01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"09" червня 2011 р. Справа № 10/078-11
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Казміренко Л.В.
розглянувши справу № 10/078-11
за позовом публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1»
імені М.П.Загородного, м. Київ;
до товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд»,
м. Вишгород;
про визнання договору підряду недійсним
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 09.08.2010р. № 776;
від відповідача: Наумов Д.О., директор, наказ від 14.05.2009р. № 17;
ОСОБА_2., довіреність від 21.03.2011р. № 31;
ОСОБА_3., адвокат, угода від 01.12.2010р. № 32.
обставини справи:
До Господарського суду Київської області з позовом звернулось публічне акціонерне товариство трест «Київміськбуд-1»(надалі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд» (надалі -відповідач) про визнання договору підряду недійсним.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюваний Договір субпідряду № 274/СП на виконання комплексу робіт на об'єкті «Забудова урочища Гончарі-Кожумяки (по вулиці Гончарній, Воздвиженській, Кожум'яцькій)», укладений між позивачем та відповідачем 05.01.2006р., суперечить приписам статті 180 Господарського кодексу України, оскільки не містить істотних умов договору, передбачених чинним законодавством України для договорів підряду, а саме: не містить договірної ціни, порядку забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду, умов страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва, порядку здійснення замовником контролю за якістю ресурсів, джерел та порядку фінансування робіт (будівництва об'єкта), порядку внесення змін до договору підряду та його розірвання, у зв'язку з чим на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним з моменту укладення.
Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2011р. порушено провадження у справі № 10/078-11 та призначено її розгляд на 09.06.2011р.
Присутній у судовому засіданні 09.06.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Представники відповідача надали заперечення на позовну заяву, з яких вбачається, що відповідач з позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, викладених у запереченнях, а також просить застосувати до позовних вимог строк позовної давності.
Згідно вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
05 січня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством трест «Київміськбуд-1» імені М.П.Загороднього, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство трест «Київміськбуд-1»імені М.П.Загороднього (за договором -генпідрядник), та товариством з обмеженою відповідальністю «Інжбуд»(за договором -підрядник) було укладено Договір субпідряду № 274/СП на виконання комплексу робіт на об'єкті «Забудова урочища Гончарі-Кожум'яки (по вулиці Гончарній, Воздвиженській, Кожум'яцькій)».
Згідно до п. 1.1. договору, субпідрядник бере на себе виконання якісно і в встановлені строки комплексу робіт з улаштування зовнішніх інженерних мереж та земляні роботи під житлові будинки на об'єкті «Забудова урочища Гончарі-Кожум'яки (по вулиці Гончарній, Воздвиженській, Кожум'яцькій)», а позивач зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.
Відповідно до п. 1.2. договору, договірна вартість робіт встановлюється даним Договором за фактично виконані обсяги робіт, обґрунтованих цін та тарифів, згідно ДБН Д.1.1-1-2000 (із внесеними змінами та доповненнями).
Пунктом 1.3 договору визначені строки виконання робіт: початок - січень 2006р.; за кінчення - грудень 2006р. Під закінченням робіт розуміється отримання відповідних докуме нтів експлуатуючих організацій або служб, що дають право експлуатації виконаних робіт.
Крім того, сторонами було укладено три додаткові угоди, якими вносились зміни до п. 1.3. Договору субпідряду № 274/СП від 05.01.2006р. відносно строкоів виконання робіт.
Так, згідно Додаткової угоди № 3 від 02.01.2009р., сторони домовились викласти п. 1.3. Договору субпідряду № 274/СП від 05.01.2006р. в наступній редакції: початок - січень 2009р.; за кінчення - грудень 2009р.
Відповідно до п. 4.2 договору, розрахунки за виконані роботи проводяться що місячно на підставі довідки ф. КБ-3 та актів виконаних робіт ф. КБ-2в, які обраховуються згідно з ДБН ДІЛ-1-2000 (із внесеними змінами та доповненнями), виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт, норм витрат трудових і матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін та тарифі.
Згідно п. 7.1. договору, термін дії договору встановлений з дня підписання до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
При цьому, позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що у відповідності до ч. 1 ст. 323 Господарського кодексу України, договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.
У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 p. № 668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві»(в редакції яка діяла на момент укладення спірного договору) (надалі - постанова) ці Загальні умови відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель, споруд, технічного переоснащення підприємств, а також окремих комплексів чи видів робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.
Втім, Договір субпідряду № 274/СП від 05 січня 2006 року не містить істотних умов, передбачених п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 p. № 668, а саме істотних умов, що передбачають договірну ціну, порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду, умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва, порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів, джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта), порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання.
Отже, як вважає позивач, зміст договору субпідряду має відповідати вимогам чинного законодавства, і відсутність у його змісті істотних умов, а також невідповідність його змісту вимогам чинного законодавства є підставою для визнання договору субпідряду недійсним.
Однак, дослідивши матеріали справи та зібрані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 2 статті 207 цього ж Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Пунктами 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»(в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-IV), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі»(в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.
При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
При цьому, приписами ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
У відповідності до п.12 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. № 668 (Загальні умови), договір підряду вважається неукладеним (таким, що не відбувся) у разі, коли сторони не досягли згоди з усіх істотних умов. Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються відпо відно до Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи позивача щодо недосягнення згоди з усіх істотних умов договору мають бути наслідком визнання правочину неукладеним та ніяким чином не може бути підставою для визнання його недійсним, як це передбачено статтею 215 Цивільного кодексу України.
До того ж суд, проаналізувавши спірний договір, встановив, що він відповідає нормам чинного законодавства, укладений з дотриманням норм статті 203 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для визнання його недійсним.
Крім того, оспорюваний правочини спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. На підтвердження даних обставин, відповідачем, відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, надано до матеріалів справи підписані сторонами та скріплені печатками копії актів приймання виконаних підрядних робіт ф. КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядних робіт ф. КБ-3.
Також, приписами статті 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 вказаного Кодексу).
В силу ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 р. № 9, перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір субпідряду № 274/СП на виконання комплексу робіт на об'єкті «Забудова урочища Гончарі-Кожум'яки (по вулиці Гончарній, Воздвиженській, Кожум'яцькій)» від 05.01.2006р. було підписано безпосередньо позивачем, що свідчить про обізнаність останнього про умови укладеного договору, починаючи з 05.01.2006р.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності щодо вимоги про визнання недійсним Договору субпідряду № 274/СП на виконання комплексу робіт на об'єкті «Забудова урочища Гончарі-Кожум'яки (по вулиці Гончарній, Воздвиженській, Кожум'яцькій)» від 05.01.2006р. сплив 05.01.2009р. Позивач звернувся з позовною заявою до суду лише 16.05.2011р., тобто після спливу трирічного строку позовної давності.
Згідно із ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
При цьому, ТОВ «Інжбуд»у запереченнях на позовну заяву, поданих через канцелярію господарського суду 08.06.2011р., заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про визнання Договору субпідряду № 274/СП від 05.01.2006р. недійсним, що є підставою для відмови в позові.
Таким чином, виходячи з вищенаведених обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому задоволенню не підлягають.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
СуддяА.І. Привалов
Дата складання та підписання повного тексту рішення -11.07.2011 р.