Справа: № 2а-18119/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.
Суддя-доповідач: Мельничук В.П.
Іменем України
"05" липня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бабенка К.А., Федотова І.В.,
при секретарі: Плаксі В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості, -
У грудні 2010 року Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем не було сплачено єдиний податок у розмірі 1619,33 грн., а тому ця сума підлягає стягненню з відповідача як така, що добровільно не сплачена.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2011 року позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 до Державного бюджету України суму податкової заборгованості з єдиного податку в розмірі 1619,33 грн.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції було встановлено наступне.
Відповідач був зареєстрований як фізична особа -підприємець 01 грудня 2008 року Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацію.
Згідно з Довідкою про взяття на облік платника податків від 02 грудня 2008 року № 3142/29-112 (Форма № 4-ОПП) відповідач був узятий на облік в органах державної податкової служби 02 грудня 2008 року.
03 грудня 2008 року відповідач подав до ДПІ у Святошинському районі м. Києва заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності на 2008 рік, дата переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності -грудень, вид діяльності: 74.14.0 «Консультування з питань комерційної діяльності та управління».
15 січня 2009 року відповідач отримав свідоцтво про сплату єдиного податку від 01 грудня 2008 року із терміном дії свідоцтва на 2008 рік та продовженням дії свідоцтва з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, що підтверджується завіреним належним чином корінцем свідоцтва наявним в матеріалах справи.
Заява про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності відповідачем до ДПІ у Святошинському районі м. Києва не подавалась.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в порушення вимог податкового законодавства не було сплачено спірну податкову заборгованість, а тому вона підлягає стягненню в судовому порядку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», який в силу положень п. 4 Перехідних положень Розділ XV Конституції України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР має силу законодавчого акта з питань оподаткування, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Статтею 2 Указу передбачено, що суб'єкти малого підприємництва -фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва -фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відповідно до ст. 4 Указу спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України.
Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.
Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.
Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.
Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.
Відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернення до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть здійснювати з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).
В силу ст. 5 Указу суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.
Згідно з п. 2 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року № 599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 752/4045, підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць.
Заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви.
Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік.
Орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи за наявності платіжного документа про сплату єдиного податку зобов'язаний протягом десяти робочих днів після отримання заяви безоплатно видати Свідоцтво або надати письмову мотивовану відмову.
Свідоцтво видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року. У разі щомісячної сплати єдиного податку, його сплата здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку.
Як вбачається з наведених норм, обов'язок зі сплати єдиного податку суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ставиться в залежність від належної реєстрації такої особи як суб'єкта підприємницької діяльності та перебування на спрощеній системі оподаткування у відповідності з вимогами законодавства, що посвідчується свідоцтвом про сплату єдиного податку на певний строку, та не залежить від інших умов таких, як здійснення підприємницької діяльності або дати фактичного отримання свідоцтва.
Судом першої інстанції було встановлено, що доказів оскарження дій ДПІ у Святошинському районі м. Києва щодо невчасної видачі свідоцтва про сплату єдиного податку або видачі свідоцтва на інший період суду не надано.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був сплачувати єдиний податок за весь термін дії свідоцтва про сплату єдиного податку.
Також судом першої інстанції було встановлено, що в період з грудня 2008 року по грудень 2009 року відповідачем було сплачено 1000,00 грн. єдиного податку (п'ять місяців). Доказів сплати решти суми єдиного податку суду не було надано.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності, запроваджена Указом, передбачає особливий порядок оподаткування суб'єктів малого підприємництва шляхом сплати єдиного податку. Єдиний податок не включено до переліку видів податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України, передбачених Законом України «Про систему оподаткування», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.
Терміни сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва встановлені саме вищевказаним Указом.
З урахуванням вищевикладеного, податкове зобов'язання відповідача зі сплати єдиного податку є зобов'язанням суб'єкта підприємницької діяльності сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Указом.
В розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг (недоїмка) -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Судом першої інстанції було встановлено, що податкове зобов'язання з єдиного податку відповідачем не було сплачено у установлені строки, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно таке зобов'язання визнано податковим боргом.
Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що 07 лютого 2009 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва виставила відповідачу першу податкову вимогу № 1/309, згідно якої станом на 05 лютого 2009 року сума податкового боргу відповідача з єдиного податку складає 200,00 грн.
Зазначена податкова вимога була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення 20 квітня 2010 року, однак повернулась неврученою у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Перша податкова вимога була розміщена на дошці податкових об'яв, що підтверджується актом неможливості вручення податкових вимог по боржникам у Святошинському районі м. Києва від 31 травня 2010 року № 7/24-035.
На суму податкового боргу позивачем була нарахована пеня на підставі ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
30 червня 2010 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва виставила другу податкову вимогу № 2/1902, згідно якої станом на 29 червня 2010 року сума податкового боргу відповідача з єдиного податку складає 1619,33 грн., у тому числі 1600,03 грн. -основний платіж, 19,30 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Друга податкова вимога була направлена на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та була отримана останнім 01 вересня 2010 року.
Вищезазначені податкові вимоги відповідно до вимог підпункту 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 5.8 розділу 5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03 липня 2001 року № 266 (який діяв на момент направлення податкових вимог), вважаються такими, що були вручені відповідачу 31 травня 2010 року та 01 вересня 2010 року відповідно.
Однак, після проведених податковим органом заходів сума податкового боргу відповідачем сплачена не була.
Доказів оскарження в апеляційному чи судовому порядку зазначених податкових вимог суду не надано. Доказів сплати боргу в заявленій сумі до суду також не представлено.
Наявність у відповідача податкового боргу з єдиного податку в заявленій сумі також підтверджується копією зворотного боку облікової картки платника (скорочена форма) за 2008, 2009 роки.
Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платників податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.
Органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу згідно з підпунктом 2.3.1 п. 2.3 ст. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є виключно податкові органи.
Згідно з п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Пунктом одинадцятим ст. 11 цього ж Закону передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
З урахуванням наведеного, сума податкової заборгованості з єдиного податку підлягає стягненню з відповідача, як така, що не була погашена в добровільному порядку.
Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: К.А. Бабенко
І.В. Федотов