ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
03.10.06 Справа № 10/495н-ад.
Судова колегія у складі головуючого Мінської Т.М., суддів Рябцевої О.В., Ворожцова А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд", м. Алчевськ
до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання податкового повідомлення -рішення недійсним
Представники сторін:
від позивача - Гершман Ю.В. (дов. № 99/5 від 31.07.06.);
від відповідача - Пантюхіна С.О. (дов. № 29870/10 від 03.10.06.), Зайченко К.В. (дов. № 29872/10 від 03.10.06.), Сиволобова І.І. (дов. № 29871/10 від 03.10.06.), Мельник Ю.П. (дов. № 29872/10 від 03.10.06.), Довганюк Ю.О. (дов. № 29869/10 від 14.08.06.)
03.10.2006. з метою захисту інтересів держави у справу на стороні відповідача вступив прокурор Луганської області.
Згідно ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 14.08.2006. здійснювалась звукова фіксація судового процесу.
До 14.08.2006. справа слухалась одноособово суддею Мінською Т.М. 14.08.2006. розпорядженням заступника голови господарського суду Луганської області Воронько В.Д. згідно ст. 24 Закону України «Про судоустрій», п. 2 ст. 24 Кодексу адміністративного судочинства України для розгляду даної справи призначено судову колегію у складі головуючого -Мінської Т.М., суддів -Рябцевої О.В., Ворожцова А.Г.
Суть спору: позивачем заявлена вимога про визнання податкового повідомлення -рішення Алчевської ОДПІ № 0000222301/3 від 27.05.2006р. в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 770707 грн. 50 коп. з урахуванням фінансових санкцій, недійсним
Заявою від 03.08.2006. позивач уточнив позовні вимоги і просить визнати недійсним податкове повідомлення -рішення Алчевської ОДПІ № 0000222301/3 від 17.05.2006р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 513805 грн. і визначення податкових зобов'язань з ПДВ у вигляді штрафних санкцій в сумі 256902 грн. 50 коп.
Відповідач відзивом на позовну заяву від 02.08.2006р. № 24199/10 заперечує проти позову та просить у задоволені позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, суд
Алчевською ОДПІ на підставі акту перевірки № 1318/231-24197025 від 16.12.2005. та рішення про результати розгляду повторної скарги № 8723/7/25-0115 від 10.05.2006. прийнято податкове повідомлення -рішення від 17.05.2006. № 0000222301/3, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2002 року на 513805 грн. і застосовано штрафні санкції в сумі 256902 грн. 50 коп.
Висновок в акті перевірки № 1318/231-24197025 від 16.12.2005., на підставі якого прийнято оспорюване рішення:
Встановлені порушення пункту 1.8. ст.1, підпункту 7.2.3. пункту 7.2., підпункту 7.4.1., підпункту 7.4.5. пункту 7.4., підпункту 7.5.1. пункту 7.5., підпункту 7.7.5. пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон про ПДВ), п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного Кодексу України в результаті чого ТОВ «Ексімтрейд»занижено податок на додану вартість за жовтень 2002 року на 763 600 грн.
В акті перевірки з приводу порушення викладено наступне:
ТОВ «Ексімтрейд» віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 763 600 грн. по операціям придбання товарів від ТОВ «ІнБіКо»по декларації за жовтень 2002 року, по якій заявлено відшкодування ПДВ. Зустрічною перевіркою встановлено, що ТОВ «ІнБіКо»не є виробником проданих товарів, а придбав їх від ТОВ «Ера-Транс-2000». ТОВ «Ера-Транс-2000» податкової звітності не надає, останній звіт подано за квітень 2001 року.
Щодо детального аналізу вказаних господарських операцій даний акт перевірки містить посилання на попередню позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт № 1162/231-24197025 від 16.11.2005.
В даному акті перевірки з приводу досліджуваних операцій вказано, що згідно угоди № 46а/031-02 від 01.10.2002. між ТОВ «ІнБіКо»і ТОВ «Ексімтрейд» за податковою накладною № 1828 від 17.10.2002. ТОВ «ІнБіКо» поставило ТОВ «Ексімтрейд» товарно -матеріальні цінності на суму 4 581 600 грн. (в т. ч. ПДВ - 763 600 грн.), а саме: 11 редукторів, 36 балок з'єднувальних, 24 вагони, 18 полувагонів. Розрахунки з ТОВ «ІнБіКо» за отримані товари ТОВ «Ексімтрейд» провело шляхом передачі простого векселя № 643045800863 (векселедавець ТОВ «ІнБіКо») на суму 4131595,09 грн. актом прийомо-передачі векселя № 6 від 19.12.2002.
ТОВ «ІнБіКо»придбало вказаний товар від ТОВ «Ера-Транс-2000»згідно договору купівлі -продажу № 9/034-02 від 16.10.2002. за податковими накладними № 92 від 16.10.2002. і № 93 від 16.10.2002. Розрахунок з ТОВ «Ера-Транс-2000» за отриманий товар проведено шляхом передачі простого векселя № 643045800863 на суму 4131595,09 грн. та шляхом заліку зустрічних однорідних вимог (згода про проведення заліку від 29.10.2002. на суму 450004 грн. 91 коп. В акті зазначено, що до часу проведення перевірки вексель № 643045800863 до сплати не пред'явлений і не погашений.
Позивач вважає, що висновки перевірки і оспорюване податкове повідомлення рішення не відповідає вимогам Закону про ПДВ, оскільки позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 763 600 грн. по операціям придбання товарів від ТОВ «ІнБіКо» за податковою накладною № 1828 від 17.10.2002., а ТОВ «ІнБіКо» відобразило податкові зобов'язання із вказаної операції в податковому обліку. А факт ненадання звітності по другому ланцюгу операції ТОВ «Ера-Транс-2000» не може бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.
Також позивач вважає, що застосування штрафних санкцій взагалі не відповідає діючому законодавству.
Відповідач заперечує проти позову і посилається на положення пункту 1.8 статті 1 Закону про ПДВ, згідно якої встановлений прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку. Відповідач зазначає, що право на бюджетне відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість ціні товару.
Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що:
1. ТОВ «Ексімтрейд» від продавця (постачальника) ТОВ «ІнБіКо» було отримано товарів на загальну суму 4 581 600 грн. (в т. ч. ПДВ -763 600 грн.), а розрахунок було здійснено не грошовими коштами, а векселем, ємітентом якого є ТОВ «ІнБіКо».
2. Постачальник ТОВ «Ексімтрейд» ТОВ «ІнБіКо» також фактично не здійснювало оплату грошовими коштами своєму продавцю ТОВ «Ера-Транс-2000» за отримані товари, а розрахунок відбувся шляхом передачі простого векселя, ємітентом якого є ТОВ «ІнБіКо» та шляхом заліку зустрічних однорідних вимог згідно Згоди про проведення заліку зустрічних однорідних вимог від 29.10.2002. на суму 450 004 грн. 91 коп., а саме: ТОВ «Ера-Транс-2000» повинне було сплатити відповідну суму ПДВ до Державного бюджету України, а з приводу неотримання оплати за товари грошовими коштами, ТОВ «Ера-Транс-2000» була позбавлена можливості здійснити таку оплату до бюджету і тому її не сплатило.
3. Постачальник продавця (ТОВ «ІнБіКо») по другому ланцюгу ТОВ «Ера-Транс-2000», яке і повинне було сплатити відповідну суму ПДВ до Державного бюджету України, але це підприємство у відповідному податковому періоді (жовтень 2002 року) і в подальшому декларацію з ПДВ до Алчевської ОДПІ не надавало і таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку «податкові зобов'язання» не відображало та, відповідно податку до бюджету не сплачувало у вказаному податковому періоді (жовтень 200 року) і до теперішнього часу.
При вирішенні даного спору суд виходить із наступного:
Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 513805 грн.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ в редакції, що діяла на момент існування спірних операцій, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
У відповідності з п.7.7.3 п.7.7 ст.7 цього Закону у разі, коли за результатами звітного періоду сума визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від»ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Але при вирішенні питання про бюджетне відшкодування також враховуються вимоги п.1.8. ст. 1 Закону про ПДВ, яким визначено: бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених Законом. Тому сам по собі факт видачі податкової накладної платником податку на додану вартість ще не передбачає виникнення у платника податку, якому така накладна видана, права на податковий кредит. Відповідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим законом. Тобто, передбачено, що однією з обов'язкових підстав відшкодування з бюджету сум ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України. За змістом Закону право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
Як вбачається з матеріалів справи ПДВ в сумі 513805 грн., що заявлено до відшкодування за декларацією з ПДВ за жовтень 2002 року ні фактично не поступило до бюджету ні фактично сплачено позивачем в зв'язку з придбанням товарів.
