Справа: № 2а-1566/10 Головуючий у 1-й інстанції: Коцюрба М.П.,
Суддя-доповідач: Бабенко К.А
Іменем України
"29" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Мельничука В.П., Федотова І.В., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області на Постанову Києво-Святошинського районного суду від 19 листопада 2010 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій,-
Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.
Крім того, зазначені у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст.183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.
При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостої цієї статті.
Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Києво-Святошинського районного суду від 19 листопада 2010 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, Постанову суду першої інстанції -частково скасувати та в цій частині залишити адміністративний позов без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року № 2195-ІV, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією пенсійного посвідчення (а.с. 6) та має право на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. 6 вищезазначеного Закону.
Відповідно до частини другої ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду Позивачем не заявлялось, тому, суд першої інстанції мав залишити адміністративний позов частково без розгляду.
Відповідно до частини першої ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Згідно із п. 7 частини першої ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 частини першої ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначаються у разі необхідності заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позивач наполягав на перерахунку та виплаті пенсії починаючи з 01 січня 2006 року, адміністративний позов ним подано 19 жовтня 2010 року, тобто із частковим пропущенням встановленого процесуальним Законом строку, в зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що в цьому випадку подача заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду є обов'язковою.
В зв'язку з вищевикладеним, позовні вимоги за період з 01 січня 2006 року по 18 квітня 2010 року підлягають залишенню без розгляду.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із частиною десятою ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що Постанову суду першої інстанції частково прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, тому, Постанова Києво-Святошинського районного суду від 19 листопада 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 01 січня 2006 року по 18 квітня 2010 року скасовується та в цій частині адміністративний позов залишається без розгляду.
Керуючись п. 5 частини першої ст. 106, п. 7 частини першої ст. 155, ст. ст. 183-2, 197, частиною першою ст. 203, ст. ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області задовольнити частково, Постанову Києво-Святошинського районного суду від 19 листопада 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 01 січня 2006 року по 18 квітня 2010 року скасувати та в цій частині адміністративний позов залишити без розгляду.
В іншій частині Постанову Києво-Святошинського районного суду від 19 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Бабенко К.А.
Судді: Мельничук В.П.
Федотов І.В.