справа № 20-2/435
"13" травня 2008 р. 15:40 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Шевчук Н.Г.,
при секретарі: Лівінська Ю.С.,
представника Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів -Федорової М.Б.;
представника ВАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» -не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ВАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 70012,00 грн. та суми пені 3570,00 грн.,
Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до ВАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 70012,00 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році та суми пені 3570,00 грн. за несплату цих санкцій. Позов мотивовано порушенням відповідачем вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ щодо оплати адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 73582,00 грн.
ВАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» в запереченнях на позов проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладених в них, основні з яких полягають в тому, що відповідачем створені місяця для працевлаштування інвалідів, ним надавався Звіт про наявність вакансій, але при цьому Севастопольський міський центр зайнятості не направив для працевлаштування до підприємства жодного інваліда.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими та просить позов задовольнити.
Відповідач явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, до початку судового засідання надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.
Згідно частин першої та другої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд відкладає розгляд справи в разі:
- неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки;
- неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
- неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
- якщо суд визнав обов'язковою особисту участь особи, яка бере участь у справі, у судовому розгляді, а вона не прибула.
Неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.
Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
15.05.2008 закінчується передбачений вищезазначеною статтею двомісячний строк вирішення спору по адміністративній справі.
Кодекс адміністративного судочинства України не містить положень, підстав і можливості відкладення розгляду справи за межами двомісячного строку чи продовження строку вирішення спору по справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
При розгляді справи суд керується положеннями Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003; далі за текстом -ГК України), Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від 21.03.1991 (з подальшими змінами та доповненнями; далі за текстом -Закон), Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року N 70 (далі за текстом -Порядок).
Предметом адміністративного позову є застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених для підприємств, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону такі підприємства щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до Положення про Севастопольське міське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 01.11.02, це відділення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, на яке покладено контроль за своєчасним та повним перерахуванням до бюджету адміністративно-господарських санкцій підприємствами, установами, організаціями за недотримання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, прийняття заходів по стягненню адміністративно-господарських санкцій у випадках їх несплати в судовому порядку.
Згідно статей 18, 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від середньооблікової численності штатних працівників, якщо кількість працюючих від 8 до 25 чоловік -встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.
Відповідно до статті 20 Закону прідприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону (в редакції, чинній з 18.03.2006) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини третьої статті 19 Закону (в редакції, чинній з 01.01.2006) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005№ 420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення» формою звітності про наявність вакантних місць на підприємстві є форма № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», яка подається підприємствами щомісячно до державної служби зайнятості.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач не вчинив всіх покладених на нього та передбачених діючим законодавством заходів, спрямованих на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві.
На підставі звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2006 рік, наданого відповідачем до Севастопольського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, норматив для ВАТ «Балаклавське рудоуправління ім.. О.М. Горького», на якому працює 913 чоловік, склав 36 робоче місце для працевлаштування інвалідів. Фактично на підприємстві у звітному періоді працювало тридцять три інваліда, що не може вважатися виконанням нормативу. Середня річна заробітна плата на підприємстві за 2006 рік складала 17503,00 грн.
Таким чином, відповідач був зобов'язаний перерахувати на рахунок Севастопольського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів у 2006 році 70012,00 грн.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (стаття 20 Закону).
Відповідачем штрафні санкції у сумі 70012,00 грн. у встановлений законом строк самостійно перераховані не були, у зв'язку з чим позивач просить стягнути пеню за період з 16.04.2007 по 02.10.2007 у сумі 3570,00 грн.
На підставі викладеного суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів і пені за несвоєчасне перерахування адміністративно-господарських санкцій обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім.. О.М. Горького» (99042, м. Севастополь, вул. Новікова, 11, код у ЄДРПОУ 24694007, р/р 2600794104051 у СФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324195) на користь Севастопольського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-а, код у ЕДРПОУ 24694007, р/р 31213230700007 в ГУДК у м. Севастополі, МФО 824509) 73582,00 грн. (сімдесят три тисячі п'ятсот вісімдесят дві грн. 00 коп.), з яких: 70012,00 грн. - адміністративно-господарські санкції, 3570,00 грн. - пеня.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Н.Г.Шевчук
16.05.2008