Суд визнає правомірними висновки податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 513805 грн. за декларацією з ПДВ за жовтень 2002 року., а позовні вимоги в цій частині необґрунтованими.
З приводу правомірності застосування штрафних санкцій суд вважає наступне:
В оспорюваному податковому повідомленні - рішенні відповідач застосував штрафні санкції на підставі підпункту 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон 2181) .
17.1.3. У разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Тобто дана норма застосовується в разі заниження податкового зобов'язання, визначення якого містить п.1.2. ст. 1 Закону 2181.
Положення про застосування штрафної санкції в разі завищення суми бюджетного відшкодування містилося в Указі Президента України № 857/98 від 07.08.1998., який втратив чинність.
На даний час лише ч. 2 п. 8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових санкцій) органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001. за № 268/5459, містить таке положення. У разі коли за наслідками перевірки виявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації про податок на додану вартість, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання, прихованою від оподаткування. Якщо внаслідок такого завищення отримано бюджетне відшкодування, платник податку визнається таким, що ухиляється від оподаткування, і до нього застосовуються санкції відповідно до
законодавства.
На підтвердження факту отримання бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 513805 грн. за жовтень 2002 року відповідачем не надавались висновки про бюджетне відшкодування та платіжні документи, а цей факт відповідачем доводиться даними особових рахунків позивача. Дані особових рахунків, надані відповідачем, не можуть бути підтвердженням отримання бюджетного відшкодування з огляду на наступне:
Запис в особовому рахунку 06.08.2003. містить посилання на документ № 6/549 від 06.08.2003. Згідно листа відділення Державного казначейства у м. Алчевську № 22 від 20.01.2006. відшкодування ПДВ в 2003 році здійснювалось на підставі наказу господарського суду Луганської області від 25.09.2002. № 6/549. Як вбачається з рішення № господарського суду Луганської області від 28.05.2002. № 6/549 предметом позову по даній справі було відшкодування ПДВ за період з вересня 2000 року по серпень 2001 року.
Таким чином, відповідачем не доведено факт отримання позивачем бюджетного відшкодування в сумі 513805 грн. за жовтень 2002 року і застосовано штрафну санкцію не на підставі діючого законодавства.
В частині застосування штрафних санкцій суд визнає позовні вимоги обґрунтованими.
Оцінивши всі вищевикладені обставини, суд закінчив розгляд справи в судовому засіданні 03.10.2006. і постановив задовольнити позов частково.
Відповідно до ст. 94 п.1 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем сплачено державне мито в сумі 85 грн., з яких належало сплатити 3 грн. 40 коп., решта є зайво сплаченим митом. Стягненню підлягають витрати в сумі 1 грн. 70 коп. Позивачу підлягає поверненню платіжне доручення на сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., оскільки дана сплата не передбачена Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03.10.2006. проголошено вступну і резолютивну частини постанови.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 18, 158 -163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати частково недійсним податкове повідомлення -рішення Алчевської ОДПІ № 0000222301/3 від 17.05.2006р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 256902 грн. 50 коп.
3. В решті вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України з поточного рахунку 31111095600006, МФО 804013, ОКПО 24046582, Відділення Державного казначейства у Ленінському районі м. Луганська, банк -Управління Державного казначейства в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200 державне мито в сумі 1 грн. 70 коп. на користь ТОВ «Ексімтрейд», м. Алчевськ, пров. Московський, 14-а, код ЄДРПОУ 24197025.
5. Повернути позивачу платіжне доручення № 346 від 25.05.2005. на суму 118 грн., видавши з матеріалів справи.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили, якщо її не скасовано, після закінчення апеляційного розгляду скарги.
Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржувану постанову. Копії апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова в повному обсязі складена 09.10.2006.
Головуючий суддя Т.М.Мінська
Суддя О.В.Рябцева
Суддя А.Г.Ворожцов