Справа 2-942/11
(заочне)
"09" червня 2011 р. Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Сухорукова А.О.,
при секретарі Сядро Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Нікопольський ремонтний завод»до ОСОБА_1, про стягнення боргу та відсотків за договором позики,
02 березня 2011 року представник ЗАТ «Нікопольський ремонтний завод»звернувся із позовом до Самарського районного суду м. Дніпропетровська до ОСОБА_1, про стягнення боргу та відсотків за договором позики.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 07 травня 2008 року між ЗАТ «Нікопольський ремонтний завод» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1553, за яким він отримав у позику 99348,00 грн.
Позивач зобов'язання виконав належним чином, перерахував відповідачу обумовлено договором суму на платіжну картку.
Відповідно до умов договору, відповідач був зобов'язаний проводити погашення зобов'язання відповідно до графіку погашення позики.
На протязі правовідносин по договору позики, відповідач прийняті на себе зобов'язання не виконує, позивач неодноразово звертався до суду із позовом про стягнення заборгованості за певні періоди часу.
Так, 07 грудня 2010 року відповідач був зобов'язаний відповідно до графіку погашення зобов'язання сплатити 8279,00 грн., однак вказані вимоги не виконав.
У зв'язку з цим, відповідно до умов договору, позивач вважає за доцільним застосувати до відповідача штрафні санкції, зокрема нарахувати три відсотки річні від простроченої суми, що складатиме 66,23 грн.
На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути із відповідача на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 8383,31 грн. та судові витрати по справі (а.с.а.с. 3-5).
17 травня 2011 року позивач подав до суду доповнення до позовної заяви в якому зазначив, що станом на 07 березня 2011 року відповідач мав повністю погасити зобов'язання по договору позики, однак виконав зобов'язання частково, на суму 24837,00 грн.
Станом на 07 березня 2011 року відповідач мав сплатити ще один черговий платіж відповідно до графіку погашення зобов'язання на суму 8279,00 грн., однак свого обов'язку не виконав.
У зв'язку з цим, відповідачу були нараховані штрафні санкції відповідно до договору, зокрема три відсотки річних та інфляційні збитки і його борг складає 17130,43 грн.
На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути із відповідача на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 17130,43 грн. (а.с.а.с. 52-53).
Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.
Таким чином, за клопотанням представника позивача, враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачів згідно положень ст.ст. 169, 224 ЦПК України за правилами глави 8 розділу ІІ ЦПК України та винести по справі заочне рішення.
Вислухавши доводи та пояснення представника позивача, який підтримав позов у повному обсязі, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.
В судовому засіданні встановлено, що 07 травня 2008 року між ЗАТ «Нікопольський ремонтний завод»та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики № 070508/3 НРЗ (а.с. 9).
У відповідності до п. 1.1 цього договору, позивач зобов'язався надати відповідачу позику у розмірі 99348,00 грн. для оплати навчання за програмою МВА, а відповідач в свою чергу зобов'язався повернути позику у сумі та терміни, обумовлені договором.
За змістом п. 3.1 договору, відповідач зобов'язався здійснювати погашення позики відповідно до графіку, що міститься в додатка до договору, зробити остаточне погашення позики не пізніше 08 березня 2011 року.
Пунктом 7.1 передбачена відповідальність відповідача за нецільове використання позики, яка передбачає право позивача накладення на нього штрафу у розмірі 25 відсотків від суми наданої позики.
Відповідно до графіку погашення позики, що міститься в Додатку № 1 до договору позики № 070508/3 НРЗ, погашення позики мало здійснюватися відповідачем в рівних частинах по 8279,00 грн. кожні три місяці, починаючи з 07 червня 2008 року і до 07 березня 2011 року. Останні два платежі припадають на 07 грудня 2010 року та на 07 березня 2011 року (а.с. 10).
Позивач зі своєї сторони прийняті на себе зобов'язання виконав, перерахувавши обумовлену договором позики суму на картковий рахунок позивача, що підтверджується платіжним дорученням № 1553 від 13 травня 2008 року (а.с.а.с. 11, 12, 13).
З 07 березня 2009 року відповідач не проводить оплати відповідно до умов договору позики та графіку погашення позики (а.с. 14).
За рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2010 року, із відповідача ОСОБА_1 стягнута заборгованість за вищевказаним договором позики за період платежів до 08 червня 2010 року включно (а.с.а.с. 22-23).
Відповідач ОСОБА_1 прострочив два останні платежі, не вніс оплату за графіком 07 грудня 2010 року та 07 березня 2011 року по 8279,00 грн., загалом на 16558,00 грн.
Із розрахунку трьох відсотків річних від суми невиконаного відповідачем зобов'язання по договору позики вбачається, що станом на 11 квітня 2011 року ОСОБА_1 заборгував 108,80 грн. (а.с. 54).
Із розрахунку інфляційних збитків по сумі невиконаного ОСОБА_1 зобов'язання вбачається, що станом на 11 квітня 2010 року сума інфляційних збитків, що підлягає стягненню із ОСОБА_1 складає 463,63 грн. (а.с. 55).
Позивач намагався врегулювати спір в позасудовому порядку, однак зобов'язання залишається невиконаним (а.с.а.с. 15-21).
Спірні правовідносин регулюються нормами Цивільного кодексу України:
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Також, ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до положень ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Аналізуючи виниклі між Закритим акціонерним товариством «Нікопольський ремонтний завод»та ОСОБА_1 правовідносини, суд доходить висновку, що в дійсності між ними був укладений договір позики, за яким ЗАТ «Нікопольський ремонтний завод»передав, а ОСОБА_1 прийняв грошові кошти, які зобов'язався повернути у встановлений договором строк, але прийнятого на себе зобов'язання не виконав, що і послугувало причиною звернення позивача із позовом до суду.
За прострочення виконання зобов'язання, позивач правомірно ставить питання щодо стягнення із відповідача на їх користь трьох процентів річних за прострочення виконання зобов'язання, що складає 108,80 грн. та суми інфляційних збитків у розмірі 463,63 грн., так дана вимога врегульована ст. 625 ЦК України. Розрахунок приведений позивачем є вірним.
У зв'язку з такими обставинами, суд доходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Також, в порядку ст. 88 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 524, 526, 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-61, 88, 130, 169, 209, 212-215, 218, 224-225 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерко товариства «Нікопольський ремонтний завод»заборгованість за договором позики у розмірі 17130,43 грн., а також судові витрати по справі зі сплати судового збору у розмірі 174,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн., а всього -17424 (сімнадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 43 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А.О. Сухоруков