Справа: № 2-а-787-1/10 Головуючий у 1-й інстанції: Мягкоход Ю.В.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
"06" липня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського адміністративного апеляційного суду у складі:
головуючого судді: - Степанюка А.Г.,
суддів: - Кузьменко В.В., Шурко О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 01.11.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
Позивач 14.10.2010 року звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності Відповідача протиправною; зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по дату прийняття рішення.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 01.11.2010 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, який задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. При цьому посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду -скасуванню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, у зв'язку з чим необхідно відмовити у задоволенні позову в повному обсязі..
З таким висновком суду не можна погодитися.
Колегією суддів встановлено, що Позивач є громадянином України, якому до 2 вересня 1945 року було менше 18 років, тобто, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі -Закон) він є дитиною війни. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Згідно ст.6 Закону особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року -695,00 грн., з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн., з 01.10.2010 року -723,00 грн., з 01.12.2010 року -734,00 грн.
Відповідачем не здійснено нарахування доплати до пенсії Позивача в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону, у зв'язку з чим останній звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 Закону позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, яка встановлює фіксовані розміри таких виплат.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Водночас, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв'язку із пропущенням строку звернення до суду дійшов помилкових висновків.
Судом першої інстанції було встановлено, що Відповідач не здійснює Позивачу як дитині нарахування та виплату тридцяти відсоткової доплати до пенсії, передбачену ст. 6 Закону. Таке твердження Солом'янського районного суду свідчить про те, що права Позивача порушувалися УПФ України в Солом'янському районі м. Києва і на момент розгляду справи. А тому, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4 щодо визнання дій Відповідача протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату державної соціальної допомоги як дитині війни.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судова колегія вважає, що про порушення свого права на отримання допомоги за вищезазначений період у відповідному розмірі Позивач мав дізнатися з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України № 6-рп/2007, тобто з 09.07.2007 року.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегією суддів враховується, що Позивач звернувся до суду 14.10.2010 року, проте заяви про поновлення строків звернення до суду не подав. А тому, враховуючи приписи ст.ст. 99, 100 КАС України колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, тобто за період з 14.04.2010 року по 01.11.2010 року (день винесення постанови судом першої інстанції).
Крім іншого, слід зазначити, що доплата до пенсії є соціальною гарантією певної категорії осіб, а не частиною пенсії, а тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в межах шестимісячного строку.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, проте при прийнятті рішення не врахував приписів норм процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню.
Керуючись ст.ст. 11, 160, 183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 -задовольнити частково.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 01.11.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 частково:
Визнати дій Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_4 державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_4 державну соціальну допомогу дітям війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 14.04.2010 року по 01.11.2010 року з урахуванням проведених вимог.
Позовні вимоги про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу дітям війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по 13.04.2010 року включно -залишити без розгляду.
В решті позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко