ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"21" червня 2011 р. Справа № 2а-418/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Боброва Ю.О.
за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.
представника позивача Савчука О.Є.,
представника відповідача Мельника Р.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ТОВ «555»
до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003082302/0 від 20.09.2010 року, №0003082302/1 від 15.10.2010 року та № 0003082302/2 від 02.12.2010 року,-
02.02.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «555»(надалі -позивач) звернулося з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області (надалі -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003082302/0 від 20.09.2010 року, №0003082302/1 від 15.10.2010 року та № 0003082302/2 від 02.12.2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Калуською ОДПІ в ході невиїзної документальної перевірки ТОВ «555»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Южцентр торг»зроблені неправомірні висновки про те, що господарська операція між позивачем та вказаним товариством щодо придбання соняшника в кількості 528,410 тон на загальну суму 1200019,12 грн. (з ПДВ) є операцією, що порушує публічний порядок, проведена без мети настання наслідків та відповідно до частин 1 та 2 статті 215, частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемною і в силу статті 216 вказаного Кодексу не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю. Позивачем документально підтверджена реальність придбання соняшника у ТОВ «Южцентр торг», за нього перераховувалися грошові кошти, а в подальшому цей товар був реалізований комісіонером -ТОВ «Югекотоп»товариству з обмеженою відповідальністю ФК «Євростокс». У зв'язку з цим, податкові повідомлення-рішення №0003082302/0 від 20.09.2010 року, №0003082302/1 від 15.10.2010 року та № 0003082302/2 від 02.12.2010 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем -200003,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -100002,00 грн., а всього ПДВ в розмірі 300005,00 грн., винесені податковим органом безпідставно та підлягають скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та пояснив суду, що у травні 2009 року ТОВ «555»придбало у ТОВ «Южцентр торг»соняшник в кількості 528,410 тон на загальну суму 1200019,12 грн. (з
ПДВ). Договір купівлі-продажу сторонами був належним чином документально оформлений. З боку товариства договір підписав директор ОСОБА_1, який для цього виїздив у місто Миколаїв. Покупцем і продавцем також були оформлені відповідні накладні та податкові накладні. На соняшник продавцем видавався сертифікат якості. За товар товариством перераховані грошові кошти, а в подальшому соняшник був реалізований комісіонером -ТОВ «Югекотоп»товариству з обмеженою відповідальністю «Євростокс». З цією метою ТОВ «555»укладало договір комісії з ТОВ «Югекотоп». Усі вказані документи досліджувалися податковим органом в ході перевірки. У зв'язку з вказаним, висновок Калуської ОДПІ в акті перевірки від 07.09.2010 року за № 3096/23-02/25073164 суперечить вимогам податкового законодавства та фактичним обставинам справи. Тому, податкові повідомлення-рішення №0003082302/0 від 20.09.2010 року, №0003082302/1 від 15.10.2010 року та № 0003082302/2 від 02.12.2010 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем -200003,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -100002,00 грн., а всього ПДВ в розмірі 300005,00 грн., винесені податковим органом безпідставно та підлягають скасуванню. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, вказаних у письмових запереченнях та, крім того, пояснив суду, що у серпні 2010 року Калуською ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «555», за результатами якої податковим органом встановлені порушення вимог частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV, зі змінами та доповненнями, пунктів 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а саме: здійснення господарських операцій на підставі нікчемних правочинів, прийняття до виконання та складання документів на операції, що порушують публічний порядок та суперечать нормативним актам. Перевіркою також встановлені порушення вимог статей 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядки 18.2, 21, 22.2 декларації) за травень 2009 року в сумі 111345, 00 грн.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного податкового періоду (рядки 18.1, 20 декларації) за травень 2009 року в сумі 88658,00 грн.; завищено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного податкового періоду (рядки 18.1, 20 декларації) за жовтень 2009 року в сумі 67343,00 грн.; занижено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядки 18.2, 21, 22.2 декларації) за жовтень 2009 року в сумі 134774, 00 грн.; занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (рядок 27 декларації) в періоді, що перевірявся на загальну суму 200003,00 грн.; занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації) по деклараціях за жовтень 2009 року в сумі 67343,00 грн., листопад 2009 року -202117,00 грн. та грудень 2009 року -202117,00 грн. За результатами перевірки складений акт від 07.09.2010 року за № 3096/23-02/25073164. На підставі нього винесене податкове повідомлення-рішення №0003082302/0 від 20.09.2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 200003,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -100002,00 грн., а всього ПДВ в розмірі 300005,00 грн. Вказане рішення податкового органу прийняте відповідно до вимог закону. Тому, просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, показання свідка, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.
