Справа: № 2-а-721/10 Головуючий у 1-й інстанції: Жовток Є.А.
Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
Іменем України
"21" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Грищенко Т.М.,
суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
розглянувши в письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 грудня 2010 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області про зобов'язання вчинити дії, -
24.11.2010 року позивач звернувся до суду з позов до відповідача про зобов"язання вчинити дії.
Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 грудня 2010 р.позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області щодо відмови в нарахуванні доплати до пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції чинній до 01.01.2007 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зобов'язано здійснити доплату до пенсії ОСОБА_2 за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції чинній до 01.01.2007 року, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, за період з 24.05.2010 року по 24.11.2010 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії посвідчення, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом 3-ї групи, захворювання якого пов'язане із наслідками аварії на ЧАЕС.
Згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796 розміри пенсій для інвалідів 3-ї групи інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком, а згідно до ст. 50 цього ж Закону додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю повинна відповідати 50 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Крім того, мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум і відповідно до вимог ст. 46 Конституції України.
Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у 2010 році встановлювались ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік»з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.
Крім того, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 9 КАС України щодо пріоритетності законів над підзаконними актами, безпідставними є посилання апелянта на постанови КМ України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та від 16.07.2008 № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», якими обмежені права на отримання вищезазначених додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю та пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, порівняно з правами, встановленими ст. ст. 50, 54 Закону № 796, а тому застосуванню підлягають саме останні, що вірно встановлено судом першої інстанції.
При цьому, апелянтом в порушення вимог частин 1, 2 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 122, 183-2, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області - залишити без задоволення, а постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 грудня 2010 р. -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді