79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
31.03.11 Справа № 17/56
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Процика Т.С.
суддів Дубник О.П.
Скрипчук О.С.
при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства (далі ПП) «Імаг-Група»від 20.10.2010р. № 20/10
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.10.2010р.
у справі № 17/56
за позовом ПП «Імаг-Група», м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Апша-Технокат», с. Верхнє Водяне Рахівського району Закарпатської області
про стягнення 51540,58 грн.
за участю представників:
від позивача -ОСОБА_1 - представник;
від відповідача -не з'явився.
Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2011р., з підстав зазначених у ньому, внесено зміни у склад колегії суддів, введено замість судді Дубник О.П. суддю Кордюк Г.Т.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.03.2011р., з підстав зазначених у ньому, внесено зміни у склад колегії суддів, введено замість судді Кордюк Г.Т. суддю Дубник О.П. Після внесення змін у склад колегії суддів розгляд справи розпочато заново.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах апеляційного господарського суду.
Заяв про відвід у порядку ст.20 Господарського процесуального кодексу України не поступало. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не надходило.
Учасники судового процесу належним чином повідомлялись про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (рекомендованої кореспонденції -листів, якими надсилались копії ухвал апеляційного господарського суду про призначення до розгляду справи у судовому засіданні та про відкладення розгляду справи), які є в матеріалах справи.
Щодо повідомлення відповідача про час, дату і місце судового засідання, то суд відзначає, що рекомендована кореспонденція -листи, якими надсилались копії ухвал апеляційного господарського суду про призначення до розгляду справи у судовому засіданні та про відкладення розгляду справи, були надіслані на адресу відповідача, яка зазначена у Витязі з ЄДРПОУ (а.с.56) та витязі з ЄДР ЮО та ФОП (а.с.а.с.59-60) та зазначена відповідачем у відзиві на позовну заяву та клопотанні про відкладення розгляду справи у процесі апеляційного провадження.
Також, щодо повідомлення відповідача про час, дату і місце судового засідання, то суд відзначає, що рекомендована кореспонденція -лист, яким надіслано ухвалу апеляційного господарського суду від 08.02.2011р. про відкладення розгляду справи у судовому засіданні була надіслана на адресу арбітражного керуючого Савчука Ігоря Васильовича, з яким відповідачем укладено договір довірчого управління майном 26.05.2010р. строком на 1 рік і відповідно до цього договору арбітражний керуючий Савчук Ігор Васильович є довірчим управителем майна відповідача.
Враховуючи ті обставини, що в учасників судового процесу було достатньо часу щоб здійснити усі дії (подати докази, клопотання тощо), які вони вважали за необхідне щодо даного спору, розгляд справи у судовому засіданні вже відкладався зокрема за клопотанням відповідача, а також те, що на адресу апеляційного господарського суду не надходило заяв, клопотань про відкладення розгляду справи, у матеріалах справи є всі необхідні докази для вирішення даного спору, зокрема, перегляду його в апеляційному порядку, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.10.2010р. у цій справі, суддя Ушак І.Г., у позові відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 11, 203, 237-239, 244-246, 509, 526, 626-632 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст. 57, 79, 82, 89, 173, 175, 179-181 Господарського кодексу України (далі ГК України), а також зокрема тим, що позивачем не доведено також належними та допустимими доказами факт надання відповідачеві послуг з охорони за травень, червень 2010р. на загальну суму 72576,00 грн., а відповідач визнає факт їх надання лише у червні місяці та на суму 30000, 00 грн. на підставі усних домовленостей сторін щодо надання послуг та їх вартості; зазначена сума сплачена відповідачем, що визнається позивачем, тобто, матеріалами справи встановлено та не спростовано позивачем у ході судового розгляду, що сторони перебували у господарських відносинах на підставі усних домовленостей, зобов'язання за якими сторони, в тому числі і відповідач, виконали; таким чином, позовні вимоги, заявлені з посиланням на невиконання відповідачем зобов'язань, не підтверджені у ході судового розгляду справи.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПП «Імаг-Група», позивач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.10.2010р. у справі № 17/56 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи які суд визнав встановленими та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник посилається на те, що відповідач вчинив дії, які свідчать про схвалення юридичною особою договору № 03/2010/SEC/R від 13.05.2010р., а також на те, що відповідачем частково оплачено надані послуги через арбітражного керуючого Савчук Ігор Васильович (довірчого управителя майна відповідача) по договору № 04/2010/SEC/R від 13.06.2010р., про що прямо вказано у призначенні платежу платіжного документа.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, суд встановив наступне.
ПП «Імаг-Група»звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТзОВ «Апша-Технокат» про стягнення заборгованості по оплаті за надані послуги охорони на суму 51540,58 грн., з яких: 42576,00 грн. основного боргу; 7257,60 грн. штрафу; 1205,87 грн. пені; 313,16 грн. інфляційних нарахувань; 187,95 грн. річних.
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи відповідно до умов договорів про надання послуг з охорони № 03/2010/SEC від 13.05.2010р. (а.с.а.с.10-12), № 04/2010/SEC/R від 13.06.2010р. (а.с.а.с.18-20) (далі відповідно договори № № 3, 4), згідно яких виконавець, позивач у справі, зобов'язався надати послуги з охорони об'єкту по вул. Плеханова в с. В. Водяне Рахівського району Закарпатської області, замовник, відповідач у справі, приймати зазначені послуги.
Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст.905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови виходив з наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України, вони виникають зокрема з договорів (що і є у даному випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договорів № 3, № 4 тарифи на послуги виконавця затверджуються сторонами в протоколі узгодження ціни на здійснення заходів забезпечення охорони об'єкту Замовника (далі протокол, додаток № 1 до цього договору) (а.с.а.с.13, 21). Вартість охоронних послуг визначається виконавцем і замовником з розрахунку вартості наданих послуг (далі розрахунок, додаток № 2 до договору) (а.с.а.с.14, 22).
Відповідно до п.2.2, п.2.3 вищезгаданих договорів технічний стан об'єкта, технічних засобів охорони, додаткова потреба в цих засобах, а також строки їх впровадження зазначаються у двосторонньому акті, який складається під час укладання цього договору і є його невід'ємною частиною. Сторони домовились, що до усунення усіх недоліків, вказаних в акті обстеження об'єкта (додаток № 3 до цього договору) (а.с.а.с.15, 23) договір укладається на умовах забезпечення охорони об'єкта без матеріальної відповідальності виконавця.
Відповідно до п.4.1 договорів № 3 та № 4 факт початку виконання виконавцем обов'язків з забезпечення охорони об'єкта замовника фіксується в Акті приймання під охорону об'єкта замовника (додаток № 4 до цього договору) (а.с.а.с.16, 24), що підписується сторонами в момент взяття об'єкта під охорону, уповноваженим працівником за дорученням виконавця. Виконавець приступає до виконавця власних зобов'язань протягом 7 (семи) календарних днів з моменту оплати замовником рахунку-фактури.
Відповідно до п.4.2 договорів час здійснення охорони та безпека об'єкта, її вид та особливості служби по охороні кожного об'єкта замовника, а також перелік кількості охоронців, номери постів та їх територіальні межі визначаються у дислокації (додаток № 5 до цього договору) (а.с.а.с.17, 25).
Договір № 3, на який посилається позивач як на підставу виникнення спірних відносин, укладений від імені замовника, відповідача у справі, ОСОБА_2, як представником, що діяв на підставі довіреностей від 15.10.2009р. (є у матеріалах справи), виданої від імені учасників ТОВ «Апша-Технокат»громадянина Іспанії ОСОБА_3 на представництво його інтересів та від 11.12.2009р. (є у матеріалах справи), виданої від імені учасників ТОВ «Апша-Технокат»громадянина Іспанії ОСОБА_4 на представництво його інтересів.
У процесі розгляду справи Львівським апеляційним господарським судом ухвалою від 08.02.2011р. у цій справі витребувано у Рахівської районної державної адміністрації (державного реєстратора), яка знаходиться за адресою: 90600, Закарпатська область, м. Рахів, вул.. Миру, 1, належним чином засвідчені копії наступних документів: Статуту ТзОВ «Апша-Технокат»в редакції, яка діяла в період з 13.05.2010р. по 03.06.2010р.; Рішення зборів засновників, яке було чинним (діяло) в період з 13.05.2010р. по 03.06.2010р.
Як вбачається з поданих Рахівською РДА на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції Статуту ТзОВ «Апша-Технокат»та рішення зборів учасників ТзОВ «Апша-Технокат», оформленого протоколом № 21 від 06.07.2007р., учасниками ТзОВ «Апша-Технокат»є ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Це також підтверджується Витягом з ЄДР та ФОП (а.с.59).
Тобто, з наведеного вбачається, що Договір № 3 укладений ОСОБА_2 як представником учасників ТзОВ «Апша-Технокат».
Проте, як зазначив суд першої інстанції, без відповідних на те повноважень, оскільки управління юридичною особою здійснюється відповідно до приписів чинного цивільного та господарського законодавства її органами та посадовими особами, обраними або призначеними згідно засновницьких документів. З огляду на наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку про те ,що договір № 3 не створив, не змінив та не припинив жодних цивільних прав та обов'язків для ТзОВ «Апша-Технокат», оскільки підписаний від імені останнього особою, яка не була на це уповноважена.
Однак такий висновок місцевого господарського суду є передчасний з огляду на наступне.
Відповідно до ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Згідно з ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Як вже було зазначено вище, відповідно до до п.2.2, п.2.3 вищезгаданих договорів технічний стан об'єкта, технічних засобів охорони, додаткова потреба в цих засобах, а також строки їх впровадження зазначаються у двосторонньому акті, який складається під час укладання цього договору і є його невід'ємною частиною. Сторони домовились, що до усунення усіх недоліків, вказаних в акті обстеження об'єкта (додаток № 3 до цього договору) договір укладається на умовах забезпечення охорони об'єкта без матеріальної відповідальності виконавця.
Відповідно до п.4.1 договорів № 3 та № 4 факт початку виконання виконавцем обов'язків з забезпечення охорони об'єкта замовника фіксується в Акті приймання під охорону об'єкта замовника (додаток № 4 до цього договору), що підписується сторонами в момент взяття об'єкта під охорону, уповноваженим працівником за дорученням виконавця. Виконавець приступає до виконавця власних зобов'язань протягом 7 (семи) календарних днів з моменту оплати замовником рахунку-фактури.
На виконання умов договорів № 3 та № 4, 13 травня 2010 року та 3 червня 2010 року відповідно були складені та підписані додатки № 3 до договору -Акти обстеження об'єкта замовника (а.с.а.с.15, 23), а також додатки № 4 до договору - Акти приймання під охорону об'єкта замовника (а.с.а.с.16, 24).
Як вбачається з матеріалів справи засновником ТзОВ «Апша-Технокат»ОСОБА_3 17.05.2010р. було видано 4 розпорядження (є в матеріалах справи) начальнику охорони ОСОБА_5 (працівнику позивача), які стосувались безпосередньо виконання позивачем своїх зобов'язань по договору про надання послуг з охорони і безпосередньо на яких (розпорядженнях) наявні резолюції з розпорядженнями посадових осіб виконавця послуг (замовника).
Крім того, відповідно до рішення зборів учасників ТзОВ «Апша-Технокат», оформленого протоколом від 24.05.2010р. (а.с.55) по першому питанню порядку денного «Про надання додаткових повноважень ОСОБА_3»вирішено надати повноваження заключення господарських договорів від імені ТОВ «Апша-Технокат» ОСОБА_3, у зв'язку з його перебуванням за місцезнаходженням виробничих площ товариства для вирішення поточних виробничих та фінансових питань від імені його учасників ОСОБА_3 та Русселя Серраделя Хайме.
Тобто, з вищенаведеного вбачається, що відповідачем у справі своїми діями схвалено правочин -договір № 3 і він виконувався сторонами.
Що стосується договору № 4, то він уже був підписаний повноважним представником -учасником ТзОВ «Апша-Технокат»ОСОБА_3, і на виконання якого відповідачем також було видано розпорядження (є в матеріалах справи) директору підприємства ОСОБА_5 (працівнику позивача), які стосувались безпосередньо виконання позивачем своїх зобов'язань по договору про надання послуг з охорони і безпосередньо на якому (розпорядженні) наявна резолюція з розпорядженнями посадових осіб виконавця послуг (замовника).
З огляду на викладене також помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що матеріалами справи встановлено та не спростовано позивачем у ході судового розгляду, що сторони перебували у господарських відносинах на підставі усних домовленостей.
Також, висновок місцевого господарського суду про те, що договір № 4 є неукладеним, оскільки не містить ціни договору, як істотної умови, та як наслідок не може бути допустимим доказом у цій справі, є помилковим, оскільки відповідачем 16.06.2010р. сплачено частину вартості наданих позивачем послуг по договору № 4 на суму 30000,00 грн., що підтверджується банківською випискою із зазначенням призначення платежу «оплата за надання послуг з охорони за ТОВ «Апша-Технокат»з-но дог. Від 03.06.2010р. № 04/2010/SEC/R ПДВ 20% в т.ч. -5000,00 грн.».
Отже, оскільки договори № 3 та № 4 виконувались сторонами і позивачем було надано послуги з охорони відповідачу, позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури № СФ-0000018 від 13 травня 2010 року (а.с.26) та СФ -0000019 від 3 червня 2010 року (а.с.27), що не спростовано відповідачем.
Проте, у будь-якому випадку, відповідно до п.3.2 договорі № 3 та № 4 оплата послуг по охороні об'єкта проводиться шляхом 100% передоплати, яку замовник на підставі рахунку-фактури вносить виконавцеві не пізніше 10-го числа кожного місяця. У випадку не внесення передоплати до 20-го числа місяця, в якому надаються послуги по охороні об'єкта, виконавець має право призупинити виконання зобов'язань по цьому договору та/або в односторонньому порядку розірвати договори, письмово повідомивши про це замовника.
Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги відповідно до умов договорів № 3 та № 4.
Однак, в порушення вимог вищевказаних договорів, відповідач не виконав свої зобов'язання за надані послуги в повному обсязі, здійснив часткову оплату в розмірі 30000,00 грн. по договору № 4, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на час розгляду спору у суді першої інстанції склала по договору № 3 -36864,00 грн. т по договору № 4 5712,00 грн., яка підтверджується відповідним розрахунком суми боргу, що є предметом цього спору та не спростована відповідачем.
Відповідачем не подано суду доказів про здійснення повного розрахунку за отримані ним послуги, тому суд апеляційної інстанції визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 42576,00 грн. суми основної заборгованості обґрунтованими, а позов в цій частині таким що підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 6.4 договорів № 3 та № 4 за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 10% від загальної суми договору.
Відповідно до п.6.5 договорів № 3 та № 4 за недотримання строків сплати зазначених в п.3 даного договору замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 10% від суми прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з ст.3 вищазгаданого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається із розрахунку суми позову, позивач відповідно до вимог ст. 549, ч.2 ст.551 ЦК України та ч.4 ст.231 ГК України, на підставі п.6.4 договорів нарахував відповідачу штраф у розмірі 3686,40 грн. по договору № 3 та 3517,20 грн. по договору № 4, який підлягає до стягнення з відповідача.
Також, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача пеня нарахована по договору № 3 за період з 21.05.2010р. по 12.07.2010р. складає 1034,21 грн. та по договору № 4 за період з 11.06.2010р. по 12.07.2010р. складає 171,21 грн., яка відповідає умовам договору та підлягає до стягнення з відповідача.
Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу на підставі ст.625 ЦК України нараховано 3% річних від простроченої суми у розмірі 160,59 грн. по договору № 3, 27,36 грн. по договору № 4, та індекс інфляції у розмірі 147,46 грн. по договору № 3, 165,70 грн. по договору № 4 (розрахунок є в матеріалах справи), які є підлягають до стягнення з відповідача.
Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи вищенаведене, в сукупності, положення норм ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи? Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу задовільнити.
2. Скасувати рішення Господарського суду Закарапатської області від 04.10.2010р. у справі № 17/56.
3. Позов задоволити.
4. Стягнути з ТзОВ «Апша-Технокат»(Закарпатська область, Рахівський район, с. Верхнє Водяне, вул. Плеханова, 11, ідентифікаційний код 308862307118) на користь ПП «Імаг Група»(м. Київ, б-р. Лесі Українки, 5 А, ідентифікаційний код 33198364) 51540,58 грн. заборгованості, з яких: 42576,00 грн. основного боргу; 7257,60 грн. штрафу; 1205,87 грн. пені; 313,16 грн. інфляційних нарахувань; 187,95 грн. три проценти річних.
5. Стягнути з ТзОВ «Апша-Технокат»(Закарпатська область, Рахівський район, с. Верхнє Водяне, вул. Плеханова, 11, ідентифікаційний код 308862307118) на користь ПП «Імаг Група»(м. Київ, б-р. Лесі Українки, 5 А, ідентифікаційний код 33198364) 515,40 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд справи у суді першої інстанції, 257,71 грн. витрат по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.
Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Скрипчук О.С.