Допитаний в якості свідка в даній адміністративній справі колишній директор ТОВ «555»ОСОБА_1 показав, що він у травні 2009 року виїздив у місто Миколаїв, Миколаївської області для вирішення питань щодо укладання угод купівлі-продажу соняшника в ТОВ «Южцентр торг». Він особисто підписував договір від 20.05.2009 року з товариством з обмеженою відповідальністю «Южцентр торг»про придбання соняшника в кількості 528,41 тони та додаткову угоду № 1 до вказаного договору. Соняшник приймався ним по акту № 1 від 29.05.2009 року. На соняшник продавець надав йому сертифікат якості. Також, він особисто підписував видаткову накладну від 29.05.2009 року. Продавцем -ТОВ «Южцентр торг»йому виписувалася податкова накладна на вказаний товар на суму 1200019,12 грн., в тому числі ПДВ в сумі 200003,19 грн.
В подальшому він особисто підписав договір комісії та додаток № 1 до нього, інші необхідні документи з комісіонером -ТОВ «Югекотоп», яке зобов'язувалося вказаний товар реалізувати на експорт не пізніше 30.06.2009 року. Між його фірмою та комісіонером складався акт № 1 про прийом товару за кількістю та якістю.
Господарська операція з придбання у ТОВ «Южцентр торг»проведена реально, за придбаний товар сплачені відповідні кошти, при цьому, оформлялися усі відповідні документи згідно вимог законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що 06.02.1998 року товариство з обмеженою відповідальністю «555»зареєстроване виконавчим комітетом Калуської міської ради (код ЄДРПОУ 25073164) за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 73, м. Калуш Івано-Франківської області, 77300. 04.03.1998 року ТОВ «555»взяте на облік Калуською ОДПІ за № 1003.
З 21 по 30 серпня 2010 року Калуською ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Южцентр торг» (м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 32348012).
За результатами перевірки складений акт від 07.09.2010 року за № 3096/23-02/25073164 (а.с. 14-29 т.1).
Відповідно до акту, перевіркою встановлені порушення позивачем вимог частини 1 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV, зі змінами та доповненнями, пунктів 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а саме: здійснення господарських операцій на підставі нікчемних правочинів, прийняття до виконання та складання документів на операції, що порушують публічний порядок та суперечать нормативним актам. Перевіркою також встановлені порушення вимог статей 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядки 18.2, 21, 22.2 декларації) за травень 2009 року в сумі 111345, 00 грн.; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного податкового періоду (рядки 18.1, 20 декларації) за травень 2009 року в сумі 88658,00 грн.; завищено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного податкового періоду (рядки 18.1, 20 декларації) за жовтень 2009 року в сумі 67343,00 грн.; занижено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядки 18.2, 21, 22.2 декларації) за жовтень 2009 року в сумі 134774, 00 грн.; занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (рядок 27 декларації) в періоді, що перевірявся на загальну суму 200003,00 грн.; занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації) по деклараціях за жовтень 2009 року в сумі 67343,00 грн., листопад 2009 року -202117,00 грн. та грудень 2009 року -202117,00 грн. (а.с. 28-29 т.1).
На підставі вказаного акту перевірки Калуською ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення №0003082302/0 від 20.09.2010 року, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем -200003,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -100002,00 грн., а всього ПДВ в розмірі 300005,00 грн. (а.с. 37 т.1).
В подальшому, у зв'язку з адміністративним оскарженням позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення та відмовою в задоволенні його скарг, податковими органами приймалися податкові повідомлення-рішення №0003082302/1 від 15.10.2010 року та № 0003082302/2 від 02.12.2010 року, відповідно до яких позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем -200003,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -100002,00 грн., а всього ПДВ в розмірі 300005,00 грн. (а.с. 45, 52 т.1).
