в сумі 166 грн.00 коп. та пеня в сумі 1грн.49 коп.
При отриманні заробітної плати за серпень 2005р. ( дата отримання 02.09.05) позивачу необхідно було сплатити 401грн.80 коп. страхових внесків, але ним перераховано 25грн.80 коп. Недоїмка у сумі 376грн.00 коп. та пеня у сумі 0 грн.56 коп. виникла тому що позивач в порушення п.5 Порядку №315 суму допомоги при народженні дитини за вересень 2005р. у розмірі 376грн.00коп. виплатив 02 вересня 2005р., тоді як повинен був виплатити у день отримання заробітної плати за вересень, тобто 05 жовтня 2005р. Таким чином, при визначенні суми страхових внесків за серпень 2005р. позивачем ця сума включена у витрати серпня 2005р., що є порушенням ч.1 ст.23 Закону №2240-111 тому це призвело до неповної сплати страхових внесків за серпень 2005р.
При отриманні заробітної плати за вересень 2005р. ( дата отримання 05 жовтня 2005р.) позивачу необхідно було сплатити 428 грн.00 коп. страхових внесків, але ним перераховано 44 грн. 00 коп. Недоїмка у сумі 18 грн.00 коп. та пеня у сумі 3грн.11коп. виникла тому що позивач в порушення п.5 Порядку №315 суму допомоги при народженні дитини за жовтень 2005р. у розмірі 384грн.00коп. виплатив 03 жовтня 2005р., тоді як повинен був виплатити у день отримання заробітної плати за жовтень, тобто 04 листопада 2005р. Таким чином, при визначенні суми страхових внесків за вересень 2005р. позивачем ця сума включена у витрати вересня 2005р., що є порушенням ч.1 ст.23 Закону №2240-111 та призвело до неповної сплати страхових внесків за вересень 2005р.
При отриманні заробітної плати за жовтень 2005р. ( дата отримання 04 листопада 2005р.) позивачу необхідно було сплатити 456грн.91 коп. страхових внесків, але ним перераховано 64грн.91 коп. Недоїмка у сумі 8грн.00коп. та пеня у сумі 1грн.64коп. виникла тому що позивач в порушення п.5 Порядку №315 суму допомоги при народженні дитини за листопад 2005р. у розмірі 392,00грн. виплатив 04 листопада 2005р., тоді як повинен був виплатити у день отримання заробітної плати за листопад, тобто 05 грудня 2005р. Таким чином, при визначенні суми страхових внесків за жовтень 2005р. позивачем ця сума включена у витрати жовтня 2005р., що є порушенням ч.1 ст.23 Закону №2240-111 та призвело до неповної сплати страхових внесків за жовтень 2005р.
При отриманні заробітної плати за листопад 2005р. ( дата отримання 05 грудня 2005р.) позивачу необхідно було сплатити 523грн.23 коп. страхових внесків, але ним перераховано 123грн.88 коп. Недоїмка у сумі 16грн.00коп. та пеня у сумі 3грн.23коп. виникла тому що позивач в порушення п.5 Порядку №315 суму допомоги при народженні дитини за грудень 2005р. у розмірі 401грн.00коп. виплатив 05 грудня 2005р., тоді як повинен був виплатити в день отримання заробітної плати за грудень, тобто 29 грудня 2005р. Таким чином, при визначенні суми страхових внесків за листопад 2005р. позивачем ця сума включена у витрати листопада 2005р., що є порушенням ч.1 ст.23 Закону №2240-111 та призвело до неповної сплати страхових внесків за листопад 2005р.
Статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 №996-ХІV (далі -Закон №996) встановлені принципи, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, одним з яких є:
- нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.
Частиною 5 ст.9 Закону №996 передбачено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Пунктом 4.1. Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду , яка затверджена постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.01 № 16( далі -Інструкція), зазначено, що страхувальники щомісячно нараховують страхові внески, а пунктом 4.3 цієї Інструкції, зобов'язано страхувальників сплачувати до Фонду різницю між нарахованими страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення.
Крім того, постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 04.03.04 №21 затверджено форму звітності по коштах Фонду, якою передбачено фіксування витрат щомісячно (з першого по останнє число кожного місяця).
