11 липня 2011 року (15 год. 31 хв.) Справа № 2а-0870/4802/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Киселя Р.В.,
при секретарі судового засідання Лавринці І.П.,
за участю представника відповідача: ОСОБА_1, довіреність №115/01 від 10.01.2011,
представника третьої особи - ОСОБА_2, довіреність №4 від 04.07.2011,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_3
до: Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя
третя особа: Апеляційний суд Запорізької області
про: визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії.
21.06.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя (далі - відповідач), третя особа - Апеляційний суд Запорізької області, в якому позивач просить: визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці без врахування положень постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 №865 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545); зобов'язати відповідача нарахувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 №865 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545), виходячи з того, що загальний стаж роботи позивача на посаді судді - урахуванням періоду проходження строкової військової служби (2 роки 23 дні) - 23 роки 26 днів.
Крім того, позивач просив розглянути справу за його відсутності.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що станом на 12.04.2011 він має стаж роботи на посаді судді 21 рік 03 дні, а з врахуванням період проходження строкової військової служби (2 роки 23 дні), як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 №865, цей стаж становить 23 роки 26 днів. Оскільки відповідно до вимог законодавства за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % заробітку, але не більше ніж 90 % заробітної плати судді, то позивач повинен отримувати 86 % заробітку судді. Відповідач неправомірно, всупереч вимогам законодавства не врахував до суддівського стажу позивача період проходження позивачем строкової військової служби, внаслідок чого було порушене право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 86% заробітку судді.
Ухвалою судді від 22.06.2011 було відкрите провадження у справі, судове засідання призначене на 04.07.2011, явка представника відповідача в судове засідання була визнана обов'язковою.
30.06.2011 до суду надійшло клопотання відповідача про передачу справи до іншого адміністративного суду, обґрунтоване тим, що ця справа предметно підсудна місцевому загальному суду як адміністративному. Просив розглянути це клопотання за відсутності його представника.
04.07.2011 до суду надійшла заява третьої особи, в якій просить розглянути справу за відсутності її представника.
У судове засідання 04.07.2011 сторони та третя особи не прибули.
Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд на підставі ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Ухвалою суду від 04.07.2011 було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи до іншого адміністративного суду.
У судовому засіданні 04.07.2011 оголошувалась перерва до 11.07.2011.
У судовому засіданні 11.07.2011 представник відповідача заперечив проти адміністративного позову, зокрема зазначивши, що чинним Законом України «Про судоустрій і статус суддів», як і Законом України «Про статус суддів», який втратив чинність, не передбачене зарахування до стажу судді періоду проходження таким суддею строкової військової служби. Постанова Кабінету Міністрів України, на яку посилається позивач не повинна враховуватися, оскільки вона суперечить вимогам закону, що, на думку відповідача, суперечить принципу верховенства права. Крім того, зазначила, що до стажу роботи судді відповідачем не врахований період роботи позивача з 01.04.2011 по 12.04.2011, оскільки за цей період третьою особою не сплачено за позивача єдиний соціальний внесок. Тому, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник третьої особи у судовому засіданні 11.04.2011 пояснила, що позивач, на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 №865 з 2008 року в період роботи в Апеляційному суді Запорізької області отримував щомісячне довічне грошове утримання судді. За кожний повний рік роботи позивача розмір його довічного грошового утримання збільшувався на 2%. Відмову відповідача у призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 86% вважає протиправною. Позовні вимоги вважає обґрунтованими.
У судовому засіданні 11.07.2011 було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суд, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,
Згідно даних трудової книжки позивача з 10.04.1990 по 31.10.1996 працював на посаді судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя, з 01.11.1996 по 01.08.2001 на посаді судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя, а з 02.08.2001 по 12.04.2011 на посаді судді Апеляційного суду Запорізької області.
Загальний стаж роботи позивача на посаді судді станом на 13.04.2011 становив 21 рік 03 дні.
Крім того, згідно даних військового квитка позивача, в період з 14.04.1978 по 17.05.1980 позивач проходив строкову військову службу (2 роки 23 дні).
Постановою Верховної Ради України від 17.03.2011 №3154-VI «Про звільнення суддів» позивач був звільнений з посади судді апеляційного суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом голови апеляційного суду Запорізької області від 12.04.2011 №64-к з 12.04.2011 позивач був виключений із складу суддів апеляційного суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
13.04.2011 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому довічного грошового утримання судді у відставці.
24.05.2011, під час усного звернення до відповідача позивач дізнався, що відповідачем не прийняті до уваги розрахунки стажу судді, зроблені третьою особою, а розрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зроблений відповідачем, становить 80 відсотків від заробітку судді.
26.05.2011 позивач звернувся до відповідача із письмовим зверненням щодо надання пояснень стосовно розміру його щомісячного довічного грошового утримання, нарахованого відповідачем.
