Справа: № 2а-2330/07 Головуючий у 1-й інстанції: Прокопчук А.В.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
"07" липня 2011 р. м. Київ
колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Земляної Г.В.
суддів Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військового прокурора Миколаївського гарнізону на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до військової частини А-2183 про стягнення недоплаченої грошової надбавки за безперервну службу,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А-2183 про стягнення недоплаченої грошової надбавки за безперервну службу з 05 травня 2003 року по 31 грудня 2005 року в розмірі 50% на отримання якої він мав право.
Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2007 року позовні вимоги задоволено. Зобов'язано військову частину провести позивачу доплату різниці між фактично виплаченою надбавкою за безперервну службу та надбавкою в розмірі 50% за період з 01 травня 2003 року по 31 грудня 2005 року, на отримання якої він мав право.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, військовий прокурор Миколаївського гарнізону звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_2, на час звернення до суду, проходить військову службу у Збройних Силах, де прослужив станом на 01.05.2003 роки понад 15 календарних років.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач має право на надбавку в розмірі 50 % за безперервну службу, оскільки відповідно до ст.ст.2,9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»ніхто не має право обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах та свободах визначених законодавством.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Згідно з Указом Президента України № 389 від 5 травня 2003 року Міністру Оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям щомісячні надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від строку служби в таких розмірах: понад 5 років - до 10%; понад 10 років - до 30%; понад 15 років - до 50%, понад 20 років - до 70%; понад 25 років - до 90%.
Відповідно до цього Указу, порядок та умови виплати вказаних надбавок визначаються Міністром Оборони України, який своїм наказом № 149 від 26 травня 2003 року затвердив Інструкцію «Про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України».
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 149 від 26 травня 2003 року виплата надбавки здійснюється в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисах військових частин, військових навчальних закладів, організацій, установ.
Крім того наказ Міністра оборони України № 149 від 26 травня 2003 року передбачає, що розмір щомісячної надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України щорічно встановлюються, виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, за рішенням Міністра оборони України.
Як вбачається з матеріалів справи, щомісячні надбавки за безперервну службу нараховувались та виплачувались позивачу у відповідності з розпорядженнями Міністра оборони України щодо розміру щомісячних надбавок за безперервну службу в Збройних Силах України. Дані розпорядження дублювалися телеграмами щодо виконання вимог пункту 2 Наказу Міністра оборони України від 26.05.2003р. № 149.
З огляду на вищевказане слід зазначити, що Указом Президента України від 05 травня 2003 року № 389/2003 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу” передбачено право, а не обов'язок, Міністра оборони України встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби.
З огляду на зазначене жодних підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів не вбачає.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу військового прокурора Миколаївського гарнізону -задовольнити.
Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2007 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до військової частини А-2183 про стягнення недоплаченої грошової надбавки за безперервну службу з 05 травня 2003 року по 31 грудня 2005 року в розмірі 50% відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: Т.М.Грищенко
В.Е.Мацедонська