Тому, виконуючи вимоги ч.1 ст.23 Закону №2240-111 страхувальники (позивач у справі) зобов'язаний щомісячно нараховувати страхові внески, а перераховувати на поточний рахунок Фонду різницю між цим нарахуванням та витратами, які були здійснені ним у цьому ж місяці, що і нарахування.
Проте позивачем були порушені вимоги вищезазначених нормативних актів, в результаті чого відповідачем був складений акт від 16.06.06 та винесено рішення № 841 від 27.06.06.
Таким чином, рішення відповідача №841 від 27.06.06 “Про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф.4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно якого позивачу застосовані фінансові санкції: нарахована пеня у сумі 10 грн. 05 коп. та штрафна санкція у розмірі 292 грн. 00 коп. є обґрунтованим та прийнято у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 70-71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести належними доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивачем не доведено обґрунтованість його доводів щодо неправомірності складання рішення № 841 від 27.06.06.
За таких обставин в задоволені позову про визнання нечинним рішення виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 841 від 27.06.06 «Про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображання у звіті (Ф.4-ФСС з ТВП) сум фінансових ( санкцій), неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов»язкове державне соціальне страхування»слід відмовити.
Позивач надав до суду клопотання про компенсацію судових витрат від 14.09.06 № 09/36 та від 25.09.06 № 09/25 на загальну суму 125 грн.00 коп. посилаючись на те, що у зв»язку з розглядом даної справи підприємством позивача здійснено витрати пов»язані з прибуттям представника підприємства до суду для прийняття участі в судових засіданнях, у зв»язку з чим на відрядження згідно відповідних посвідчень представнику позивача з каси підприємства позивача видано добові у розмірі 25 грн. 00 коп. на кожне відрядження.
Відповідно до п.п.2 п.2 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов»язаних з розглядом справи, належать: витрати сторін та їхніх представників, що пов»язані із прибуттям до суду.
Згідно п. 2 ст. 91 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати сторін та їх представників, що пов»язані з прибуттям до суду сплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб»єктом владних повноважень, та її представнику сплачується іншою стороною добові ( у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.
Клопотання позивача про компенсацію судових витрат від 14.09.06 № 09/36 та від 25.09.06 № 09/25 на загальну суму 125 грн.00 коп. судом розглянуто та відхиляється за необґрунтованістю, з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, позивачем надані до суду видаткові касові ордера від 17.08.06 № 243 на суму 25 грн., від 01.09.06 № 262 на суму 25 грн., від 01.09.06 № 263 на суму 25 грн., від 14.09.06 № 275 на суму 25 грн. (які надані до клопотання про компенсацію судових витрат від 14.09.06 № 09/36), та видаткові касові ордера від 17.08.06 № 243 на суму 25 грн., від 01.09.06 № 262 на суму 25 грн., від 14.09.06 № 275 на суму 25 грн., від 20.09.06 №284 на суму 25 грн., від 25.09.06 № 288 на суму 25 грн.( які надані до клопотання про компенсацію судових витрат від 25.09.06 № 09/25).
Судом встановлено, що у наданих видаткових касових ордерах вказані різні дати, в первинних вказані наступні підстави: -господарські видатки та видатки на відрядження, але не вказано за що саме сплачувались вказані суми, а у вторинних видаткових касових ордерах вказані наступні підстави: командировочні видатки згідно наказу по командировочному посвідченню № 25 від 17.08.06, № 26 від 01.09.06, від № 27/1 від 14.09.06, № 28 від 20.09.06, № 29 від 25.09.06, в яких не вказано за що саме сплачені суми. Позивачем надана копія наказу по підприємству № 13-к від 22.06.06 ( з вказанням неповного робочого дня), котрий не може слугувати належним доказом, оскільки у судове засідання не було представлено оригінал даного наказу, тому у суду відсутні підстави вважати вищезазначені документи правомірними доказами одержання вказаних сум представником позивача.
Згідно п.2 ст. 91 КАСУ витрати пов»язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, може бути виплачено стороні на користь якої ухвалено рішення.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п'ятиденного строку.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 51, 87, 94, 98,158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. В задоволені позову про визнання нечинним рішення № 841 від 27.06.06 відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 02.10.06.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Г.М.Батюк