Реальність придбання товару позивачем у ТОВ «Южцентр торг»підтверджується дослідженими в судовому засіданні наступними документами: договором купівлі-продажу від 20.05.2009 року за № 20-05-2009 та додатковою угодою до нього; рахунком-фактурою від 29.05.2009 року № СФ-0000013; видатковою накладною від 29.05.2009 року № РН-0000055; податковою накладною від 29.05.2009 року; договором купівлі-продажу від 21.10.2009 року № 21-10-2009; довіреністю від 21.10.2009 року № 15, видану на прізвище ОСОБА_2.; видатковою накладною від 21.10.2009 року № 5-0000117; податковою накладеною від 21.10.2009 року № 712; договором комісії від 20.05.2009 року № 20/05-К та додатком до нього; актом про прийом товару по кількості та якості; (а.с. 108-117 т.1, 71-76 т.2).
Відповідно до вказаних документів у травні 2009 року ТОВ «555»придбало у ТОВ «Южцентр торг»соняшник в кількості 528,410 тон на загальну суму 1200019,12 грн. (з ПДВ). В подальшому, у жовтні 2009 року вказаний товар був реалізований ТОВ «555»через комісіонера -ТОВ «Югекотоп»товариству з обмеженою відповідальністю ФК «Євростокс».
Так, зокрема, ТОВ «555»укладено договір купівлі-продажу з ТОВ ФК «Євростокс»за №21-10-2009 від 21.10.2009 року на продаж соняшника на загальну суму 1212700,96 грн., згідно з яким ТОВ «555»продає, а ТОВ ФК «Євростокс»придбаває соняшник в кількості 528,41 т. на загальну суму 1 212 700,96 грн.
На виконання вказаного договору сторони склали акт №1 приймання товару по якості і кількості від 21.10.2009 року, у якому зазначено місце передачі товару -Миколаївський морський торговий порт. ТОВ «555»на поставку соняшника в кількості 528,410 т. виписана видаткова накладна за №5-00000117 від 21.10.2009 року на загальну суму 1 212 700,96 грн., в тому числі ПДВ - 202 116,83 грн.
Перебування директора ТОВ «555»ОСОБА_1 у відрядженні в місті Миколаєві підтверджується дослідженими в судовому засіданні посвідченнями про відрядження, витягами з наказів про відрядження по товариству та журналом реєстрації посвідок про відрядження (а.с.61-62, 88, 94-98 т.2).
Відповідно до акту перевірки від 02.07.2010 року за № 1060/23-600/35988986 ТОВ «Южцентр торг», державною податковою інспекцією в Центральному районі міста Миколаєва визнано правочини щодо купівлі-продажу соняшника, укладені з контрагентами вказаного товариства, у тому числі з ТОВ «555», нікчемними в силу припису закону (а.с. 211-213 т.2).
У зв'язку з цими висновками, Калуською ОДПІ в ході невиїзної документальної перевірки ТОВ «555»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Южцентр торг»в акті перевірки від 07.09.2010 року № 3096/23-02/25073164 також зроблено висновки про те, що господарська операція між позивачем та вказаним товариством щодо придбання соняшника в кількості 528,410 тон на загальну суму 1200019,12 грн. (з ПДВ) є операцією, що порушує публічний порядок, проведена без мети настання наслідків та відповідно до частин 1 та 2 статті 215, частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемною і в силу статті 216 вказаного Кодексу не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з її недійсністю.
Разом з тим, вказані висновки в актах перевірок податкових органів спростовуються постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 року в справі №2а-4731/10/1470, відповідно до якої дії ДПІ в Центральному районі міста Миколаєва, які полягають у вказані в акті перевірки від 02.07.2010 року за № 1060/23-600/35988986 нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Южцентр торг»з контрагентами, визнані протиправними. (а.с. 77-81 т.1).
Крім того, ухвалою адміністративного суду від 13.12.2010 року, яка на даний момент є чинною, забезпечено адміністративний позов у вказаній вище справі шляхом заборони ДПІ в Центральному районі міста Миколаєва вчиняти дії щодо використання викладених в акті перевірки від 02.07.2010 року за № 1060/23-600/35988986 висновків щодо визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Южцентр торг»в якості підстав для коригування податкових зобов'язань ТОВ «Южцентр торг»та його контрагентів за договорами, визнаними ДПІ в Центральному районі міста Миколаєва нікчемними (а.с. 118-120 т.1).
Також, при прийнятті даного рішення суд бере до уваги фактичні обставини, викладені в рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2011 року в справі № 2а-4420/10/0970, відповідно до якого відмовлено в задоволенні позову Калуської ОДПІ до ТОВ «555»та ТОВ ФК «Євростокс»про застосування санкцій та стягнення коштів в сумі 400000,00 грн. на підставі нікчемності, на думку податкового органу, договорів купівлі-продажу соняшника в кількості 528,41 тони на загальну суму 1212700,96 грн. (а.с. 50-56 т.2).
Відповідно до вимог частини 1 стаття 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори впорядку і розмірах, встановлених законом.
Діючим на момент спірних правовідносин Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III (надалі -Закон № 2181) встановлювався порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до вимог підпунктів «а», «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Правовідносини щодо сплати податку на додану вартість, які виникли у позивача в грудні 2010 року, були регламентовані нормами Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі -Закону № 168), із змінами та доповненнями.
Відповідно до вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування відповідно до статті 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону).
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Пунктом 1.3 статті 1 Закону № 168 визначено, що платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 вказаного Закону відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Відповідно до вимог частини 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина 2 статті 215 ЦК України).
Згідно до частини 3 цієї ж статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно частини статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Згідно частини 3 статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін -в разі виконання правочину обома сторонами -в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне -з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.
В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи вказані господарські договори, позивач діяв з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.
Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності позивача, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам, юридичні особи діють через органи управління і, як наслідок, через фізичних осіб, котрі входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.
Доказів на підтвердження факту порушення позивачем установленого порядку здійснення підприємницької діяльності Калуською ОДПІ також до суду не надано.
Окрім того, суд зазначає, що товар, який став предметом купівлі-продажу за угодою, відносної якої податковим органом зроблено висновок щодо її нікчемності, не виключено із цивільного обігу, немає й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.
Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для застосування визначених в статті 215 та 216 ЦК України правових наслідків, пов'язаних із стягненням виконаного.
Тому, суд вважає безпідставними твердження відповідача, що вищезазначений договір укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 ЦК України його слід вважати нікчемним.
Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем у судовому засіданні не спростовані доводи позивача про те, що господарська операція з придбання у ТОВ «Южцентр торг»соняшника в кількості 528,410 тон на загальну суму 1200019,12 грн. (з ПДВ) і подальша його реалізація ТОВ ФК «Євростокс»не є операцією, що порушує публічний порядок та проведена з метою настання наслідків.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що висновки акту перевірки Калуської ОДПІ в Івано-Франківській області від 07.09.2010 року за № 3096/23-02/25073164 не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам Цивільного кодексу України, податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення №0003082302/0 від 20.09.2010 року, №0003082302/1 від 15.10.2010 року та № 0003082302/2 від 02.12.2010 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем -200003,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -100002,00 грн., а всього ПДВ в розмірі 300005,00 грн., слід визнати протиправними та скасувати.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позов ТОВ «555»до Калуської ОДПІ в Івано-Франківській області підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Таким чином, на користь ТОВ «555»слід стягнути з Державного бюджету України понесені ним судові витрати в сумі 3,40 грн.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 94, 158 -163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області №0003082302/0 від 20.09.2010 року, №0003082302/1 від 15.10.2010 року та № 0003082302/2 від 02.12.10 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної товариства з обмеженою відповідальністю «555»(код ЄДРПОУ 25073164, вул. Богдана Хмельницького, 73, м. Калуш Івано-Франківської області, 77300) судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: /підпис/ Бобров Ю.О.
Постанова в повному обсязі складена 24.06.2011 року.