Іменем України
11 липня 2011 року справа № 5020-883/2011
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Мусон»
(ідентифікаційний код 14314707,
99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29)
до Приватного підприємства «Віва-Трейд»
(99021, м. Севастополь, вул. Тараса Шевченко, буд. 56, квартира 22,
ідентифікаційний номер 34717947)
про стягнення 15970,35 грн.
Суддя О.С. Погребняк
За участю представників:
Позивач (ВАТ “Мусон”) - ОСОБА_1 - представник, довіреність № 11074-5 від 05.01.2011;
Відповідач (ПП “Віва-Трейд”) -не з'явився.
Суть спору:
Відкрите акціонерне товариство «Мусон»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства «Віва-Трейд»про стягнення 5277,38 грн.
Позов обґрунтований неналежним виконання з боку відповідача умов договору №818-А оренди приміщень, відшкодування витрат та надання послуг від 01.04.2009 в частині внесення орендної плати, вартості послуг та оплати спожитих енергоресурсів у розмірі 4419,27 грн., також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 378,21 грн., суми інфляційних витрат -412,70 грн., а також 3% річних -67,20 грн., а всього 5277,38 грн.
Ухвалою від 07.06.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 21.06.2011.
У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 21.06.2011 на 11.07.2011.
До початку розгляду справи позивач надав заяву про збільшення позовних вимог (вх. 7233/11 від 06.07.2011) та просив стягнути з відповідача 15970,35 грн., з яких: сума основної заборгованості - 4419,27 грн., сума пені -378,22 грн., сума інфляційних витрат -514,67 грн., 167,17 грн. -3 % річних, неустойка за порушення зобов'язань 10491,02 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Отже зміна позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд приймає цю заяву до розгляду.
У судове засідання 11.07.2011 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справі повідомлений належним чином та своєчасно -рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було підписано уповноваженим представником відповідача 24.06.2011, про причини нез'явлення не сповістив.
Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Позивач у судовому засіданні виклав зміст позовних вимог з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, на задоволенні позову наполягав.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
01.04.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Мусон»(орендодавець) та Приватним підприємством «Віва-Трейд»(орендар) був укладений договір №818-А оренди приміщень, відшкодування витрат та надання послуг, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення в корп. №64 на отм. 0,000, в осях 1-4, А-В, загальною площею 182,79 кв.м, асфальтобетонний майданчик -32,0 кв.м, відповідно до плату (Додаткок 1).
Разом із приміщенням в оренду передається майно, яке розташоване в нежитловому приміщенні та є його невід'ємною частиною, перелік якого знаходиться в акті прийому-передачі.
Нежитлове приміщення є власністю ВАТ «Мусон»та розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Вакуленчука,29, його вартість на момент передачі складає 43229,40 грн.
Предметом договору також є надання послуг по обслуговуванню електромереж, теплових та водоканалізаційних мереж, пов'язаних із забезпеченням електроенергією, водою, тепловою енергією об'єкта до мереж балансової належності (додаток №3); відшкодування витрат ВАТ «Мусон»на активну та реактивну електроенергію, воду та теплову енергію, спожиті орендарем; відшкодування витрат по електроенергії, пов'язаних з передачею електроенергії орендарю; відшкодування витрат орендодавця по утриманню території та доріг загального користування, пропускному режиму автотранспорту та людей, послуги по вивозу твердих побутових відходів, обслуговуванню внутрівідомчих мереж електрозв'язку та кабельних мереж для надання послуг Інтернету (п. 1.4, п.п.1.4.1-1.4.4).
Порядок розрахунків за користування майном передбачений розділом 2 Договору, здійснюється щомісячно, виходячи з розрахунку 19,0 грн за 1 кв.м площі у місяць (19,0*182,79=3473,01 грн), асфальтобетонний майданчик -з розрахунку 6,0 грн. за 1 кв.м площі у місяць (6,0 *32,0 =192,0 грн.), а всього 3665,01 грн в місяць (в т.ч. ПДВ).
Орендна плата індексується орендодавцем з урахуванням індексу інфляції наростаючим підсумком з початку дії договору оренди, при цьому сума орендної плати за поточний місяць не може бути нижчі узгодженій ціні, яка визначена у пункті 2.1 Договору (2.2 Договору).
Орендна плата за користування майданчиком нараховується з моменту підписання акту прийому-передачі майданчика в оренду (п. 2.4 Договору).
