Справа: № 2а-2281/10 Головуючий у 1-й інстанції: Пінкевич Н.С.,
Суддя-доповідач: Бабенко К.А
Іменем України
"29" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Мельничука В.П., Федотова І.В., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області на Постанову Києво-Святошинського районного суду від 19 листопада 2010 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій, -
Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.
Крім того, зазначені у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст.183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.
При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостої цієї статті.
Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Києво-Святошинського районного суду від 19 листопада 2010 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, Постанову суду першої інстанції -частково скасувати та в цій частині залишити адміністративний позов без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року № 2195-ІV, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки (а.с. 8) та має право на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. 6 вищезазначеного Закону.
Проте, згідно із ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Позивач наполягає на перерахунку та виплаті пенсії за період з 2006 року по 2010 рік, адміністративний позов ним подано 09 листопада 2010 року, тобто із частковим пропущенням встановленого процесуальним Законом строку.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції питання про поновлення строку не розглядалось, в зв'язку чим, ним порушено норми процесуального права, а саме не застосовано наслідки пропущення строку звернення до адміністративного суду за період з 01 січня 2006 року по 08 травня 2010 року.
Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік», не передбачено зазначених виплат, його положення такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) не визнавались, порушення права Позивача на відповідне підвищення до пенсії за період 2006 року відсутнє, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 № 489-V (далі -Закон № 489-V), зупинено на 2007 рік дію положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Крім того, ст. 111 Закону № 489-V, встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.07 № 6-рп/2007 року (далі -Рішення № 6-рп/2007), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону.
Щодо відповідного підвищення пенсії за період 2008 року, то відповідно до п. 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року № 107-VI, текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в новій редакції.
За цією редакцією дітям війни, крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (далі -Рішення № 10-рп/2008), положення пункту 41 розділу 11 зазначеного Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ).
Тобто, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги за 2006 рік та періоди з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року, з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Також, судом першої інстанції правильно встановлено, що право Позивача за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 08.05.2010 року порушено, проте Позивачем не надано жодних доказів наявності поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із частиною десятою ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.
В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів дійшла висновку, що Постанову суду першої інстанції частково прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, тому, Постанова Києво-Святошинського районного суду від 19 листопада 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 08.05.2010 року скасовується та в цій частині адміністративний позов залишається без розгляду.
Керуючись ст.ст. 100, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області задовольнити частково, Постанову Києво-Святошинського районного суду від 19 листопада 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 08.05.2010 року скасувати та в цій частині адміністративний позов залишити без розгляду.
В іншій частині Постанову Києво-Святошинського районного суду від 19 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Бабенко К.А.
Судді:
Мельничук В.П.
Федотов І.В.