Справа: № 2а-3328/10 Головуючий у 1-й інстанції: Косач І.А.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
"07" липня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Федотова І.В., Мельничука В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання стягнення допомоги на оздоровлення,
У 17 листопада 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради щодо відмови в перерахуванні щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, який передбачений ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»протиправними, стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4340,00 грн. за 2010 рік.
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 грудня 2010 року позов задоволено частково, визнані протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради щодо нарахування допомоги на оздоровлення за 2010 рік в меншому розмірі ніж встановлено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та зобов'язано здійснити нарахування та виплату недоплаченої щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з вирахуванням виплат проведених у відповідний рік.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст. 1832 цього Кодексу. Тобто, законодавцем встановлено для даної категорії справ можливість особливого порядку апеляційного розгляду. Але, суд апеляційної інстанції має право, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, призначити її до розгляду у судовому засіданні.
Проте, частина перша ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативною нормою і встановлює випадки застосування скороченого провадження для розгляду зазначеної категорії справ судом першої інстанції. Щодо права, а не обов'язку розгляду судом першої інстанції в порядку скороченого провадження, передбаченого ч. 2 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що воно реалізується виключно для категорій справ, зазначених у пунктах 3, 4 частини першої цієї статті, апеляційний розгляд яких в порядку письмового провадження ст. 197 КАС України не передбачено. Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справ, зазначених у пунктах 1, 2 частини першої ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме розгляд їх не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного розгляду зазначеної категорії справ в порядку письмового провадження, в зв'язку із чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами 8 -10 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.
Відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Така редакція існує після визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 змін, внесених підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. N 107-VI.
Отже, положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»містить пряму вказівку, що під час визначення розміру такої допомоги за основу її обчислення як розрахункова величина береться мінімальна заробітна плата.
Проте, Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради всупереч ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»нараховувало та виплатило позивачу допомогу у меншому розмірі, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів вважає такі дії щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог -законним і обґрунтованим.
Так, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з постановами Кабінету Міністрів України, та є пріоритетним у застосуванні.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на одноразову щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові та не можуть бути підставами для її скасування.
Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради залишити без задоволення, постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 грудня 2010 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: І.В. Федотов
Суддя: В.П. Мельничук