Справа: № 2а-10557/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"05" липня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Гоцику О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2011 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання незаконним та скасування розпорядження Держфінпослуг від 08.02.2005 № 3519, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.02.2005 за № 265/10545 та зобов'язання відповідача оприлюднити інформацію про це, -
14.11.2010 ОСОБА_2звернулась до суду першої інстанції із вищезазначеним позовом.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2011 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеною постановою позивачем подана апеляційна скарга, в якій вона просить скасувати її, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2005 Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України було прийнято розпорядження «Про затвердження Кваліфікаційних вимог до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками»№ 3519 зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24.02.2005 за № 265/10545.
30.10.2009 позивачу був виданий диплом про закінчення Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" і отримання повної вищої освіти за спеціальністю «Облік і аудит».
Після отримання диплома позивач вирішила, отримати свідоцтво на право займатись розрахунками відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про страхування».
Доводи апелянта полягають у тому, що розпорядження Держфінпослуг № 3519 від 08.02.2005 зареєстроване в Міністерстві Юстиції України 27.02.2005 за № 265/10545 прийнято відповідачем з порушенням норм статей 19, 21, 22 Конституції України, статті 10 Закону України «Про страхування», статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статті 4 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Положення про визнання іноземних документів про освіту затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 563 від 20.08.2003 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2003 за № 878/8199.
Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.
З аналізу ч. 4 ст. 10 Закону України «Про страхування», п. 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України та завердженого указом Президента України № 292/2003 від 04.04.2003, п. 2.1 розділу 2, п.п. 3.1 та 3.2 розділу 3 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Кваліфікаційних вимог до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками»№ 3519 від 08.02.2005 зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24.02.2005 за № 265/10545 та п.п. 1.6 та 1.7 розділу 1 Положення про навчання, перепідготовку, підвищення кваліфікації та складання екзаменів особами, які провадять діяльність на ринках фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 183 від 25.12.2003 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2004 за № 122/8721, вбачається, що особа, яка бажає займатися актуарними розрахунками перш ніж отримати свідоцтво про право на зайняття актуарними розрахунками та посвідчувати їх, порядок видачі якого передбачений вищезазначеним розпорядженням № 3519, повинна скласти кваліфікаційний екзамен та отримати кваліфікаційне свідоцтво, яке видається при успішному складанні екзамену. При цьому, обов'язковою умовою для видачі свідоцтва на право займатися актуарними розрахунками та посвідчувати їх є звернення особи з відповідною заявою до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що посилання позивача на те, що вона отримала вищу освіту за економічним напрямом не може бути достатньою підставою вважати, що вона є суб'єктом правовідносин, у яких застосовується оскаржуване розпорядження, а також того, що оскаржуване розпорядження порушує її права та інтереси, оскільки дія розпорядження № 3519 поширюється не на всіх осіб, які отримали вищу освіту за економічним напрямом, а лише на тих, які вжили всіх необхідних заходів для отримання свідоцтва на право займатися актуарними розрахунками та посвідчувати їх.
В свою чергу, позивачем не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції доказів того, що вона складала екзамени для отримання кваліфікаційного свідоцтва, як і не надано доказів того, що вона зверталась до відповідача з заявою про видачу свідоцтва на право займатися актуарними розрахунками та посвідчувати їх.
Відповідно до частини 2 статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин у яких буде застосовано цей акт.
Отже, позивачем не доведений факт застосування до неї оскаржуваного розпорядження або того, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього розпорядження, що це є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.
Отже, апелянтом в порушення вимог ч. 1 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2011 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 11.07.2011.