ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" липня 2011 р. Справа № 2a-1994/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Тимощука О.Л.
при секретарі Маковійчук С.М.
за участю:
позивача - ОСОБА_1;
представника відповідача, третьої особи на стороні відповідача - Олійника В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, третьої особи на стороні відповідача - підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області
про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до начальника відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області - Троценка Ю.В., третьої особи на стороні відповідача - в.о. начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області - Олійника В.Б., про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинення дій.
У відповідності до вимог частини 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою суду від 23.06.2011 року по даній справі замінено відповідача начальника відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області Троценка Ю.В., на належного відповідача - відділ Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області та уточнено в якості третьої особи на стороні відповідача - підрозділ примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області (надалі -відповідач) та третьої особи на стороні відповідача - підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області (надалі -третя особа), а також відсутність належного реагування з боку останніх на звернення позивача, призвели до неналежного здійснення виконавчого провадження ВП №12500451 в частині виконання накладеного стягнення у вигляді штрафу по постанові про накладення штрафу від 24.07.2009 року. А оскільки в діях відповідача та третьої особи позивач вбачав ймовірні ознаки корупції, просив постановити окрему ухвалу в порядку статті 166 КАС України, яку направити начальнику Головного управління юстиції в Івано-Франківській області для вжиття відповідних заходів.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі додатково пояснив суду, що виконавче провадження ВП №12500451 триває вже третій рік поспіль, на неодноразові звернення позивача щодо надання інформації про причини пропущення, передбачених законом, строків здійснення виконавчого провадження та постанови про накладення штрафу від 24.07.2009 року відповіді від відповідача не отримував. Просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача та третьої особи на стороні відповідача проти позову заперечив, подавши письмове заперечення, згідно з яким зазначає, що жодних заборон щодо виконання постанови про накладення штрафу від 24.07.2009 року відповідачем не накладалось, а оскільки 08.11.2010 року державний виконавець звернувся в суд з заявою про встановлення способу і порядку виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №2а-5609/08/0970, виконавче провадження, у відповідності до вимог статті 35 Закону України «Про виконавче провадження», з 10.11.2010 року - зупинене. Пояснив суду, що з моменту закінчення виконавчого провадження постанова про накладення штрафу підлягає виділенню в окреме провадження та виконанню. Просив в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.
15 жовтня 2008 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження по справі №2-а-5609/2008 за позовом ОСОБА_1 до начальника Івано-Франківського міського відділення управління МВС в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій.
25 лютого 2009 року по справі №2-а-5609/2008 прийнято постанову, відповідно до якої адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений та дії начальника Івано-Франківського міського відділення управління МВС в Івано-Франківській області щодо ненадання письмової інформації визнані протиправними та зобов'язано відповідача по справі надати інформацію, а саме: копію акту про знищення його облікових документів по реєстрації в м. Івано-Франківську.
13 березня 2009 року постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду набрала законної сили.
08.04.2009 року, згідно із статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, по вказаній адміністративній справі видано виконавчий лист №2-а-5609/08/0970, на підставі якого 27.04.2009 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служи Головного управління юстиції в Івано-Франківській області відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.02.2009 року.
Відповідно до абзацу 21 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року №606-XIV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (надалі -Закон) державний виконавець наділений правом накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Так, статтею 76 Закону передбачено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк для добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.
Згідно з абзацом третім статті 76 Закону якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 24.07.2009 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служи Головного управління юстиції в Івано-Франківській області при примусовому виконанні виконавчого листа №2а/5609/08/0970 від 08.04.2009 року за невиконання без поважних причин рішення суду, що зобов'язує боржника вчинити певні дії винесено постанову про накладення на начальника Івано-Франківського міського відділу УМВС України в Івано-Франківській області штрафу в розмірі 340,00грн.(а.с.6).
Відповідно до статті 87 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника, зокрема, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. Абзацом третім цієї статті Закону передбачено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
Статтею 25 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються, зокрема на час зупинення виконавчого провадження.
