ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" червня 2011 р. Справа № 2a-1247/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Тимощука О.Л.
при секретарі Маковійчук С.М.
за участю
представника відповідача - Кушніра О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ТОВ "Укрінтехбуд"
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську
про визнання нечинними та скасування рішення №1183, №1184, №1185, №1186, №1187, №1188 від 31.03.11р., та вимоги №Ю-318/17 від 09.03.11р.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінтехбуд" звернулося в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Івано-Франківську про визнання недійсними та скасування рішень №1183, №1184, №1185, №1186, №1187, №1188 від 31.03.11р., та вимоги №Ю-318/17 від 09.03.11р..
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач 31.03.2011 року протиправно, всупереч вимогам статті 250 Господарського кодексу України, пункту 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України виніс рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за №1183, №1184, №1185, №1186, №1187, №1188 від 31.03.11р., з порушенням встановлених строків застосування адміністративно-господарських санкцій. З наведених підстав, вважає, що дані рішення суперечать чинному законодавству, а тому просить визнати їх нечинними та скасувати. Підставність оскарження вимоги про сплату боргу №Ю-318/17 від 09.03.2011 року позивач мотивує тим, що відповідач не дослідив фактів отримання позивачем коштів на оплату праці за вказаний у вимозі період, що, на думку позивача, є єдиним критерієм оцінки своєчасності сплати страхових внесків.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, вказавши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив заявлений позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти позову заперечив, з підстав викладених в письмовому запереченні, та пояснив, що оскаржувані рішення прийняті згідно вимог статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Просив в задоволенні позову відмовити.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Позивач є юридичною особою, зареєстрованою в управлінні Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську як платник страхових внесків.
Виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками. Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Частина перша статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону. Частина третя, вказаної статті встановлює, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Частина 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частина 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач є страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на якого покладені обов'язки нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Судом встановлено, що позивачем, в порушення частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за відповідні базові звітні періоди, (календарні місяці) здійснювалась несвоєчасна сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме:
- зобов'язання по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, граничний строк сплати яких настав 21.04.2009 року, виконано повністю 22.03.2011 року;
- зобов'язання, граничний строк сплати яких настав 20.05.2009 року, виконано 22.03.2011 року;
- зобов'язання, граничний строк сплати яких настав 22.06.2009 року, виконано 22.03.2011 року;
- зобов'язання, граничний строк сплати яких настав 20.07.2009 року, виконано 22.03.2011 року;
- зобов'язання, граничний строк сплати яких настав 27.07.2009 року, виконано 22.03.2011 року;
- зобов'язання граничний строк сплати яких настав 20.08.2009 року, виконано 22.03.2011 року, що підтверджується випискою з особового рахунку страхувальника, наявною в матеріалах справи (а.с. 14).
Стаття 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі також - Закон), встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Частина 2 вказаної статті Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Частиною 9 статті 106 вказаного Закону визначаються фінансові санкції, які уповноважені застосовувати виконавчі органи Пенсійного фонду до страхувальників, пункт 2 якої передбачає, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Таким чином, суд зазначає, що здійснення позивачем несвоєчасної сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є підставою для нарахування пені та штрафних санкцій у відповідності до вищевказаних норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а сплата нарахованих сум пені та штрафних санкцій є обов'язком позивача. Відтак, застосування до позивача, за несвоєчасну сплату страхових внесків, фінансових санкцій в розмірі 10 відсотків своєчасно несплачених сум та нарахування пені в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, за кожний день прострочення платежу, відповідно до оскаржуваних рішень №1183, №1184, №1185, №1186, №1187, №1188 від 31.03.11р., є правомірним.
Частиною 13 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що про нарахування пені та накладенні штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Розділом 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України за №21-1 від 19.12.2003 року врегульовано порядок застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків, пунктом 9.3.2 якої встановлено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Таким чином, обов'язок винести рішення про нарахування фінансових санкцій та пені за несплату позивачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у відповідача виникає з моменту сплати таких внесків в повному обсязі.
Як наслідок, суд приходить до висновку, що відповідачем оскаржувані рішення за №1183, №1184, №1185, №1186, №1187, №1188 від 31.03.11р., винесені у строк визначений статтею 250 Господарського кодексу України, а висновки позивача про порушення відповідачем цього строку при винесенні зазначених рішень є помилковими.
Посилання позивача на ту обставину, що при винесенні оскаржуваних рішень відповідачем застосовано вимоги п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які з 08.07.2010 року втратили чинність, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до абзацу 5 частини 7 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 р., стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Крім цього, пункт 9.3.2. вказаної Інструкції, в редакції, чинній на сьогоднішній день, дублює вимоги вищенаведених частин Закону щодо порядку нарахування фінансових санкцій та пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В судовому засіданні встановлено, що розмір страхових внесків, недоїмка зі сплати яких зазначена в оскаржуваній вимозі, був самостійно обчислений та задекларований позивачем в щомісячних звітах, що подавались останнім до управління Пенсійного фонду в м.Івано-Франківську.
Відтак, згідно даних картки особового рахунку ТОВ "Укрінтехбуд", станом на 28.02.2011р. за позивачем обліковувалась заборгованість по сплаті страхових внесків на суму 264765,69грн., фінансових санкцій в розмірі 8923,07грн., та пені в розмірі 13654,83грн.
Відповідно до частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Пунктом 8.2 розділу 8 Інструкції "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України" передбачено, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
У випадку "б" вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Відповідно до частини 12 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
В частині 3 статті 20 вказаного Закону зазначено, що обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом здійснюється, в тому числі, на підставі звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. В той же час, чинним законодавством на територіальні органи Пенсійного фонду не покладено повноважень щодо перевірки фактів виплати страхувальниками заробітньої плати, що як вказує позивач є єдиним критерієм оцінки своєчасності сплати страхових внесків.
Суд зазначає, що з врахуванням вищенаведених вимог "Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на дані спірні правовідносини розповсюджуються норми ч.5 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про визнання нечинними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків за №1183, №1184, №1185, №1186, №1187, №1188 від 31.03.11р., та вимоги №Ю-318/17 від 09.03.11р., не підлягають до задоволення.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.
Постанова складена в повному обсязі 10.06.2011 року.