Справа 2-819/11
"23" червня 2011 р. Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючий, суддя Сухоруков А.О.,
при секретарі Сядро Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності документів, визнання права власності в порядку спадкування за законом,
07 лютого 2011 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернулися до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом про встановлення факту належності документа, визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Свої позовні вимоги обґрунтували тим, що їхні батьки, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в період шлюбу придбали домоволодіння АДРЕСА_1, право власності зареєстрували за батьком, ОСОБА_4 При цьому, домоволодіння перебувало в їх спільній сумісній власності.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, після його смерті відкрилася спадщина. Позивачі вважають, що відкрилася спадщина на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1, оскільки хоч воно і перебувало у спільній сумісній власності, частка ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у відповідності до положень чинного законодавства є рівними.
Спадкоємцями першої черги є дружина ОСОБА_4 -ОСОБА_1, та його діти: ОСОБА_2 і ОСОБА_3
У встановлений законодавством строк вони звернулися із відповідною заявою до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.
З метою визначення обсягу спадкового майна, вони звернулися до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» із заявою про видачу витягу з реєстрації права власності, але у видачі витягу їм було відмовлено, оскільки домоволодіння було зареєстровано за ОСОБА_4, а свідоцтво про смерть видане на ім'я ОСОБА_4.
Також, в Державному акті про право приватної власності на землю вказано, що він виданий на ім'я ОСОБА_4.
За таких обставин їм необхідно встановити факт належності правовстановлюючих документів. В позасудовому порядку спір сторонам вирішити не вдалося.
На підставі викладеного, позивачі просять суд встановити факт належності ОСОБА_4 договору купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 та Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку за цією ж адресою, визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину майна набутого під час шлюбу, зокрема домоволодіння АДРЕСА_1 та 1/6 частину на це ж домоволодіння та 2/6 частини земельної ділянку в порядку спадкування, визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за кожним окремо по 1/6 частині домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1, (а.с.а.с. 5-8, 31-34).
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, обґрунтувавши тими ж підставами, що викладені у позовній заяві, просили суд задовольнити позов.
Позивач ОСОБА_3 в судове засідання на слухання по справі не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі, мотивуючи це тим, що позовні вимоги позивачів не обґрунтовані і такі, що не підлягають задоволенню.
Представник третьої особи, Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори, подав до суду письмове пояснення в якому зазначив, що із матеріалами справи ознайомлені у повному обсязі, згодні з будь-яким рішенням суду, просить суд слухати справи без їх представника.
Представник третьої особи, Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», в судове засідання на слухання по справі не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.
Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 24 лютого 1973 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 24 лютого 1973 року (а.с. 19).
03 жовтня 1974 року ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_6 незакінчений будівництвом будинок, готовністю 36 відсотків, що знаходить в АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 03 жовтня 1974 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої державної нотаріальної контори та зареєстрованому в реєстрі за № 1-2446 (а.с.а.с.9-12).
В шлюбі у ОСОБА_4 та ОСОБА_1 народилися діти: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20) та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 21).
ОСОБА_2 08 червня 1996 року уклала шлюб із ОСОБА_5, після одруження обрала прізвище чоловіка -«ОСОБА_2»(а.с. 25).
Державний акт на право приватної власності на землю серії ДП Д* N 005688 84114012 виданий на ім'я ОСОБА_4 на підставі рішення Виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 1616 від 16 жовтня 1997 року та посвідчує право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1241 га по АДРЕСА_1 (а.с. 17).
Розпорядженням Дніпропетровського міського голови № 1027-р від 14 грудня 2010 року присвоєно житловому будинку по АДРЕСА_1 (а.с. 28).
При проведенні поточної інвентаризації нерухомого майна по АДРЕСА_1 було виявлено самочинно збудовані споруди: прибудову аІ-1, сараї Е, Ж, про що було поставлено відповідну відмітку в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, власником якого вказано ОСОБА_4 (а.с. 13-16).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 07 квітня 2010 року (а.с. 18). Після його смерті із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_2, яка спочатку відмовилася від належноїй спадщини на користь ОСОБА_1, але потім відізвала заяву, інші спадкоємці до нотаріальної контори не звернулися (а.с.а.с. 38-43).