09.06.2011 листом № 3181/П-1 відповідач роз'яснив позивачу, що ним не врахований до стажу позивача період проходження ним строкової військової служби, а стаж роботи на посаді судді розрахований до 28.02.2011. Відтак, розрахований відповідачем стаж роботи позивача на посаді судді становить 20 років 10 місяців 22 дні, який дає право позивачу на отримання 80 % заробітку судді.
У судовому засіданні 11.07.2011 представник відповідача пояснила, що стаж роботи позивача на посаді судді відповідачем визначений як 20 років 11 місяців 22 дні, що у наданій позивачу відповіді була допущена технічна помилка.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Вирішальне значення для вирішення цього спору має питання про те, робота (служба) на яких посадах повинна бути зарахована позивачу до спеціального стажу - стажу роботи судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI (далі - Закон №2453), який набрав чинності 30.07.2010, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Згідно із п. 11 розділу ХІІІ Закону №2453 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Як зазначив Конституційний Суд України в мотивувальній частині свого рішення від 09.07.1998 № 12-рп/98 (справа про тлумачення терміну «законодавство») термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, в поняття «законодавство» включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.
З цих мотивів Конституційний Суд України в цьому рішенні дійшов висновку, що термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Враховуючи ту обставину, що відносини публічної служби, яку припинив позивач та внаслідок проходження якої він отримав право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, та трудові відносини, врегульовані Кодексом законів про працю України, мають споріднену правову природу, суд вважає, що термін «законодавство», вжитий в п. 11 розділу ХІІІ Закону №2453, охоплює не лише Закони України, а ще й чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
Згідно із абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII (далі - Закон №2862) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до абз. 2 п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (далі - Постанова №865), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Представник відповідача в судовому засіданні не заперечив того факту, що Постанова №865 видана Кабінетом Міністрів України в межах та на виконання повноважень, визначених законами України.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позивачу має бути зарахований до стажу роботи судді період проходження ним строкової військової служби з 14.04.1978 по 17.05.1980 (2 роки 23 дні). Відтак, дії відповідача щодо неврахування цього періоду до стажу позивача роботи судді є неправомірними.
Стосовно неврахування до спеціального стажу позивача періоду його роботи з 01.04.2011 по 12.04.2011, суд зазначає таке.
В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що третьою особою за цей період не було сплачено єдиний соціальний внесок за позивача.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу».
Частиною 5 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що довічне грошове утримання суддям загальної юрисдикції виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів державного бюджету, за винятком суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, яким грошове утримання виплачується цими судами.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави стверджувати, що щомісячне довічне грошове утримання судді та пенсійні виплати є нетотожними виплатами, які хоча й здійснюються органами Пенсійного фонду України, проте мають різну правовому природу та здійснюються з різних джерел.
Ані Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, ані Закон України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14.01.1998 № 16/98-ВР, ані Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, ані Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII не містять терміну «стаж судді», натомість ці нормативні акти містять термін «страховий стаж».
Згідно із визначенням наведеним в ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, під страховим стажем в цьому законі розуміється період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
В ч. 2 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI зазначено, що інші терміни (які не зазначені в цій статті) використовуються у значенні, визначеному законами про окремі види загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З аналізу термінів «страховий стаж» та «стажу судді» випливає, що ці два поняття не є тотожними, оскільки страховий стаж враховується під час призначення пенсії та інших виплат які здійснюються з відповідних фондів соціального страхування, тоді як щомісячне довічне грошове утримання судді, згідно вимог ч. 5 ст. 138 Закону №2453, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. Поширення відповідачем вимог які висуваються до наявності страхового стажу для призначення пенсії на правовідносини щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є таким, що не відповідає вимогам законодавства, а тому є протиправним.
Відтак, суд доходить висновку, що позивачу має бути врахований до стажу роботи судді період з 01.04.2011 по 12.04.2011, період за який третя особа не сплатила за позивача єдиний соціальний внесок.
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо неврахуванням періоду проходження позивачем строкової військової служби (2 роки 23 дні) та періоду з 01.04.2011 по 12.04.2011 до стажу роботи судді.
Задля забезпечення права позивача на отримання належного йому розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, виходячи з того, що загальний стаж роботи позивача на посаді судді (з урахуванням періоду проходження строкової військової служби - 2 роки 23 дні) становить - 23 роки 26 днів, та зобов'язати відповідача зробити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з 13.04.2011 (дати з якої відповідач розпочав нараховувати позивачу цю виплату).
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя, третя особа - Апеляційний суд Запорізької області - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя щодо нарахування ОСОБА_3 щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці без врахування положень постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 №865 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545).
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя нарахувати ОСОБА_3 щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 №865 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545), виходячи з того, що загальний стаж роботи позивача на посаді судді (з урахуванням періоду проходження строкової військової служби - 2 роки 23 дні) становить - 23 роки 26 днів.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Запоріжжя зробити ОСОБА_3 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці з 13.04.2011.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.В. Кисіль
Постанова виготовлена у повному обсязі 15.07.2011.