Рішення від 15.07.2011 по справі 2-169/11

Справа № 2-169/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2011 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

судді - Пісоцького О.М.;

з участю: секретаря - Сіваченко Ю.І.;

позивача - ОСОБА_1;

відповідача - ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,

УСТАНОВИВ:

06 серпня 2010 року ОСОБА_1 пред'явив позов до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказав, що з відповідачем він перебував в шлюбі до 26 грудня 2009 р. В жовтні 2009 р. позивач збудував приміщення магазину, розташоване за адресою -селище Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області, вулиця Леніна № 125-а. Оскільки під час будівництва магазину позивач перебував в шлюбі з відповідачем, за їх спільною домовленістю право власності на магазин було зареєстровано на відповідача. Після розірвання шлюбу сторони не досягли згоди стосовно розподілу спільно нажитого майна, тому позивач був змушений пред'явити позов. Посилаючись на ст. ст. 60, ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, ст. 392 ЦК України позивач просить визнати за ним право власності на ? частину вказаного магазину.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги та уточнив, що відповідач оформила право власності на магазин вже після розірвання шлюбу, але будувався магазин саме позивачем і в період шлюбу, тому він наполягає на задоволенні своїх вимог.

Відповідач в письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнала. В письмових запереченнях відповідач вказала, що відповідно положень ст. ст. 57, 61 Сімейного кодексу України та ст. 52 ЦК України майно приватного підприємця чи фізичної особи -підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, та не може бути визнане об'єктом такої власності на підставах, передбачених ст. 74 Сімейного кодексу. Крім того, відповідач наполягає на тому, що будівництво магазину велось нею , за її власні кошти, людьми яких саме вона наймала. В судовому засіданні відповідач пояснила, що житловий будинок та земля, на якій крім житлового будинку збудовано магазин, належать їй по заповіту. Під час перебування в шлюбі з позивачем, останній запропонував переписати на нього ? частину землі та житлового будинку, пообіцяв, що за таких умов він не буде мати ніяких претензій на магазин. Відповідач погодилась, і лише після виконання вказаних умов розпочала будівництво магазину, який в подальшому зареєструвала на себе. Також відповідач заявила, що під час будівництва вона дала позивачу довіреність на право управління. Відповідач наполягає на тому, що задоволення вимог позивача буде несправедливим, оскільки вона вже позбулась на користь позивача частини земельної ділянки та будинку. Відповідач згодна добровільно надати позивачу в безоплатне користування частину приміщення магазину як підприємцю, посилається на те, що вона навіть вже це зробила, тобто в даний час позивач вже користується частиною магазину. Але визнавати за позивачем право власності на частину магазину, на думку відповідача непотрібно.

На підтвердження вимог позивач надав суду:

1. Копію свідоцтва про одруження, з якої видно, що 15 серпня 2003 р. позивач і відповідач уклали шлюб ( аркуш 5 );

2. Копію свідоцтва про розірвання шлюбу, з якої видно, що шлюб ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвано 26 грудня 2009 р. ( аркуш 4 );

3. Копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, з якої видно, що ОСОБА_1 з 20.11.2003 р. зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця ( аркуш 6 );

4. Копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та свідоцтва про право власності на нурухоме майно, з яких видно, що з 13.10.2009 р. на піставі рішення виконавчого комітету Костянтинівської селищної ради від 30.09.2009 р. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на будівлю магазину, розташованого за адресою Арбузинський район Миколаївської області, селище Костянтинівка, вулиця Леніна, будинок 125-а ( аркуші 7, 8 );

5. Копію свідоцтва № НОМЕР_1 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, з якого видно, що свідоцтво видано 25 вересня 2009 р. на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 27 серпня 2009 р. ( аркуш 9 );

6. Копію акту виконання робіт з погодження проектної документації ( аркуш 36 );

7. Копію договору № 112 від 11.12.2008 р. ( аркуш 37 );

8. Копію архітектурно-планувального завдання ( аркуш 40, 41 );

9. Акт здачі-прийняття виконаних робіт ( аркуш 42 );

10. Копії рахунка, протоколу узгодження ціни, архітектурно -технічного паспорту, акту здачі-прийняття робіт, договорів № 735, 2625 з додатком, акту технічної перевірки від 01.12.2009 р., угоди про зміни і доповнення до договору оренди земельної ділянки, договору № 71, договору на створення технічної продукції, актів про пломбування та закінчення монтажу, висновку державного пожежного нагляду, договору на авторський нагляд, договору № 59, технічних умов державного пожежного нагляду, договору № 78, калькуляції вартості робіт, акту здавання -приймання виконаної проектної продукції ( аркуші 43-66 );

Відповідачем на підтвердження заперечень надано суду:

1. Копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, з якої видно, що з 26.11.2010 р. відповідач зареєстрована в якості такої особи ( аркуш 28 );

2. Виписку з домової книги ( аркуш 67 );

Суд, вислухавши сторони та дослідивши надані докази, вважає встановленим, що з 15 серпня 2003 р. по 26 грудня 2009 р. сторони перебували в шлюбі. Також судом встановлено, що з 20 листопада 2003 р. позивач зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця. Натомість відповідач зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця лише з 26.11.2010 р., тобто вже після розірвання шлюбу з позивачем. З 13.10.2009 р. на піставі рішення виконавчого комітету Костянтинівської селищної ради від 30.09.2009 р. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на спіорну будівлю магазину. Відповідно викладеним обставинам суд вважає встановленим, що будівля магазину, розташованого за адресою Арбузинський район Миколаївської області, селище Костянтинівка, вулиця Леніна, будинок 125-а є спільною сумісною власністю подружжя позивача і відповідача відповідно вимог ч.1 ст. 60 СК України. Оскільки відповідач в період будівництва магазину не була зареєстрована в якості підприємця, суд не може прийняти до уваги її посилання на те, що спірний магазин не може вважатись спільною сумісною власністю подружжя, як майно фізичної особи підприємця. Тому відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу цього майна, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно встановленим обставинам та правовідносинам, позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10,59, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину будівлі магазину, розташованого за адресою -Миколаївська область, Арбузинський район, селище Костянтинівка, вулиця Леніна, будинок 125-а.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 ( п'ятсот ) грн. відшкодування витрат по оплаті судового збору, 120 ( сто двадцять ) грн. відшкодування витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а всього 620 ( шістсот двадцять ) гривень 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.М. Пісоцький