01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" липня 2011 р. Справа № 17/075-11
За позовом Фонду комунального майна Вишгородського району
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Беназір”
про розірвання договору
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача: Білошейкін Д.М. (голова);
ОСОБА_1 (дов. № 82 від 20.04.2011р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 20.11.2008р.).
Обставини справи:
Фонд комунального майна Вишгородського району (далі - позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Беназір” (далі - відповідач) про розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею 269 м2 (група приміщень № 3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, місто Вишгород, проспект Шевченка, 1, який визнано укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю „Беназір” та Фондом комунального майна Вишгородського району, з дня набрання законної сили рішенням господарського суду Київської області від 18.03.2008р. у справі № 10/101-08.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею 269 м2 (група приміщень № 3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, місто Вишгород, проспект Шевченка, 1, який визнано укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю „Беназір” та Фондом комунального майна Вишгородського району, відповідно до рішення господарського суду Київської області від 18.03.2008р. у справі № 10/101-08. Зокрема, позивач посилається на те, що відповідачем не здійснено оплату в повному обсязі за спірний об'єкт нерухомості, що є підставою для розірвання вказаного договору купівлі-продажу.
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2011р. порушено провадження у справі № 17/075-11, розгляд справи призначено на 08.07.2011р.
08.07.2011р. до загального відділу господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 9253 від 08.07.2011р.), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, який прийнято судом. Крім того, представником відповідача у вказаному відзиві на позов заявлено клопотання про застосування позовної давності до вимоги позивача на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, яке прийнято судом.
Представники позивача підтримали позов повністю, представник відповідача заперечив проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
Рішенням господарського суду Київської області від 18.03.2008р. (суддя Тищенко О.В.), яке набрало законної сили, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 14.08.2008. та ухвалою Верховного Суду України від 16.10.2008р. у справі № 10/101-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Беназір” до Фонду комунального майна Вишгородського району за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вишгородської районної ради про спонукання до укладення договору вирішено: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Беназір” задовольнити повністю. 2. Визнати укладеним з дня набрання законної сили даним рішенням суду договір купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею 269,50 кв.м. (група приміщень №3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, м. Вишгород, проспект Шевченка, 1, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Беназір” (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 8-А; код ЄДРПОУ 20588314) та Фондом комунального майна Вишгородського району (Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1; код ЄДРПОУ 20583073) в наступній редакції:
„Договір купівлі-продажу нежилих приміщень
1. Предмет Договору
1.1. На підставі ст. 11 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” Фонд комунального майна Вишгородського району Київської області (Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1) (надалі -Продавець) продав, а Товариство з обмеженою відповідальністю „Беназір” (Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 8-А) (далі -Покупець) купило нежилі приміщення загальною площею 269,50 (двісті шістдесят дев'ять цілих п'ятдесят сотих) кв.м. (група приміщень №3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, місто Вишгород, проспект Шевченка, 1, (надалі -Об'єкт приватизації).
Покупець зобов'язується прийняти Об'єкт приватизації і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі та зареєструвати право власності на Об'єкт приватизації у Комунальному підприємстві Київської обласної ради „Вишгородське бюро технічної інвентаризації”.
1.2. Відчужуваний Об'єкт приватизації є спільною комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міста Вишгорода Вишгородського району Київської області.
1.3. Право власності на приватизований Об'єкт переходить до Покупця з моменту сплати повної вартості придбаного Об'єкта приватизації.
1.4. Згідно із звітом про оцінку вартості Об'єкту приватизації № 90 від 17.10.2007р., проведеною суб'єктом оціночної діяльності Дробишевим О.О., вартість Об'єкта приватизації за вирахуванням вартості проведеного Покупцем ремонту становить 433 387,33 грн. (чотириста тридцять три тисячі триста вісімдесят сім гривень тридцять три копійки), без ПДВ. Крім того, податок на додану вартість сплачується понад ціну продажу і становить 86 677,47 грн. (вісімдесят шість тисяч шістсот сімдесят сім гривень сорок сім копійок).
1.5. Вказаний у цьому Договорі Об'єкт приватизації продано за 520 064,80 грн. (п'ятсот двадцять тисяч шістдесят чотири гривні вісімдесят копійок), в тому числі податок на додану вартість 86 677,47 грн. (вісімдесят шість тисяч шістсот сімдесят сім гривень сорок сім копійок).
2. Порядок розрахунків за придбаний Об'єкт приватизації
2.1. Покупець зобов'язаний сплатити за придбаний Об'єкт приватизації 433387,33 грн. (чотириста тридцять три тисячі триста вісімдесят сім гривень тридцять три копійки), крім того, податок на додану вартість сплачується понад ціну продажу і становить 86677,47 грн. (вісімдесят шість тисяч шістсот сімдесят сім гривень сорок сім копійок), протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту укладення цього Договору. Термін сплати може бути продовжений ще на 30 (тридцять) календарних днів за умови сплати Покупцем не менше 50 відсотків від ціни продажу Об'єкта приватизації та 50 відсотків податку на додану вартість за перші 30 календарних днів. Плата за Об'єкт приватизації вноситься на підставі цього Договору.
2.2. Розрахунки за придбаний Об'єкт приватизації здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми зі свого рахунка на рахунок Продавця.
2.4. Розрахунки за Об'єкт приватизації здійснюються таким чином:
- власні кошти Покупця в сумі 520064,80 грн. (п'ятсот двадцять тисяч шістдесят чотири гривні вісімдесят копійок), в тому числі 20% -податок на додану вартість 86677,47 грн. (вісімдесят шість тисяч шістсот сімдесят сім гривень сорок сім копійок) перераховуються з поточного банківського рахунку Покупця №26008301330876 в філії „Відділення ПІБ м. Вишгород”, МФО 321143, код ЄДРПОУ 20588314 на рахунок Фонду комунального майна Вишгородського району Київської області № 35427002001800 в ГУ ДКУ в Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 20583073.
3. Передача Об'єкта приватизації
3.1. Передача Об'єкта приватизації здійснюється Продавцем Покупцю протягом 5 (п'яти) календарних днів після повної сплати Покупцем вартості придбаного Об'єкта приватизації.
3.2. Передача Об'єкта приватизації Продавцем і прийняття об'єкта приватизації Покупцем оформлюється актом прийому-передачі, який підписується Сторонами.
4. Права та обов'язки сторін
4.1. Кожна сторона зобов'язується виконувати обов'язки, покладені на неї цим Договором.
4.2. Сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору.
5. Обов'язки Покупця
5.1. Покупець зобов'язаний:
- у встановлений цим Договором строк сплатити податок на додану вартість;
- у встановлений цим Договором термін сплатити вартість продажу Об'єкта приватизації;
- у встановлений цим Договором термін прийняти Об'єкт приватизації;
- надавати Продавцю необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов цього Договору;
- при зміні власника Об'єкта приватизації Покупець повинен покласти всі невиконані ним зобов'язання за даним Договором на нового власника.
5.2. Покупець зобов'язаний здійснити реєстрацію Об'єкту приватизації в Комунальному підприємстві Київської обласної ради „Вишгородське бюро технічної інвентаризації”.
5.3. Покупець зобов'язаний надавати Продавцю необхідні матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов цього Договору, не перешкоджати Продавцю у здійсненні контролю за виконанням умов цього Договору.
5.4. Подальше відчуження та передача в заставу Покупцем Об'єкта приватизації в період чинності умов цього Договору здійснюються за погодженням Продавця із забезпеченням переходу до нового власника всіх зобов'язань, не виконаних Покупцем на момент такого відчуження, відповідальності за їх невиконання, визначених законодавством та цим Договором прав та обов'язків Покупця згідно з законодавством України.
6. Обов'язки Продавця
6.1. Продавець зобов'язаний:
- передати Покупцю Об'єкт приватизації у встановлений цим Договором строк;
- здійснювати контроль за виконанням умов цього Договору;
- повідомляти Покупця в разі несвоєчасного внесення платежів за Об'єкт приватизації.
7. Відповідальність сторін
7.1. У разі порушення терміну сплати за Об'єкт приватизації чи строку перерахування податку на додану вартість, вказану у пункті 2.1 цього Договору, Покупець сплачує пеню з сум недоїмки, яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
7.2. У разі, якщо Покупець протягом 60 днів з моменту укладення цього Договору не сплатить встановлену в Договорі вартість Об'єкта приватизації, він сплачує неустойку в розмірі 20 відсотків від вартості Об'єкта приватизації з урахуванням податку на додану вартість. При цьому Продавець порушує питання про розірвання цього Договору.
7.3. У разі, якщо Покупець в установлений цим Договором строк не прийняв Об'єкт приватизації, Продавець може порушити питання про розірвання цього Договору та повернення майна у спільну комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міста Вишгорода Вишгородського району Київської області і вимагати відшкодування збитків, понесених ним внаслідок розірвання цього Договору (витрати Продавця на підготовку Об'єкта приватизації до продажу) за рішенням суду.
7.4. Сплата штрафних санкцій не звільняє Покупця від виконання договірних зобов'язань в період дії умов цього Договору.
8. Гарантії та претензії
8.1. Продавець гарантує, що Об'єкт приватизації не входить до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації, не є проданим, переданим, заставленим, не перебуває під арештом, судових справ щодо нього немає.
9. Ризик випадкової загибелі Об'єкта приватизації
9.1. Ризик випадкової загибелі або псування Об'єкта приватизації несе Покупець з моменту набуття права власності на Об'єкт приватизації.
10. Форс-мажорні обставини (непереборна сила)
10.1. Сторони звільняються від відповідальності щодо виконання умов цього Договору у разі виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Сторона, яка не може виконати умови цього Договору через виникнення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), повинна повідомити про це іншу сторону.
11.1. Вирішення спорів
11.1. Усі спори, що виникають при виконанні умов цього Договору або у зв'язку з тлумаченням розділів цього Договору, вирішуються у порядку, встановленому чинним законодавством.
12. Зміни умов цього Договору та його розірвання
12.1. Зміни умов цього Договору здійснюються за погодженням сторін згідно з законодавством України.
12.2. У разі невиконання однією із сторін умов цього Договору він може бути змінений або розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду або господарського суду, а Об'єкт приватизації повернутий до спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Вишгорода Вишгородського району Київської області.
13. Витрати
13.1. Всі витрати, пов'язані з укладанням цього Договору, державною реєстрацією права власності на Об'єкт приватизації, бере на себе Покупець.
14. Додаткові вимоги
14.1. Цей Договір підлягає державній реєстрації та реєстрації у Вишгородській районній раді Київської області”.
3. Стягнути з Фонду комунального майна Вишгородського району (Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1; код ЄДРПОУ 20583073; р/р 35427002001800 в ГУДКУ в Київській області, МФО 821018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Беназір” (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 8-А; код ЄДРПОУ 20588314; п/р №26008301330876 в філії „Відділення ПІБ м. Вишгород”, МФО 321143) 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.01.2009р. (головуючий суддя Ярема В.А., судді Кошик А.Ю., Щоткін О.В.), залишеною без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.04.2009р., постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2009р. та постановою Верховного суду України від 05.11.2009р. заяву Фонду комунального майна Вишгородського району Київської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 18.03.2008 р. залишено без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 18.03.2008 р. залишено без змін.
Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Суд встановив, що рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2009р. (суддя Суховий В.Г.) (а.с. 59-65), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.07.2009р., у справі № 17/010-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Беназір” до Вишгородської районної ради Київської області, Фонду комунального майна Вишгородського району та Комунального підприємства Київської обласної ради „Вишгородського бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності та зобов'язання зареєструвати право власності на нерухоме майно, позов задоволено повністю, визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Беназір” (код 20588314) на нежилі приміщення загальною площею 269,50 (двісті шістдесят дев'ять цілих п'ятдесят сотих) кв.м. (група приміщень № 3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, місто Вишгород, проспект Шевченка, 1, зобов'язано Комунальне підприємство Київської обласної ради “Вишгородське бюро технічної інвентаризації” (код 19422749) протягом тридцяти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили зареєструвати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Беназір” (код 20588314) на нежилі приміщення загальною площею 269,50 кв.м. (група приміщень № 3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, місто Вишгород, проспект Шевченка, 1, стягнуто з Вишгородської районної рада Київської області (код 04054783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Беназір” (код 20588314) судові витрати: держмито у розмірі 2 600,33грн. та 39,33грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуто з Фонду комунального майна Вишгородського району (код 20583073) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Беназір” (код 20588314) судові витрати: держмито у розмірі 2 600,33грн. та 39,33грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуто з Комунального підприємства Київської обласної ради “Вишгородське бюро технічної інвентаризації” (код 19422749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Беназір” (код 20588314) судові витрати: держмито у розмірі 85,00грн. та 39,33грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та встановлено, що днем укладання договору купівлі-продажу нежилих приміщень між Фондом комунального майна Вишгородського району Київського області та товариством з обмеженою відповідальністю “Беназір” слід вважати 14.08.2008р. - день прийняття Вищим господарським судом України постанови у справі № 10/101-08, що кореспондується з п. 2 резолютивної частини рішення суду від 18.03.2008р. у зазначеній справі; 25.11.2008р. ТОВ „Беназір” сплатило повну вартість нежилих приміщень загальною площею 269,50 кв.м. (група приміщень №3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, місто Вишгород, проспект Шевченка, 1, (спірне приміщення), що підтверджується платіжним дорученням № 16 від 25.11.2008р. на суму 520 064,80грн., ТОВ “Беназір” набуло право власності на спірне приміщення з моменту повної оплати його вартості згідно з договором купівлі-продажу, укладеним на підставі рішенням господарського суду Київської області від 18.03.2008р. у справі № 10/101-08.
Предметом позову є вимога про розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею 269 м2 (група приміщень № 3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, місто Вишгород, проспект Шевченка, 1, який визнано укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю „Беназір” та Фондом комунального майна Вишгородського району, з дня набрання законної сили рішенням господарського суду Київської області від 18.03.2008р. у справі № 10/101-08.
Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Відповідно до частин третьої та п'ятої ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Згідно ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Суд встановив: відповідач належним чином виконав умови договору купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею 269 м2 (група приміщень № 3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, місто Вишгород, проспект Шевченка, 1, який визнано укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю „Беназір” та Фондом комунального майна Вишгородського району, на підставі рішення господарського суду Київської області від 18.03.2008р. у справі № 10/101-08, яке набрало законної сили; 28.11.2008р., на виконання п. 2.1. договору відповідач перерахував на рахунок позивача 520 064,80грн., що підтверджується платіжним дорученням № 31 від 28.11.2008р. (а.с. 94), що вже встановлено рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2009р. у справі № 17/010-09, яке набрало законної сили; позивач, в порушення п. 1.3. договору не визнав право власності відповідача на приватизований об'єкт; рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2009р. у справі № 17/010-09, яке набрало законної сили, визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Беназір” на нежилі приміщення загальною площею 269,50 (двісті шістдесят дев'ять цілих п'ятдесят сотих) кв.м. (група приміщень №3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, місто Вишгород, проспект Шевченка, 1, зобов'язано Комунальне підприємство Київської обласної ради “Вишгородське бюро технічної інвентаризації” протягом тридцяти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили зареєструвати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Беназір” на нежилі приміщення загальною площею 269,50 кв.м. (група приміщень № 3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, місто Вишгород, проспект Шевченка, 1.
Враховуючи те, що відповідач повністю оплатив вартість спірного об'єкту нерухомості та те, що неможливо розірвати договір, який виконано, суд дійшов висновку, що позовна вимога про розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею 269 м2 (група приміщень № 3), які розташовані в будівлі колишнього будинку побуту за адресою: Київська область, місто Вишгород, проспект Шевченка, 1, який визнано укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю „Беназір” та Фондом комунального майна Вишгородського району, з дня набрання законної сили рішенням господарського суду Київської області від 18.03.2008р. у справі № 10/101-08 є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 04.02.2004р. у справі № 3/5.
Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про застосування до позовної вимоги строку позовної давності на підставі ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Згідно ст. 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Частиною третьої ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.06.2007р. по 14.10.2008р.) передбачено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Момент набрання рішенням господарського суду законної сили визначається приписами частин 3 і 4 статті 85 ГПК. Якщо апеляційну скаргу на судове рішення не подано у строк, передбачений частиною 1 статті 93 ГПК, відповідне рішення вважається таким, що набрало законної сили (п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” № 01-8/344 від 11.04.2005р.).
Суд встановив, що рішення господарського суду Київської області від 18.03.2008р. у справі № 10/108-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Беназір” до Фонду комунального майна Вишгородського району за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вишгородської районної ради про спонукання до укладення договору, (яким було визнано укладеним спірний договір купівлі-продажу нежилих приміщень загальною площею 269 м2) набрало законної сили 29.03.2008р. (10 днів з моменту прийняття та підписання рішення), оскільки як вбачається з апеляційної скарги Фонду комунального майна Вишгородського району № 97 від 04.04.2008р. (а.с. 78-80), апеляційну скаргу було подано до суду першої інстанції не раніше 04.04.2008р., тобто після набрання рішенням господарського суду Київської області від 18.03.2008р. у справі № 10/108-08 законної сили.
Крім того, як вбачається з відмітки на поштовому конверті (а.с. 37) Фонд комунального майна Вишгородського району звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Беназір” про розірвання договору 17.06.2011р., тобто після спливу, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України, строку позовної давності тривалістю у три роки.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Горбасенко П.В.
Повне рішення складено: 12.07.2011р.