Відповідно до пунктів 2.5-2.6 Договору, орендна плата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно, до 25 числа поточного місяця, при наявності заборгованості по внесенню орендної плати більш, ніж за 1 місяць, орендар здійснює оплату за користування майном шляхом передплати, до початку місяця, в якому здійснюється користування майном.
Оплату послуг по обслуговуванню енергомереж за утримання території та доріг загального користування, забезпечення та надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів орендар здійснює відповідно до договірної ціни (додаток №4) (п. 2.7).
Відшкодування втрат електричної енергії здійснюється орендарем пропорційно частці її споживання орендарем (додаток №5).
Згідно із пунктом 2.10 Орендодавець виставляє Орендарю рахунки за усіма видами послуг та відшкодуванню витрат за енергоносії, передбачені пунктом 1.4 Договору.
Розрахунок за увесь об'єм послуг, передбачених п. 1.4 Договору, здійснюється орендарем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендаря до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно з п. 2.11-2.14 Договору, рахунок на оплату послуг за Договором видається для бухгалтерського звіту та не може слугувати підставою для переносу строку платежу. Орендар до 20 числа кожного місяця отримує рахунок за оренду до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим за послуги по п.п. 1.4.1-1.4.1 у відділі економіки ВАТ «Мусон». Рахунок вважається отриманим орендарем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявив про неотримання рахунку за розрахунковий період.
У випадку часткової оплати рахунку орендар зазначає у платіжних документах види послуг, за які здійснена оплата.
Орендар здійснює в 3-денній строк оплату рахунків на відшкодування витрат орендодавця за проведення аварійного ремонту, необхідність якого спричинена діями орендаря на підставі двостороннього акту, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендаря (п. 2.16 Договору).
Згідно з пунктом 3.6 Договору Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендодавцеві орендну плату та оплату послуг, передбачених п. 1.4.1-1.4.4 Договору
Відповідно до пункту 3.18 Договору орендар зобов'язаний відшкодувати витрати за електроенергію, воду, теплоенергію, утримання території та доріг загального користування, пропускний режим автотранспорту та людей, вивезення твердих побутових відходів, виконання аварійних робіт у порядку, передбаченому Договором.
За змістом пункту 3.26, при припиненні договору оренди орендар зобов'язаний своєчасно повернути приміщення та майно орендодавцеві у стані, в якому майно було передано орендарю, з урахуванням нормального зносу. Якщо орендар не виконує зобов'язань щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.
Відповідно до пункту 7.1 Договору при невиконанні зобов'язань, передбачених договором, сторони несуть відповідальність, згідно з діючим законодавством України.
Згідно з пунктом 7.2 Договору у випадку порушення строків оплати орендар виплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки за кожний день прострочення.
Відповідно до пункту 7.3 Договору Орендар, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою орендодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу.
Відповідно до пункту 8.1, договір діє з 01.04.2009 по 31.03.2010.
За змістом пункту 10.3 договору повернення майна Орендарем Орендодавцеві після закінчення строку дії договору здійснюється за актом прийому-передачі майна від орендаря-орендодавцю. Майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.
Відповідно до пункту 10.4 Договору, якщо орендар не виконує обов'язків стосовно повернення майна, він зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочення.
Відповідно до акту прийому-передачі від 01.04.2009 нерухоме майно було передано орендарем орендодавцю (арк.с. 11).
Листом від 28.02.2010 №13/34-673 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про те, що договір припиняє свою дію 31.03.2010 та просив погасити наявну заборгованість.
Актом про звільнення приміщення від 10.05.2010 сторони підтвердити повернення майна орендарем орендодавцеві.
Позивач зазначає, що орендарем обов'язки щодо своєчасного внесення орендної плати та інших платежів належним чином не виконувались, а саме: за період з грудня 2010 по січень 2011 відповідачем оплата була проведена частково, оплата з лютого по травень 2010 року -здійснена не була, заборгованість відповідача перед ВАТ «Мусон»за Договором складає 4419,27 грн.
Наявність несплаченої заборгованості за орендною платою та іншими послугами стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті орендної плати, послуг та спожити енергоресурси у розмірі 4419,27 грн., пені -378,22 грн., інфляційних витрат -514,67 грн., 3% річних -167,17 грн., неустойки -10491,02 грн.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).
Статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.
Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до пунктів 2.5-2.6 Договору, орендна плата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно, до 25 числа поточного місяця, при наявності заборгованості по внесенню орендної плати більш, ніж за 1 місяць, орендар здійснює оплату за користування майном шляхом передплати, до початку місяця, в якому здійснюється користування майном.
Крім того, орендар зобов'язався здійснювати оплату послуг по обслуговуванню енергомереж за утримання території та доріг загального користування, забезпечення та надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів відповідно до договірної ціни (додаток №4) (п. 2.7).
Згідно з умовами Договору, розрахунок за увесь об'єм послуг, передбачених п. 1.4 Договору здійснюється орендарем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендаря до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач припустився порушення умов Договору стосовно повного та своєчасного внесення орендної плати, а також інших послуг у сумі 4419,27 грн.
Доказів погашення заборгованості відповідачем станом на момент прийняття цього рішення не надано.
Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено судом, станом на день прийняття рішення у справі обов'язок щодо перерахування орендної плати та послуг за спожиті енергоресурси відповідачем в повному обсязі не виконаний, докази погашення заборгованості за період з лютого 2010 по березень 2010 року у розмірі 4419,27 грн. в матеріалах справи відсутні.
Розрахунок орендної плати, представлений позивачем, перевірений судом та визнаний обґрунтованим.
Враховуючи викладене, заявлена позивачем сума основної заборгованості підлягає стягненню у заявленому розмірі -4419,27 грн.
Позивачем, також, заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 167,17 грн. та інфляційних витрат -514,67 грн. згідно з представленими розрахунками, зробленими позивачем.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 7.3 Договору Орендар, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою орендодавця зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми боргу.
Суд перевірив розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, зроблений позивачем, вважає їх вірними та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 167,17 грн. та інфляційних витрат у розмір 514,67 грн. підлягають задоволенню.
Сторони у пункті 7.2 Договору також домовились, що у випадку порушення строків оплати орендар виплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки за кожний день прострочення.
Позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача суми пені за прострочення зобов'язання у розмірі 378,22 грн.
Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіряючи наданий позивачем розрахунок пені, суд знаходить його вірним, а вимоги позивача щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 378,22 грн. такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просив стягнуті з відповідача суму неустойки за порушення зобов'язань по поверненню орендованих приміщень у сумі 10491,02 грн., враховуючи те, що строк договору сплинув 31.03.2011, а об'єкт оренди був повернутий лише 10.05.2010, що підтверджується актом про звільнення приміщення від 10.05.2010.
Відповідно до пункту 10.4 Договору, якщо орендар не виконує обов'язків стосовно повернення майна, він зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочення.
За змістом пункту 3.26, при припиненні договору оренди орендар зобов'язаний своєчасно повернути приміщення та майно орендодавцеві у стані, в якому майно було передано орендарю, з урахуванням нормального зносу. Якщо орендар не виконує зобов'язань щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.
Тобто, судом встановлено порушення з боку орендаря обов'язку щодо своєчасного повернення орендованого майна.
Відповідно до статі 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Перевіряючи наданий позивачем розрахунок неустойки, суд знаходить його вірним, а вимоги позивача щодо сплати відповідачем суми неустойки за порушення зобов'язань по поверненню майна у розмірі 10491,02 грн. такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 4419,27 грн., сума пені -378,22 грн., 3% річних -167,17 грн., інфляційні витрати -514,67 грн. неустойка -10491,02 грн., а всього 15970,35 грн.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито в сумі 159,70 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Віва-Трейд»(99021, м. Севастополь, вул. Тараса Шевченко, буд. 56, квартира 22, ідентифікаційний номер 34717947) на користь Відкритого акціонерного товариства «Мусон»(ідентифікаційний код 14314707, 99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29) -суму основного боргу у розмірі 4419,27 грн., суму пені -378,22 грн., 3% річних -167,17 грн., інфляційних витрат -514,67 грн. неустойки -10491,02 грн., а всього 15970,35 грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят грн. 35 коп.).
3. Стягнути з Приватного підприємства «Віва-Трейд»(99021, м. Севастополь, вул. Тараса Шевченко, буд. 56, квартира 22, ідентифікаційний номер 34717947) на користь Відкритого акціонерного товариства «Мусон»(ідентифікаційний код 14314707, 99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29) витрати по сплаті державного мита в сумі 159,70 грн. (сто п'ятдесят дев'ять грн. 70 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.С. Погребняк
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 12.07.2011