ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"20" червня 2011 р. Справа № 2а-1869/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Тимощука О.Л.
при секретарі Маковійчук С.М.
за участю: представника позивача - Іванишин Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Соснина"
про стягнення заборгованості в сумі 738,25 грн,-
Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області звернулось в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Соснина" про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий місяць 2011 року в сумі 738,25 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010 р. №2464-VI (надалі - Закон), товариство з обмеженою відповідальністю "Соснина" є платником єдиного соціального внеску до Пенсійного фонду України та згідно із Законом зобов'язане своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно із статтею 9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок. Такий внесок платник зобов'язаний сплачувати за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Однак, відповідач, в порушення вимог вищенаведеного Закону, задекларував єдиний внесок, що підлягає сплаті за лютий 2011 року в сумі 760,73 грн., який ним сплачений частково в розмірі 22,48 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед Пенсійним фондом України станом на 06.05.2011 р. становить 738,25 грн. Оскільки відповідач добровільно не сплачує заборгованість, просить стягнути її в судовому порядку.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Просила позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 13). Заяв та клопотань про розгляд справи з його відсутності на адресу суду не надано, причин поважності неявки в суду відповідач не надав. Правом подання заперечень проти позову не скористався.
Згідно із частиною 8 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідною служби.
Відповідно до частини 2 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.
Заслухавши представника позивача, розглянувши позовну заяву, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Соснина" відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи, виданого Тисменицькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області від 03.04.2000 року за №246, є юридичною особою.
Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" набирає чинності з 01.01.2011 року, крім пунктів, що набирають чинності 01.01.2014 року.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону визначено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрати працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач станом на 31.12.2010 року був страхувальником в розумінні ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та сплачував страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому з 01.01.2011 року вважається платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частиною 1 ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування визначений статтею 8 вищенаведеного Закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.
Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно поданого відповідачем звіту за лютий 2011 року, клас професійного ризику виробництва -23, тому розмір єдиного внеску становить 37,26 % до бази нарахування єдиного внеску.
Частиною 7 ст. 8 Закону визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6-8 частини першої статті 4 Закону, встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної п.1 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є платником єдиного внеску за ставками 37,26% та 3,6 % (а.с. 8-9).
Приписами ч. 8 ст. 9 вищенаведеного Закону встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для відповідача відповідно до Закону є календарний місяць.
Крім цього, порядок нарахування єдиного внеску визначається Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 року № 22-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1014/18309.
Відповідно до пункту 3.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платники єдиного внеску зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Частиною 12 статті 9 даного Закону зазначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до пп. 4.3.6 п. 4.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 27.10.2010 року за №994/18289, нараховані за відповідний базовий звітний період суми єдиного внеску сплачуються платником не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати та інших виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2011 року в загальній сумі 760,73 грн.
Станом на 06.05.2011 р. сума визначеного та узгодженого єдиного внеску відповідача сплачена частково. В сумі 22,48 грн., про що свідчить довідка пенсійного органу про заборгованість, яка складає 738,25 грн.
Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів добровільної сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 738,25 грн., суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Соснина" (ідентифікаційний код 30906118) на користь управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2011 року в сумі 738 (Сімсот тридцять вісім гривень) 25 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Тимощук О.Л.
Постанова складена в повному обсязі 25.06.2011 року.