В поясненнях, викладених в запереченні зазначено, що 08.11.2010 року відповідач звернувся в суд із заявою про встановлення способу і порядку виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду, оскільки у виконавчому документі зазначено: «надати ОСОБА_1 копію акту про знищення його облікових документів по реєстрації в місті Івано-Франківську», а згідно відповіді боржника, складання актів про знищення облікових документів про зняття з реєстрації не передбачено. Вказана обставина послужила підставою для зупинення виконавчих дій відповідно до винесеної постанови про зупинення виконавчого провадження від 10.11.2010 року (а.с.15)., зокрема припинено виконання постанови про накладення штрафу від 24.07.2009р.
Відповідно до п.1 ст.35 Закону виконавче провадження може бути зупинене у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, станом на 30.06.2011 року заяв чи клопотань з процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судового рішення в межах виконавчого провадження по справі №2-а-5609/08/0970/ до Івано-Франківського окружного адміністративного суду не надходило, втім зазначена представником відповідача заява поступила в канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду тільки 01.07.2011 року (а.с.40-44).
За наведених обставин суд дійшов висновку, що в період з серпня 2009 року по червень 2011 року у відповідача не існувало жодних законних підстав для зупинення та не проведення виконавчих дій, зокрема й виконання постанови про накладення штрафу. Крім цього, суд зазначає, що підстави для зупинення виконавчого провадження, передбачені статтею 35 Закону, на відміну від статті 34 цього ж Закону, не зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження і є правом державного виконавця, а не його обов'язком.
18.05.2011 року позивач звернувся до відповідача із скаргою про вирішення проблеми зняття заборони на накладення штрафів по виконавчому провадженню №12500451 і, як зазначав в судовому засіданні, відповіді так і не отримав (а.с.7,30).
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження»в редакції від 08.03.2011 року, чинній на момент судового розгляду даної справи, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
На підтвердження направлення відповіді позивачу (стягувачу по справі) представником відповідача надано суду витяг з журналу вихідної кореспонденції, згідно з даними якого (запис № 4216 від 27.05.2011 року) відповідь на скаргу позивачу надсилалась (а.с.33). Копії квитанції про направлення простого поштового відправлення у відповідача не збереглося.
Позивач факт наявності вищенаведених обставин категорично заперечив, вказуючи на те, що, не без відома відповідача, за адресою його місця проживання вже тривалий час існує абонентська скринька, а тому за умови відправки будь-якої: чи простої, чи рекомендованої кореспонденції відповідь на скаргу від відповідача повинна була надійти безперешкодно, проте даної кореспонденції він не отримував.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З вищенаведеного суд дійшов висновку, що відповідачем допущена бездіяльність при проведенні виконавчих дій по примусовому виконанню постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду, зокрема й щодо виконання постанови про накладення штрафу від 24.07.2009 року.
В позовних вимогах позивач просить суд постановити окрему ухвалу, яку направити начальнику Головного управління юстиції в Івано-Франківській області про виявлення в діях відповідача та третьої особи ймовірних ознак корупції щодо відвертого лобіювання інтересів боржника по виконавчому провадженню ВП №12500451.
З цього приводу слід зазначити, що принцип диспозитивності в інституті непрямого судового контролю має обмежену дію, тобто ініціатива постановлення окремої ухвали може виходити виключно від суду, також судом визначається перелік заходів, які має виконати адресат окремої ухвали.
За змістом статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України окрема ухвала за своїм призначенням є непрямим способом судового контролю, що дозволяє суду реагувати на порушення закону, про які позивач не заявляє. В судовому засіданні позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність в діях відповідача будь-яких проявів корупції чи ознак відвертого лобіювання інтересів боржника, а тому суд не знаходить підстав для постановлення окремої ухвали.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З врахуванням вищенаведеного та вказаних правових норм суд дійшов висновку що заявлений адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити частково.
1. Визнати протиправною бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області щодо невиконання постанови про накладення штрафу від 24.07.2009 року по виконавчому провадженню ВП №12500451.
2. Визнати протиправними дії відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області щодо порядку надання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 18.05.2011 року.
3. Зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області виконати постанову про накладення штрафу від 24.07.2009 року по виконавчому провадженню ВП№12500451.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 (Дві гривні) 55 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано
Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.
Постанова складена в повному обсязі 08.07.2011 року.