Справа: № 2-а-2285/10 Головуючий у 1-й інстанції: Потеряйко С.А.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"29" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 09 листопада 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 26.10.2010 року звернулася до Таращанського районного суду Київської області із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги з 22.05.2008 року по даний час, а також зобов'язання надалі нараховувати пенсію, як дитині війни, з урахуванням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 09 листопада 2010 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідача неправомірними та зобов'язано здійснити нарахування та виплату недоотриманої щомісячної доплати до пенсії позивачу, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 08.05.2010 року з урахуванням фактично виплачених сум.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі - Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.
Крім того, Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області просили поновити строк на апеляційне оскарження постанови Таращанського районного суду Київської області від 09 листопада 2010 року.
Оцінюючи обставини справи, що перешкоджали здійсненню процесуального права на апеляційне оскарження колегія суддів приходить до висновку, що апелянт за таких обставин не мав реальної можливості своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо поновлення пропущеного строку.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є дитиною війни, а отже має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, яку їй не було нараховано та виплачено відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Разом із тим, відповідачем здійснюються такі виплати у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не приписами постанови Уряду.
Судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.
При цьому, статтею 19 вказаного закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивачу як дитині війни.
Так, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Таращанського районного суду Київської області від 09 листопада 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Романчук
Судді: Я.Б. Глущенко
С.Б. Шелест