Аналізуючи виниклі між сторонам правовідносини, співі ставляючи їх із встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами справи, суд виходить із наступного.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України судовим порядком може бути встановлено факт належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Наявні в матеріалах справи письмові документи, свідчать про допущення орфографічної помилки при перекладі прізвища та імені померлого ОСОБА_4 із російської на українську мови, що зумовило невірне їх викладення в правовстановлюючих документах, і дають суду всі підстави для задоволення вимоги позивачів про встановлення факту належності ОСОБА_4 договору купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 та Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку за цією ж адресою.
При цьому суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивачів про визнання за ними права власності на домоволодіння та земельну ділянку.
В обґрунтування своїх тверджень, позивачі вказують, що звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Однак таке твердження позивачів свого підтвердження в судовому засіданні не зайшло, оскільки із наданої копії спадкової справи № 386а/2010 після смерті ОСОБА_4 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини звернулася тільки ОСОБА_2
У відповідності до ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
За таких обставин, позивач ОСОБА_1 пред'являє позовні вимоги про визначення її частки у праві спільної сумісної власності подружжя до неналежного відповідача, Дніпропетровської міської ради, передчасно звернулася із позовом до суду до встановлення правонаступника після смерті ОСОБА_4, який успадкує його частку.
У зв'язку з цим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на Ѕ частину спільного сумісного майна подружжя.
У відповідності до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Положеннями ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За змістом ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно до ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника. Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.
Згідно позовних вимог позивачів, останні просять суд визнати за кожним із них право власності на 1/6 частину домоволодіння та на 1/6 частину земельної ділянки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4, мотивуючи це тим, що в позасудовому порядку врегулювати спір не має можливості.
Однак як встановлено в судовому засіданні, єдиною перешкодою для позивачів при оформлення спадкових прав було невідповідність прізвища та імені спадкодавця в правовстановлюючих документах на спадкове майно.
За таких обставин, у зв'язку з вищеприведеними висновками суд встановлює факт належності правовстановлюючих документів і вважає, що між сторонами відсутній предмет спору і вирішити спір можливо в позасудовому порядку.
Крім того, у відповідності ч. 1 ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Також у складі домоволодіння є самочинно збудоване нерухоме майно -прибудова і сараї, які в розумінні ст.ст. 331, 376 ЦК України в експлуатацію не вводилися.
Оскільки за вищеприведеними висновками суду про необхідність відмовити ОСОБА_1 у визнанні за нею права власності на Ѕ частину спільного сумісного майна подружжя, зокрема домоволодіння та земельної ділянки, має спадкуватися частка у праві спільної сумісної власності, а не частка домоволодіння та земельної ділянки, як цього просять позивачі.
У зв'язку з такими обставинами, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивачів в частині визнання за ними права власності в порядку спадкування на 1/6 частину домоволодіння та земельної ділянки за кожним.
Керуючись ст.ст. 331, 375, 376, 1258, 1261, 1267, 1268, 1269 ЦК України, ст. 61 Сімейного кодексу України, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 130, 208, 209, 212-215, 218, 256 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Встановити факт належності ОСОБА_4, 1951 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, договору купівлі-продажу, посвідченого 03 жовтня 1974 року державним нотаріусом Шостої державної нотаріальної контори Гезь В.Н. за реєстром № 1-2646, та зареєстрованого Дніпропетовським міжміським бюро технічної інвентаризації 4 липня 1978 року в реєстровій книзі під № 350-119, та Державного акту на право приватної сласності на землю серії ДП Д* №005688 84114012, виданого 31 жовтня 1997 року на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської Ради народних депутатів 16.10.97 р. №1616, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №005688.
У задоволенні вимог в частині визнання права власності в порядку спадкування на домоволодіння і земельну ділянку по АДРЕСА_1 -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А.О. Сухоруков