Справа: № 2а-2503/96/11 Головуючий у 1-й інстанції: Страшний О.М.
Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
Іменем України
"30" червня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Безименної Н.В.,
суддів: Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши, в порядку письмового провадження, справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області на постанову Борзнянського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області про визнання протиправною відмову у виплаті щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов'язання здійснити нарахування і забезпечити виплату зазначеної допомоги, -
Постановою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2011 року позовні вимоги задоволено, а саме: визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області щодо невиплати позивачам щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 11 липня 2010 року по 11 січня 2011 року; зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Бортнянському районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії позивачам з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 11 липня 2010 року по 11 січня 2010 року і здійснити відповідні виплати на користь позивачів за вказаний період за виключенням виплаченого підвищення до пенсії.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем -Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є дитиною війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 № 2195 дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2010 році встановлювались ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до п. 8 постанови КМ України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області -залишити без задоволення, а постанову Борзнянського районного суду Чернігівської області від 12 січня 2011 року - без змін.
Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Головуючий: Н.В. Безименна
Судді: Л.В. Белова
А.Ю. Кучма