Справа: № 2а-392/11 Головуючий у 1-й інстанції: Потеряйко С.А.
Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.
Іменем України
"07" липня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Горяйнова А.М.,
суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 26 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
У січні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області в частині виконання Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов'язати відповідача донарахувати та виплатити невиплачене йому, як дитині війни, щомісячне підвищення до пенсії.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 26 січня 2011 року даний адміністративний позов було задоволено в частині вимог за період з 10 липня 2010 року та стягнуто з відповідача судові витрати.
Не погоджуючись із постановою суду від 26 січня 2011 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, виплачується у розмірі, встановленому постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.
Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю -не зверталися. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області -задовольнити частково, а постанову Таращанського районного суду Київської області від 26 січня 2011 року -змінити в частині стягнення судового збору виходячи із наступного.
Згідно ст. 201 КАС України суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції в разі правильного вирішення по суті справи чи питання, проте із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.
Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог - законним і обґрунтованим.
Так, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року, та є пріоритетним у застосуванні.
Також судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв'язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції судом було правомірно зобов'язано відповідача врахувати, що частину підвищення до пенсії, як дитині війни, позивачу було виплачено раніше.
Адміністративний позов задоволений у межах строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області не спростовують висновки суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності відповідача і зобов'язання здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 10 липня 2010 року, викладені в постанові від 26 січня 2011 року, та не можуть бути підставами для її скасування.
Разом з тим, судом першої інстанції при прийнятті рішення про стягнення з відповідача судових витрат було помилково застосовано норми процесуального права.
У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно квитанції № 314 від 22 грудня 2010 року позивачем було сплачено судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, проте, в частині стягнення судового збору з відповідача, помилково застосовано норми процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним змінити постанову суду від 26 січня 2011 року в частині стягнення з відповідача судових витрат, а в іншій частині -залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області -задовольнити частково.
Постанову Таращанського районного суду Київської області від 26 січня 2011 року -змінити, виклавши абзац четвертий її резолютивної частини наступним чином:
«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.».
В іншій частині постанову Таращанського районного суду Київської області від 26 січня 2011 року -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.М. Горяйнов
Судді Я.С. Мамчур
О.О. Шостак