Справа: № 2-а-553/10/0207 Головуючий у 1-й інстанції: Димбіцький Ю.В.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
"06" липня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського адміністративного апеляційного суду у складі:
головуючого судді: - Степанюка А.Г.,
суддів: - Кузьменко В.В., Шурко О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області на прийняту в порядку скороченого провадження постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 12.11.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
Позивач 30.09.2010 року звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності протиправною; зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з січня 2007 року по грудень 2009 року.
Постановою Іллінецького районного суду Вінницької області від 12.11.2010 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язано УПФ України в Іллінецькому районі Вінницької області здійснити перерахунок пенсії з її підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року з урахуванням проведених виплат. В решті позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та залишити позовну заяву без розгляду. При цьому посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Позивачу державна соціальна допомога як дитині війни має розраховуватися за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
З таким висновком суду не можна погодитися.
Колегією суддів встановлено, що Позивач є громадянином України, якому до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі -Закон) він є дитиною війни. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Згідно ст.6 Закону особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
Відповідачем не здійснено нарахування доплати до пенсії Позивача в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону, у зв'язку з чим останній звернувся до суду за захистом своїх прав.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України»Конституційний Суд України приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього Закону.
У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, стаття 6 Закону залишається чинною в редакції, що діяла до моменту внесення до неї змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Проте, задовольняючи позовні вимоги з 09.07.2007 року судом першої інстанції не враховано наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судова колегія вважає, що про порушення свого права на отримання допомоги за вищезазначений період у відповідному розмірі Позивач мав дізнатися з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України № 6-рп/2007, тобто з 09.07.2007 року.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся з позовом 30.09.2010 року, водночас доказів поважності пропущення строків звернення до адміністративного суду не подав.
Судом першої інстанції дане питання вирішене не було, чим останній порушив норми процесуального права, а саме приписи КАС України щодо строків та наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Судова колегія вважає, що оскаржуване судове рішення необхідно скасувати, залишивши позовні вимог без розгляду на підставі ст. ст. 99, 100 КАС України.
Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, проте при ухваленні рішення не врахував приписи норм процесуального права.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України визначають, що за наслідками апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу, постановляє ухвалу в разі скасування судового рішення і залишення позовної заяви без розгляду.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню.
Керуючись ст.ст. 99-100, 160, 183-2, 195, 197, 198, 203, 205, 207, КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іллінському районі Вінницької області - задовольнити.
Постанову Іллінецького районного суду Вінницької області від 12.11.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни - скасувати.
Позовну заяву ОСОБА_4 -залишити без розгляду.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає у відповідності до ч. 10 ст. 183-2 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко