Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 1-219/11
Іменем України
19 липня 2011 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого -судді Чернієнка С.А.
при секретарі Куземі А.С.
за участю прокурора Обуховського О.В.,
підсудного та його захисника -адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_2, який народився 01 липня 1983 року у м. Очакові Миколаївської області, є громадянином України, раніше не судимим, неодруженим, має повну загальну середню освіту, не працює, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, у цій справі перебував під вартою з 19 год. 20 хв. 30 вересня 2010 року по 15 червня 2011 року,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 355 КК України, -
У ніч на 30 вересня 2010 року, ОСОБА_2 під час сумісного розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_3 та іншими, від останньої стало відомо про існування в ОСОБА_4 перед нею та її знайомим ОСОБА_5 боргу у розмірі 100 грн., що утворився внаслідок укладання усного договору займу. Близько 04 год. 00 хв. ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 та іншими прийшли до будинку № 39 по вул. Адмірала Макарова в м. Миколаєві для розмови з ОСОБА_4 з приводу повернення зазначеного вище боргу.
Прибувши до дверей квартири № 4 у вказаному будинку, в якій на той час винаймаючи її проживав ОСОБА_4, ОСОБА_2, діючи умисно, через незаперті двері, без дозволу на те потерпілого, у той час як останній спав, протиправно проник до приміщення цієї квартири, чим порушив гарантоване ст. 30 Конституції України право на недоторканість житла.
Безпосередньо після цього, знаходячись у вказаній квартирі ОСОБА_2 з метою примусити ОСОБА_4 до виконання цивільно-правового зобов'язання застосував до нього насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, а саме наніс йому не менше 7 сильних ударів кулаками та ногами в голову і тулуб, внаслідок чого спричинив ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження у виді крововиливів, опухлостей м'яких тканин голови, обличчя, садна на задній поверхні грудної клітини, супроводжуючи свої дії висловлюванням вимоги про негайне повернення потерпілим ОСОБА_3 боргу у розмірі 100 грн.. Вказані дії ОСОБА_2 були припинені внаслідок втручання сторонніх осіб.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 у пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 355 КК України, винним себе визнав частково та повідомив, що дійсно у ніч на 30 вересня 2010 року він разом з ОСОБА_3, ОСОБА_6 та матір'ю останнього -ОСОБА_7 знаходилися у квартирі ОСОБА_3, де розпивали спиртні напої. Коли спиртне закінчилося, ОСОБА_3 повідомила, що потерпілий ОСОБА_4 винен їй 100 грн.. Вони вирішили піти до Данилова та поговорити з ним з приводу повернення боргу. Коли прийшли до квартири потерпілого, що розташована на другому поверсі, то виявили, що двері квартири були не зачиненні. Йому здалося, що потерпілий лежав на ліжку з відкритими очима. Він зайшов до приміщення квартири та запропонував Данилову поговорити про повернення боргу. Дозволу зайти до квартири він у потерпілого не питав. Усі вийшли на балкон, з якого здійснювався вхід до квартири. Там вони спитали, коли Данилов поверне борг. Потерпілий відмовився його повертати. ОСОБА_3 почала кричати, і Данилов висловився на її адресу нецензурно. За це він один раз ударив потерпілого кулаком у плече. Почалася бійка. В процесі бійки він наніс потерпілому близько семи ударі кулаками, ногами у різні частини тіла. Через хвилин 10 вийшла сусідка та сказала, що викличе міліцію. Після цього він припинив наносити удари потерпілому і всі пішли з місця пригоди, залишивши потерпілого самого.
Вина підсудного у пред'явленому обвинувачені у вчиненні злочинів за викладених вище обставин повністю знайшла своє підтвердження у ході судового слідства.
Так, свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердила, що у вересні 2010 року вона, підсудний, ОСОБА_6 та мати останнього -ОСОБА_7, знаходячись у її (ОСОБА_3) квартирі розпивали спиртні напої. Коли, близько 04 год., спиртне закінчилося, вона повідомила ОСОБА_2 про те, що Данилов винен їй 100 грн. і запропонувала піти до нього та забрати борг. Після цього, вони вчотирьох пішли додому до Данилова. Двері квартири потерпілого були незачинені і підсудний увійшов до квартири. Між ним та ОСОБА_4 відбулася розмова. В процесі розмови потерпілий став висловлюватися на її адресу нецензурною лайкою та казати, що борг не поверне. Після цього, ОСОБА_2 почав бити потерпілого. Потім стала кричати сусідка, що викличе міліцію і всі вони пішли з місця пригоди, залишивши потерпілого.
Допитаний під час розгляду справи в якості свідка ОСОБА_8 підтвердив, що у ніч на 30 вересня 2010 року, він разом з підсудним, ОСОБА_3 та своєю матір'ю, після сумісного розпивання спиртних напоїв прийшли до квартири, де проживав Данилов. Війшовши до квартири підсудний завів розмову з потерпілим з приводу повернення боргу, в ході якого почалася бійка.
Потерпілий у ході судового слідства повідомив, що в ніч на 30 вересня 2010 року він спав у квартирі АДРЕСА_1, яку тоді винаймав для проживання. Приблизно о 04 год. ранку він прокинувся через те, що ОСОБА_2 наносив йому удари руками та ногами в різні частини тіла, при цьому останній вимагав повернення боргу ОСОБА_3 у сумі 100 грн.. Такий борг в нього дійсно існував перед колишнім хлопцем ОСОБА_3 -ОСОБА_5. Через це він відмовлявся повернути борг і сказав, що поверне його тільки ОСОБА_5. Під час бійки сусідка стала кричати, що викличе міліцію, після чого його залишили у спокої.
З дослідженого у судовому засіданні висновку судово-медичної експертизи № 2870 від 16.11.2010р. слідує, що в потерпілого мали місце легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів, опухлостей м'яких тканин голови, обличчя, садна на задній поверхні грудної клітини, які утворилися не менше як від 7 ударних впливів тупими твердими предметами, можливо руки, ноги у строк та за обставин повідомлених потерпілим (а.с. 65-66).
Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 783 від 05 .11.2010р. підсудний на психічні хвороби не страждає, а виявляє ознаки емоційно нестійкого розладу особистості у стані компенсації, зловживання алкоголем та у період, до якого належить інкриміноване йому діяння, в нього не відмічалося ознак будь-якого тимчасового психічного розладу, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с. 58-61).
Наведені вище докази узгоджуються між собою, доповнюють оди одне, та беззаперечно доводять вину підсудного ОСОБА_2 в інкримінованих йому злочинах.
Дії підсудного правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 162 КК України як незаконне проникнення до житла та за ч. 2 ст. 355 КК України як примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань -вимога виконати договір, поєднане із насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого.
При призначенні покарання підсудному суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує, що він вчинив умисні злочини невеликої та середньої тяжкості, його особу, а саме те, що він є раніше не судимим та вчинив злочини вперше, не працює, має постійне місце проживання, характеризуються посередньо, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та як обставину, що його обтяжує, -вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_9 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, покарання у виді обмеження волі строком на один рік, за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, -у вигляді позбавлення волі строком на три роки шість місяців, та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого з призначених покарань більш суворим, за сукупністю злочинів, покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців, яке вважає таким, що відповідає особі підсудного та тяжкості вчинених ним злочинів.
Разом з цим, враховуючи, що ОСОБА_9 є раніше не судимим та вчинив злочини вперше, наявність в нього певного місця проживання, суд вважає можливим виправлення підсудного без ізоляції від суспільства, а тому й можливим, на підставі ст. 75 КК України, звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням строком на два роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321-324, 332-335, 343 КПК України, -
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 355 КК України, і призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 162 КК України -обмеження волі строком на один рік;
- за ч. 2 ст. 355 КК України -позбавлення волі строком на три роки шість місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання більш суворого з призначених покарань менш суворим за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців.
На підставі ст. 75 КК України, засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання звільнити, якщо він протягом двох років від дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконуватиме покладені на нього судом обов'язки.
На підставі п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_2 наступні обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання;
- періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, обраний щодо засудженого ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили -залишити попереднім.
На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
Головуючий: