79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
06.07.11 Справа № 5008/283/2011
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Марко Р.І.,
при секретарі Томкевич Н.,
з участю представників:
від скаржників - не з”явилися,
третіх осіб-2,3 - з”явився,
розглянув апеляційні скарги:
ОСОБА_2, м.Макіївка Донецької області
2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-2004», м.Хуст
3. ОСОБА_3, м.Мукачево
на рішення господарського суду Закарпатської області від 25.05.2011 року, суддя І.В.Івашкович, в справі за № 5008/283/2011
за позовом: ОСОБА_4, м.Макіївка Донецької області
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-2004», м.Хуст
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. ОСОБА_3, м.Мукачево
2. ОСОБА_5, м.Тячів
3. ОСОБА_6, м.Тячів
про визнання корпоративних прав учасника ТОВ «Термінал-2004»з часткою 25% статутного фонду,
рішенням господарського суду Закарпатської області від 25.05.2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-2004»про визнання корпоративних прав учасника товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-2004» з часткою 25% статутного фонду.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність у нього корпоративних прав на частку в статутном фонді товариства, оскільки судовими рішеннями по справі №16/144(2/59) господарського суду Закарпатської області встановлено неправомірність відчуження ОСОБА_3 згідно договору від 10.03.2008 р. у власність ОСОБА_4 частини (25%) від частки у статутному капіталі ТОВ "Термінал-2004" в розмірі 75%, якою вона не володіла. З цих підстав судом також в порядку п.1 ст.83 ГПК України визнано недійсним договір дарування частини частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-2004" від 10.03.2008 року, оскільки такий суперечить чинним на час його укладення нормам ст.ст.147,718 Цивільного кодексу України, ст.53 Закону України "Про господарські товариства".
В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що місцевим судом безпідставно визнано преюдиціальними факти, встановлені судовими рішеннями по справі 16/144(2/59) господарського суду Закарпатської області, оскільки за змістом ч.2 ст.35 ГПК України не доводяться знову при вирішенні спору факти, які встановлені під час розгляду господарського спору, в якому беруть участь ті самі сторони, що в спірному випадку відсутнє. Скаржник покликається на те, що в справі 16/144(2/59) господарського суду Закарпатської області ОСОБА_4 не був стороною спору.
Скаржник також не погоджується з висновком суду про встановлення судовими рішеннями факту щодо невнесення ОСОБА_3 вкладу в статутний фонд товариства, оскільки зазначений висновок не є встановленим фактом, а судженням суду в конкретній справі, зроблений у межах позовних вимог при оцінці поданих доказів.
Скаржник покликається на наявність у нього законних підстав на визнання за ним корпоративного права учасника товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-2004» з часткою 25% статутного фонду, яке підтверджується укладеним з ОСОБА_3 договором дарування частини частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-2004" від 10.03.2008р., що відповідає вимогам діючого законодавства.
Скаржник покликається на ст.202, ст.328 ЦК України, які передбачають набуття права власності на підставі правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну та припинення цивільних прав та обов»язків, а також відсутність в спірному випадку підстав для визнання цього правочину недійсним чи нікчемним, зокрема, з підстав, на яких ґрунтувалася відмова товариства провести загальні збори товариства для внесення змін до статуту щодо нового учасника товариства -позивача.
Скаржник також не погоджується з висновком суду про недійсність договору дарування частини частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-2004" від 10.03.2008р., оскільки за умовами вказаного договору позивачу відчужено 25% статутного капіталу товариства, що є меншим 50% статутного капіталу, тобто частки ОСОБА_3, якою вона володіла на момент укладення договору згідно висновку суду першої інстанції. При цьому, скаржник вважає безпідставним надання місцевим судом оцінки іншому договору дарування частки, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на частку в розмірі 45%, оскільки цей договір не є предметом спору в даній справі.
В апеляційній скарзі скаржник (ОСОБА_3.) просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити, з аналогічних підстав.
В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду скасувати та позовну заяву залишити без розгляду, з підстав порушення норм процесуального права, оскільки позивач не подав оригіналу договору дарування частини частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-2004" від 10.03.2008 р. та не з»являвся в судові засідання, що перешкоджає розгляду справи по суті та є підставою для залишення позову без розгляду згідно вимог п.5 ч.1 ст.83 ГПК України.
У відзиві на апеляційні скарги представник третіх осіб-2,3 просить в їх задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність в спірному випадку підстав для визнання за позивачем корпоративних прав на частку в статутному фонді ТзОВ «Термінал-2004». Зазначає, що спірні частки відчужені ОСОБА_3 без згоди інших учасників товариства в порушення вимог статуту та Закону України «Про господарські товариства», а тому такі договори про відчуження часток правомірно визнано місцевим судом недійсними.
Представник третіх осіб-2,3 також вважає правомірним покликання суду на встановлення судовими рішеннями у справі №16/144(2/59) господарського суду Закарпатської області преюдиціальних фактів, які не потребують доведення в даній справі, оскільки вважає, що суб»єктний склад сторін по даних справах є тотожним.
В судове засідання представники скаржників не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення ухвали суду, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.
Клопотання скаржників про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягають, оскільки діючим ГПК України не обмежено представництво юридичної особи одним представником, а при відсутності і таких можливостей сторона не позбавлена захищати свої інтереси та представляти суду докази в порядку, встановленому ст.22 ГПК України, зокрема, надавати письмові пояснення. Крім цього, доказів в підтвердження поважності причин неявки в судове засідання скаржниками не подано. Інших процесуальних підстав для відкладення розгляду справи скаржниками не подано та апеляційний суд не вбачає.
Суд, заслухавши пояснення представника третіх осіб-2,3, який підтримав свої позиції, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно п.1.1 укладеного між ОСОБА_3 через ОСОБА_9 (дарувальник) та ОСОБА_4 (обдарований) договору дарування частини частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-2004" від 10.03.2008р., предметом цього договору є передача дарувальником, який є власником частки у статутному капіталі товариства в розмірі 75%, безоплатно у власність обдарованому частини (25%) від цієї частки. Умови п.1.3 вказаного договору містять відомості про ТОВ "Термінал-2004", в т.ч. про статутний фонд (капітал) та частку дарувальника у статутному капіталі товариства в розмірі 796 500,00 грн., що відповідає 75% статутного фонду.
Таким чином, підставою для визнання за позивачем корпоративних прав учасника ТОВ «Термінал-2004»з часткою 25% статутного фонду є факт переходу до позивача цих прав згідно укладеного між ОСОБА_3 через ОСОБА_9 (дарувальник) та ОСОБА_4 (обдарований) договору дарування частини частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-2004" від 10.03.2008 року. При цьому, з пояснень ОСОБА_3 (дарувальник) вбачається, що вказаний договір дарування частини частки у статутному капіталі ТОВ "Термінал-2004" укладено від її імені, як власника частки в розмірі 75% статутного капіталу товариства.
Законодавчі акти, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, передбачають можливість переходу права на частку в статутному капіталі товариства, яка належить його учаснику, до інших осіб.
Зважаючи на п.1 ст.147 ЦК України та інші загальні норми цивільного законодавства, частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю може відчужуватись на підставі договорів купівлі-продажу, дарування, міни та інших правочинів, наслідком яких є перехід права на відчужувану частку (її частину) від однієї особи до іншої (інших).
Такий перехід може відбутись як за волевиявленням учасника (продаж, дарування, міна частки тощо), так і з інших, незалежних від волевиявлення учасника підстав (звернення стягнення на частку, перехід права на частку до спадкоємців тощо). Вказаними нормами регулюються окремі практичні аспекти оформлення переходу права на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, який відбувається за волевиявленням власника (учасника, якому належить частка).
Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Передбачено також, що частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.
Відповідно до п.5.1 статуту товариства учасник має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам, а також третім особам, з дозволу зборів учасників. При цьому, учасники користуються пріоритетним правом отримання частки (її частини) пропорційно до їх часткової участі в статутному капіталі товариства.
Відповідно до п.5.2 статуту товариства частка учасника товариства може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.
Виходячи із змісту норм ст.167 Господарського кодексу України, відповідно до яких частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю визначає обсяг корпоративних прав відповідного учасника товариства, слід зазначити, що об"єктом відчуження частки у статутному капіталі є сукупність корпоративних прав учасника, які пов"язані з його участю у товаристві. Відповідно, розмір відчужуваної частки визначає обсяг корпоративних прав, які переходять до нового власника частки. Таким чином, учасник товариства з обмеженою відповідальністю може відчужити за договором дарування частку в розмірі, визначеному за ним у статутному фонді товариства.
У відповідності до ч.2 ст.87 ГК України частку учасника товариства становить його вклад, оцінений у гривнях.
Судом встановлено, що на час укладення спірного договору відповідно до п.7.2 статуту ТОВ "Термінал-2004" у редакції, затвердженій рішенням загальних зборів засновників від 22.08.07, оформленого протоколом №7, (державну реєстрацію змін проведено 22.08.07 за №13191050005000052), визначено розподіл часток між учасниками товариства наступним чином: ОСОБА_6 - в розмірі 212400грн., що відповідає 20% статутного фонду; ОСОБА_3 - в розмірі 796500грн., що відповідає 75% статутного фонду; ОСОБА_5 - в розмірі 53100 грн., що відповідає 5% статутного фонду.
Разом з тим, рішенням господарського суду Закарпатської області від 06.08.08 по справі 2/59, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.08 та постановою Вищого господарського суду України від 17.02.09 по справі 2/59, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Термінал-2004" від 22.08.07, оформлене протоколом №7, в частині розподілу часток учасників та зобов"язано ТОВ "Термінал-2004" внести зміни до статуту товариства, яким відобразити внесок учасників до статутного фонду товариства наступним чином: фактичний внесок ОСОБА_6 в статутному фонді товариства складає 25%, що відповідає сумі 265500грн., частка ОСОБА_5 в статутному фонді товариства складає 25% і відповідає внеску на суму 265500 грн., частка ОСОБА_10 складає 50% і становить суму 531000грн. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Термінал-2004" виконати необхідні дії, пов'язані із здійсненням державної реєстрації змін до статуту товариства в частині розподілу часток учасників.
Отже, судовим рішення від 06.08.08 по справі 2/59, яке набрало законної сили 04.11.08 та є чинним на даний час, визнано недійсність рішення загальних зборів учасників ТОВ "Термінал-2004" від 22.08.07, оформленого протоколом №7, в частині розподілу часток серед учасників товариства, визнано фактичні внески кожного з них до статутного фонду та, відповідно, частки у статутному фонді, в т.ч. частку ОСОБА_3 - в розмірі 50%. Рішення загальних зборів учасників від 22.08.07, оформлене протоколом №7, яке визнано недійсним судовим рішенням, є недійсним з моменту його прийняття, а отже не спричиняє передбачених ним наслідків щодо порядку розподілу часток у статутному капіталі.
Крім цього, спірний договір дарування від 10.03.2008р., яким передбачено передачу ОСОБА_3 безоплатно у власність ОСОБА_4 частини (25%) частки у статутному капіталі ТОВ "Термінал-2004", а також аналогічний договір дарування від 10.03.2008р., яким передбачено передачу ОСОБА_3 безоплатно у власність ОСОБА_8 частини (45%) частки у статутному капіталі ТОВ "Термінал-2004", були предметом розгляду і оцінки судом по справі 16/144 (2/59) за заявою ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Закарпатської області від 06.08.08 по справі 2/59.
Відповідно до ч.3 ст.29 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені ч. 1 цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально засвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально засвідчена копія документа про перехід чи передання частки учасника у статутному капіталі товариства, або нотаріально посвідчений договір про такий перехід чи передання, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.
Згідно ч.2 ст.75 Закону України “Про нотаріат”, вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.
Із наявних у матеріалах справи копій договору вбачається, що договір дарування частки в статутному фонді ТзОВ “Термінал-2004” ОСОБА_4, справжність підписів на якому не засвідчена нотаріально, є таким, що не може бути підставою для внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу учасників юридичної особи.
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, в Єдиному державному реєстрі серед відомостей, які повинні міститися, щодо юридичної особи, є, зокрема, перелік засновників (учасників) юридичної особи та їхні дані.
За змістом вищенаведених договорів дарування, ОСОБА_3 здійснила відчуження 70% статутного капіталу ТзОВ “Термінал-2004”в той час, коли на цей момент її фактичний внесок становив 50 % статутного фонду товариства. Тобто, ОСОБА_3 подарувала майно (частки у статутному капіталі), яким не володіла і відповідно не вправі була відчужувати.
Крім цього, укладення договору про відчуження частки у статутному капіталі, не є достатньою умовою для переходу права на частку до іншої особи. Фактично, належність частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю певній особі засвідчується відомостями про товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також належним чином зареєстрованому статуті товариства. Тому перехід права на частку до іншої особи можна вважати завершеним з моменту внесення та державної реєстрації відповідних змін до статуту товариства, а також відомостей про товариство, що містяться у державному реєстрі.
У відповідності зі ст.145 ЦК України та ст.59 Закону „Про господарські товариства” зміни до статуту товариства з обмеженою відповідальністю підлягають затвердженню загальними зборами учасників товариства. З аналізу наведених норм випливає, що правочин про відчуження частки вважається завершеним після затвердження загальними зборами учасників цих змін та подання державному реєстратору разом з документами, що засвідчують відчуження частки, ще й зміни до статуту товариства, належним чином оформлені та підписані учасниками, у яких відображено наслідки відчуження частки.
Крім цього, факт здійснення ОСОБА_3 внеску до статутного фонду в розмірі 265 500 грн. згідно прибуткового касового ордеру №20 від 18.02.2008р. не підтверджується належними та допустимими доказами, а судовими рішеннями встановлено, що станом на 18.02.2008 р. статутний фонд ТОВ "Термінал-2004" був сформований повністю, і рішення щодо збільшення загального розміру статутного капіталу товариства загальними зборами товариства не приймалось.
Виходячи із наведеного, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що спірний по даній справі договір дарування частини частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-2004" від 10.03.2008р. суперечить чинним на час його укладення нормам ст.ст.147,718 Цивільного кодексу України, ст.53 Закону України "Про господарські товариства", оскільки таким договором передбачено відчуження ОСОБА_3 у власність ОСОБА_4 частини (25%) від частки у статутному капіталі ТОВ "Термінал-2004" в розмірі 75%, якою вона не володіла.
До правочинів про відчуження частки у статутному капіталі товариства застосовуються загальні цивільно-правові вимоги укладення правочинів з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними правовими нормам, в т.ч. Законом України "Про господарські товариства".
Згідно зі ст.203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. За врегульованими у гл.55 Цивільного кодексу України правилами укладення договорів дарування, предметом договору дарування можуть бути в т.ч. майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього у майбутньому (ч.2 ст.718 ЦК України).
З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку, що спірний по даній справі договір дарування частини частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-2004" від 10.03.2008р. всупереч вимог ст.203 ЦК України укладено з порушенням норм чинного на час його укладення законодавства.
У відповідності до ст.215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п"ятою та шостою ст.203 цього Кодексу, є підставою недійсності такого правочину.
За таких обставин місцевим судом правомірно застосовано в спірному випадку передбачені п.1 ст.83 ГПК України повноваження та визнано недійсним договір дарування частини частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-2004" від 10.03.2008 р., який укладено всупереч норм чинного на той час законодавства.
Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим товариством.
Згідно п.4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
Таким чином, за наведених обставин апеляційний суд не вбачає підстав для визнання за позивачем корпоративних прав учасника товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-2004»з часткою 25% статутного фонду, оскільки підстава набуття ним корпоративних прав учасника ТОВ "Термінал-2004" -договір дарування частини частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-2004" від 10.03.2008р. суперечить чинному законодавству, в зв»язку з чим визнаний судом недійсним вище.
З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-2004» про визнання корпоративних прав учасника товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-2004»з часткою 25% статутного фонду.
Що стосується посилання місцевого суду на ч.4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов"язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, то його слід виключити з мотивувальної частини рішення суду, оскільки справа №16/144(2/59) господарського суду Закарпатської області не є цивільною справою, про що йдеться у вказаній нормі. Проте, вказаний висновок суду не впливає на правильність прийняття рішення по суті, а тому не тягне за своїм наслідком скасування рішення місцевого суду.
Покликання скаржника (відповідача) на необхідність залишення позовної заяви без розгляду є безпідставним, оскільки застосування п.5 ч.1 ст.81 ГПК України можливе лише за наявності наступних умов, а саме: додаткові документи вважаються витребуваними, якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору; позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.
Скаржником не наведено мотивів, що витребовувані дані є необхідними для вирішення спору і їх відсутність унеможливлює вирішення спору по суті. При умові відсутності інших доказів, суд зобов”язаний вирішити спір по суті за наявних доказів про права і обов”язки сторін. В матеріалах справи наявна належним чином завірена копія договору дарування частини частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал-2004" від 10.03.2008р.(а.с.6-13, т.1)
Наведене свідчить про відсутність, передбачених п.5 ч.1 ст.81 ГПК України підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки відсутність оригіналу договору та неявка представника сторони, не є перешкодою для розгляду справи по суті.
З вищенаведеного доводи скаржників про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.99,101, 103,105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Закарпатської області від 25.05.2011 року в справі за номером 5008/283/2011 залишити без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-2004»та ОСОБА_3 -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: С.М.Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р.І.Марко